ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 820/1743/18
касаційне провадження № К/9901/11788/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління), третя особа - Київська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція), про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0040821304, № 0040861304, № 0040841304.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суми грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень розраховані контролюючим органом без перевірки факту доведення до платника податків повідомлення щодо здійснення банком процедури прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага. Окрім того, позивач посилається на те, що контролюючим органом не було перевірено факту включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а також без належного встановлення суми доходу, що підлягає оподаткуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 06.08.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, у задоволені позову відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що анулювання основного боргу за кредитним договором є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який підлягає оподаткуванню згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, у зв`язку з чим позивач повинен був задекларувати вказаний дохід і нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування на суму основного боргу, і військовий збір, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду. В касаційній скарзі посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на те, що суди у своїх рішеннях вказали, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості згідно заяви від 22.06.2015, проте матеріали справи не містять інформації про безпосередню дату такого прощення саме банком. Також, скаржник посилається на те, що законодавець розповсюдив норму пункту 8 підрозділу 1 розділу ЧЧ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на всі операції із прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015, без будь-яких додаткових умов щодо застосування такої норми.
Верховний Суд ухвалою від 23.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що Інспекцією з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу ПАТ "Укрсоцбанк" було направлено запит від 24.03.2016 № 3036/10-20-31-17-03 щодо надання документів, які підтверджують анулювання (прощення) боргу.
На вказаний запит податкового органу ПАТ "Укрсоцбанк" надало відповідь у формі листа від 06.04.2016 № 11.1-186/79-446 про отримання платниками податків, у тому числі позивачем, доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ "Укрсоцбанк" у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
У зв`язку з надходженням зазначеної інформації від ПАТ "Укрсоцбанк" та неподанням позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, контролюючим органом відповідно до вимог п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято рішення у формі наказу від 11.07.2016 № 449 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 . Також, контролюючим органом було складено письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Зазначені наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення були направлені позивачу рекомендованим листом та отримані нею особисто 18.07.2016, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.
Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податку ОСОБА_1 з питань щодо повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результатами якої оформлені актом від 02.09.2016 № 2437/20-31-13-04-08/2375411640, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 149.18 статті 49, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 № 0040821304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 48105,12 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 12026,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0040861304, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170,00 грн.; №0040861304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 3653,56 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 913,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зокрема, суди установили, що підставою нарахування позивачу грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію, у зв`язку з отриманням у 2 кварталі 2015 року доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, розмір якої складає 243570,60 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) доходу платника податків включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (ану