ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 120/6039/22
адміністративне провадження № К/990/24451/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (судді: Боровицький О.А., Шидловський В.Б., Курко О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати дії Вінницького окружного адміністративного суду протиправними щодо відсутності відповіді на скаргу позивача датовану від 14 червня 2021 року;
- зобов`язати Вінницький окружний адміністративний суд надати свою відповідь на скаргу позивача від 14 червня 2021 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не надав відповідь на скаргу від 14 червня 2021 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, позивач 04 березня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 120/6039/22 повернуто особі, яка її подала.
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та звільнити від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", до клопотання скаржником приєднано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 січня 2024 року (за період 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
28 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про виконання ухвали без руху від 14 травня 2024 року, в якій скаржник просив задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 120/6039/22 повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції повторно прийшов висновку, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору. Враховуючи, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме квитанції про сплату судового збору не було надано, суд апеляційної інстанції повернув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Також, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 55 Конституції України в частині права особи на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції. На думку заявника, чинне законодавство України не встановлює чіткий перелік документів, які чітко би підтвердили майновий стан сторони, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, а Сьомим апеляційним адміністративним судом неоднаково застосовано правовий підхід при розгляді різних справ.
Позиція інших учасників справи
16 серпня 2024 року від Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Соколов В.М.) відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №120/6039/22 до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 120/6039/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У разі подання апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити його шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
У цій справі при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, ОСОБА_1 одночасно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Апелянт зазначив, що сума сплати судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік та надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 січня 2024 року (за період 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року).
Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 14 травня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" зазначив, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не є достатніми на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).Також, суд апеляційної інстанції посилався на те, що правові позиції про необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір містяться і в рішеннях Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 року у справі №215/3786/18, від 18 жовтня 2019 року у справі №215/5427/18.
При цьому суд апеляційної інстанції розрахував, що за подання апеляційної скарги у цій справі за позовом, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.
28 травня 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій скаржник просив задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 120/6039/22 повернуто особі, яка її подала, з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, а саме не надання квитанції про сплату судового збору.
Також, повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон № 3674-VI. з його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закон № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не безумовним обов`язком суду.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Так, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді апеляційної інстанції позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 січня 2024 року (за період 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року), в яких вказано про відсутність доходів за вказаний період.
Тобто, з наданих скаржником доказів вбачається, що позивач, на виконання вимог статті 8 Закону № 3674-VI надав суду апеляційної інстанції відомості, які свідчать що розмір судового збору не тільки перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а взагалі фактично свідчать про відсутність виплачених доходів у позивача - фізичної особи за календарний рік, який передував зверненню позивача із первісною апеляційною скаргою.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Але, як наголошено в постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року № 160/12251/20 (адміністративне провадження № К/9901/19150/21) документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та необґрунтовано повернув апеляційну скаргу позивача, чим порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в цій адміністративній справі.
Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 02 листопада 2023 року у цій же справі скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги від 02 січня 2023 року дійшов висновку, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків підтверджують факт відсутності у позивача доходу за попередній календарний рік, та повинні бути враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.