ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 296/1743/23
провадження № 61-9849св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни на постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2024 рокуу складі колегії суддів: Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року шлюб між сторонами розірваний. З настанням військового стану в Україні відповідачка разом із донькою ОСОБА_3 виїхала до Королівства Данії,
а 16 квітня 2022 року переїхала до Республіки Польща в м. Гданськ без його згоди та не попередивши його про своє рішення.
3. З моменту, коли відповідачка із донькою почали проживати в Королівстві Данія, між ними почалися непорозуміння щодо прийняття участі батька у вихованні доньки, її відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони матері дитини стосовно нормального спілкування батька з донькою. Після переїзду відповідачки разом із донькою до Республіки Польща, де перебувають її батьки, ситуація лише погіршилася. Всі його спроби та прохання з приводу спілкування з донькою ігноруються. Він неодноразово намагався домовитися про спілкування онлайн за допомогою технічних засобів, чи щоб відповідач хоч раз привезла доньку до населених пунктів України, які межують з Республікою Польща, при тому, що всі витрати обіцяв взяти на себе. Нажаль прохання проігноровані.
4. Посилаючись на те, що відповідачка перешкоджає йому, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з донькою, ОСОБА_1 просив:
- зобов`язати відповідачку не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою, ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визначити наступні способи участі у вихованні доньки ОСОБА_3 особисте спілкування: спілкування дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, сім разів на тиждень із понеділка по неділю з 18:00 до 20:00; побачення один раз на місяць за місцем перебування батька ОСОБА_1 ; спільний відпочинок - другу половину літа дитина проводить із батьком ОСОБА_1 ; необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та донькою; зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо стану здоров`я, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 січня
2024 року у складі судді Маслак В. П. позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з боку матері ОСОБА_1, шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1, наступних способів спілкування та виховання дитини: спілкування з дитиною ОСОБА_3 шляхом відеозв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень із понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування; безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира
від 29 лютого 2024 року зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_1 інформацію про зміни стану здоров`я, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом доби з моменту настання відповідних обставин.
7. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем текстів повідомлень у додатку Viber вбачаються напружені стосунки між сторонами та відсутність згоди щодо участі батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею, а тому для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку щодо виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування з останньою, необхідно визначити спосіб участі позивача у спілкуванні з донькою -
ОСОБА_3 .
8. Відмовляючи у встановленні побачення дитини із батьком, суд першої інстанції виходив із того, що за введення в Україні воєнного стану безпечніше залишатися у Польщі у стійкому та безпечному середовищі та не наражати дитину на небезпеку навіть раз на місць. Відмовляючи у спільному літньому відпочинку, суд першої інстанції послався на те, що такий є передчасним, оскільки не встановлено стан здоров`я дитини, її психоемоційний стан та відносини з батьком.
9. Ухвалюючи додаткове рішення суду, суд першої інстанції зазначав, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батьки мають рівні права щодо дитини, в тому числі на інформацію про дитину, а тому вимога позивача про отримання інформації щодо стану здоров`я, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким встановлено позивачу побачення з дочкою один раз на місяць за місцем перебування батька на території України за умови оплати ним витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках та погодження батьками часу, місця та періоду побачення; встановлено спільний відпочинок дитини з батьком упродовж двох тижнів у літній період за попередньою домовленістю між батьками.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11. Переглядаючи рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позову, апеляційний суд зазначав, що позивач проживає окремо від доньки, шкідливих звичок не має, а тому не може бути обмеженим у праві на особисте спілкування з донькою. При цьому мати дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Отже, право позивача підлягає захисту шляхом встановлення ОСОБА_1 побачення з дочкою ОСОБА_3 один раз на місяць за місцем перебування батька на території України, враховуючи, що позивач погоджується взяти на себе оплату витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках, за погодженням батьками часу, місця та періоду побачення, а також належить встановлення спільний відпочинок дитини з батьком упродовж двох тижнів у літній період за попередньою домовленістю між батьками, враховую вік дитини.
12. Матеріали справи не містять доказів, які б доводили негативний вплив на дитину заходів прямого контакту із батьком, а тому встановлення регулярних особистих стосунків і прямих контактів доньки із батьком відповідає найвищим інтересам дитини. Обмеження таких контактів буде перешкоджати гармонійному розвитку дівчинки, яка має відчувати любов обох батьків незалежно від того, що вони розлучилися, а побоювання суду першої інстанції з цього приводу безпідставні та шкодитимуть інтересам дитини, враховуючи, що при цьому встановлюються застереження у вигляді оплати батьком проїзду, погодження батьками часу, місця та періоду побачень, попередньої домовленості між батьками щодо спільного відпочинку в літній період.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Я. В., на постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2024 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.
17. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі № 755/13068/21 від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності заявниці, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, не досліджено зібрані у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків.
20. Апеляційний суд не дотримався принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, а також інтересів самої дитини, які в цьому випадку переважають над інтересами самих батьків. Суд не врахував, що матеріали справи не містять відомостей щодо думки дитини про її бажання/ небажання щомісячно їздити з Польщі до України, її ставлення до батьків, бажання/ небажання проводити два тижні у літній період разом з батьком, відсутність відомостей щодо її стану здоров`я. Також суд не врахував реалії сьогодення: перебування дитини за межами України, наявність воєнного стану в Україні.
21. Вказує, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради, як органом опіки та піклування, з питання щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою був складений висновок, що не сприяє нормальному розвитку та вихованню дитини, не відповідає віковим потребам дитини, а необхідність частих переїздів (кожного місяця з Польщі до України), порушує інтереси малолітньої дитини, може завдати шкоди психологічному та психічному здоров`ю, а перебування дитини на території України під час воєнного стану, має реальну загрозу для життя та здоров`я дитини.
22. Апеляційний суд не надав належної оцінки висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 листопада 2023 року № 1788, не врахував, що представник органу опіки та піклування з дитиною не спілкувався, її психоемоційний стан, відносини з батьком не встановив, повноцінно обставини справи не з`ясував, а також не врахував відсутності в матеріалах справи відомостей про стан здоров`я дитини (не встановив, чи зможе вона кожного місяця долати дорогу з міста Гданськ до України, що в середньому зараз складає 20 годин без врахування часу на проходження польсько-українського кордону).
23. Також вказує, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи в апеляційному суді, внаслідок чого вона була позбавлена можливості подати відзив на апеляційну скаргу.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
24. У вересні 2024 року виконавчий комітет Житомирської міської ради подав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначав, що підтримує висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1788 від 15 листопада 2023 року "Про затвердження висновку щодо визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3".
25. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Відповідачка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідачки з висновками апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
27. ОСОБА_1 звернувся з заявою від 02 червня 2022 року на ім`я начальника служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради з проханням визначити рішенням виконкому Житомирської міської ради дні та години зустрічей з дитиною у зв`язку з тим, що дружина ОСОБА_6 перешкоджає бачитись з дитиною ОСОБА_3 . Останні проживають у Польщі в м. Гданськ.
28. Із заяви ОСОБА_1 від 09 серпня 2022 року, направленої до Служби у справах дітей Житомирської міської ради, прослідковується, що вона разом із дитиною ОСОБА_3 перебуває у Республіці Польща, куди виїхали через військовий стан в Україні та отримали статус осіб, що мають тимчасовий захист. Стверджує, що у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною перешкод не створює. Також зазначила, що не заперечує щодо спілкування батька з дитиною, але на території Республіки Польща, м. Гданськ, за місцем їх проживання.
29. ОСОБА_1, звертаючись до Служби у справах дітей Житомирської міської ради із заявою, зазначав, що він є особою призовного віку та виїхати за межі території України не може. Просив визначити дні та години для побачення з дитиною.
30. Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради листами від 09 та 27 грудня 2022 року повідомила ОСОБА_1, що у ситуації, яка склалася, повноцінне з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору, та прийняття виконавчим комітетом міської ради, як органом опіки та піклування, відповідного рішення є неможливим до повернення дитини на територію Житомирської об`єднаної територіальної громади. Також повідомлено ОСОБА_1 про те, що він має право вирішити питання щодо участі у вихованні доньки у судовому порядку.
31. Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, як органом опіки та піклування, з питання щодо визначення ОСОБА_1 способів його участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3 складений висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради
від 15 листопада 2023 року №1788, за яким, виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 наступний спосіб його участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування дочки ОСОБА_3 з батьком шляхом відеозв`язку з використанням доступних та наявних соціальних мереж та програм сім разів на тиждень: з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18.00 до 20.00 години з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування дитини; побачення дочки ОСОБА_3 один раз на місяць за місцем перебування батька ОСОБА_1 за умови оплати ним витрат матері дитини на дорогу в обидві сторони та погодження місця зустрічі; спільний відпочинок дитини з батьком два тижні у літній період; можливість безперешкодного спілкування батька з дочкою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дочкою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
35. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
41. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 фактично не погоджувався з висновком суду першої інстанції в частині побачення його з дитиною та встановлення спільного відпочинку у літній період. А тому рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку тільки в цій частині, у зв`язку із чим тільки в цій частині переглядається й судом касаційної інстанції відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
42. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
43. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
44. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
45. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
46. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
47. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
48. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
49. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
50. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
51. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
52. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").
53. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
54. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
55. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
56. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
57. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
58. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
59. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
60. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
61. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
62. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (справа № 35481/20 "Терещенко проти України"), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема посилання на те, що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.
63. У цій справі, вирішуючи наявний між сторонами спір щодо участі батька у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції усунув перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 з боку матері ОСОБА_1 шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1 наступних способів спілкування та виховання дитини:
- спілкування з дитиною ОСОБА_3 шляхом відеозв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber,WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;
- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.
64. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалося і набуло законної сили.
65. Водночас, звертаючись до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав на тому, що вказаного недостатньо для збереження зв`язку батька з дитиною, просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, тобто також встановити побачення із донькою та вирішити питання про спільний літній відпочинок на території України.
66. Верховний Суд зазначає, що порядок участі у спілкуванні з дитиною, який був визначений судом першої інстанції, не повною мірою відповідає розумному балансу участі батька у спілкуванні з донькою та має епізодичний характер.
67. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
68. Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
69. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі за заявою "Хант проти України", № 31111/04, § 54).
70. Правосуддя у справах про контакт одного з батьків з дитиною супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність вирішення спору у цій категорії справ є часто нетривалою, потребує відповідної корекції з урахуванням обставин, які змінюються.
71. Судами установлено, що відповідачка разом із дитиною ОСОБА_3 перебуває у Республіці Польща, куди виїхали через військовий стан в Україні та отримали статус осіб, що мають тимчасовий захист.
72. ОСОБА_1 є особою призовного віку та виїхати за межі території України не може.
73. Колегія суддів зауважує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.
74. З матеріалі справи вбачається, що позивач проживає окремо від доньки, шкідливих звичок не має, а тому не може бути обмеженим у праві на особисте спілкування з донькою.
75. При цьому мати дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
76. Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що тривалий час (майже два роки) дитина перебуває за кордоном, спілкується переважно з мамою, що також формує її погляди, переконання та прив`язаність до батьків, а з наданих позивачем текстів повідомлень у додатку Viber вбачається, що між сторонами напружені стосунки та відсутня згода матері щодо участі батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею.
77. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що право позивача підлягає захисту шляхом встановлення ОСОБА_1 побачення з дочкою ОСОБА_3 один раз на місяць за місцем перебування батька на території України, враховуючи, що позивач погоджується взяти на себе оплату витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках, за погодженням батьками часу, місця та періоду побачення, а також належить встановлення спільний відпочинок дитини з батьком упродовж двох тижнів у літній період за попередньою домовленістю між батьками, враховую вік дитини.
78. Матеріали справи не містять доказів, які б доводили негативний вплив на дитину заходів прямого контакту із батьком, а тому встановлення регулярних особистих стосунків і прямих контактів доньки із батьком відповідає найвищим інтересам дитини.
79. Обмеження таких контактів буде перешкоджати гармонійному розвитку дівчинки, яка має відчувати любов обох батьків незалежно від того, що вони розлучилися.
80. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що дитина за станом здоров`я, віком, психологічним станом, або враховуючи її зайнятість (навчання) у м. Гданськ, не може раз у місяць зустрічатися з батьком на території України або проводити спільний відпочинок упродовж двох тижнів у літній період за попередньою домовленістю між батьками.
81. Матеріали справи також не містять доказів про небажання дитини бачитися з батьком, або проводити разом з ним час на території України.
82. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
83. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
84. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права.
85. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі № 755/13068/21,
від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21, на які посилалася заявниця у касаційній скарзі, оскільки ухвалені за різних фактичних обставин справ.
86. Водночас, позивач та відповідачка не позбавлені можливості у разі зміни таких обставин на погодження порядку контакту батька з дитиною або на звернення до суду з відповідною заявою про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.
87. Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
88. Апеляційний суд обґрунтовано зазначав, що відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки судова повістка повернута Укрпоштою з грифом: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.170). Відповідно до положень частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Додатково судова повістка була направлена відповідачці на електронну пошту 17 квітня 2024 року, враховуючи, що остання надала суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с.53, 167). Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не спрямовувала.
89. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
90. Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
91. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду