ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №1640/2836/18
касаційне провадження № К/9901/8623/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Кононенко З.О., Спаскіна О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0428003-1307-1618 від 12.06.2017.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що у його власності перебуває нежитлове приміщення (безалкогольний цех) загальною площею 245,9 м.кв., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012, витягом про державну реєстрацію прав від 30.01.2012, технічним паспортом на виробничий будинок. Згідно Державного класифікатора будівель та споруд зазначений об`єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, з огляду на що відповідно до положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, зазначене приміщення не є об`єктом оподаткування, з огляду на що податковий орган протиправно визначив йому грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2017 рік згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Також позивач зазначив, що обмежень щодо використання або невикористання таких об`єктів нерухомості Податковим кодексом України не встановлено.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 25.09.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0428003-1307-1618 від 12.06.2017.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будівля, яка належить ОСОБА_1, відноситься до будівель промисловості відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-2000, та не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт як власник такої нерухомості, з огляду на що при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Таким чином, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.03.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що об`єкт нерухомості (безалкогольний цех), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній (не виробничій) господарській діяльності.
Не погоджуючись із рішенням суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач доводить, що він не являється платником податку на майно, від`ємне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки є власником нежитлового приміщення, яке не підлягає оподаткуванню в силу положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що було підтверджено судовими рішеннями у справі № 816/2395/17, які оскаржуються Управлінням у касаційному порядку у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.04.2014 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (безалкогольний цех) загальною площею 245,9 м.кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012, витягом про державну реєстрацію прав від 30.01.2012, технічним паспортом на виробничий будинок.
Вважаючи, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, є об`єктом оподаткування за змістом статті 266 Податкового кодексу України, та, відповідно, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган самостійно визначив позивачу суму грошових зобов`язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік та надіслав податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 0428003-1307-1618, яким визначив позивачу податкове зобов`язання за 2017 рік за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 1180,32 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
<