ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №494/1193/22
адміністративне провадження № К/990/34319/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Рибачук А.І.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 (судді: Танасогло Т.М., Бітов А.І., Градовський Ю.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення.
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовом до Березівської міської ради Одеської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Березівської міської ради за №93-VII від 18.02.2016 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресом: АДРЕСА_1 ".
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з позивача на користь третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
25.07.2023 третя особа ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з позивача на її користь 5000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 заяву третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто з позивача на користь третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу отриману заявницею під час апеляційного перегляду справи підлягають розподілу.
Задовольняючи заяву третьої особи частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу та визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації, у сумі 2500 грн.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 не погодилась з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд без належних підстав та відповідних повноважень зменшив заявлений третьою особою розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Також скаржник покликався на те, що доводити неспівмірність судових витрат має сторона, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Як на підставу касаційного оскарження третя особа покликалась не неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 10.06.2022 у справі №520/2325/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати додаткову постанову в частині розподілу судових витрат стосовно відмови у стягненні з позивача на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн та стягненні тільки 2500 грн, справу в частині розподілу судових витрат стосовно відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн та стягненні тільки 2500 грн направити на новий розгляд до апеляційного суду; залишити без змін судове рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалами позивач відповідач отримав 04.11.2023, однак не скористався правом подати відзиви на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 5 статті 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини 1 статті 252).
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1,2 статті 134 КАС України витрати на професійну правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Порядок розподілу судових витрат встановлений нормами статті 139 КАС України.
Згідно частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Подібна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 29.06.2022 у справі №640/24854/19 та в постановах від 22.01.2020 у справі №808/2832/17, від 27.05.2021 у справі №480/6187/20, від 19.10.2021 у справі №520/13581/2020.
У справі, яка розглядається, заявник брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (суб`єкта владних повноважень) та заперечував проти заявлених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, понесені заявником підлягали відшкодуванню у тому ж порядку, в якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 2 статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.
Верховний Суд при вирішенні питання відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у постанові від 04.11.2021 у справі №808/1398/18 дійшов висновку, що стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судового збору чи витрат на правничу допомогу при відмові в задоволенні позову на користь суб`єкта владних повноважень КАС України не передбачено, а відтак і не можуть стягуватись такі витрати на користь третьої особи у цій справі.
За таких обставин, підстави для задоволення заяви і стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу були відсутні.
Враховуючи, що судове рішення оскаржується лише третьою особою і лише в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, в іншій частині додаткова постанова суду апеляційної інстанції сторонами не оскаржується, відтак в силу приписів частини 1 статті 328 та статті 341 КАС України касаційний перегляд в цій частині не здійснюється.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд