ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №460/27135/23
адміністративне провадження № К/990/30556/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фермерського господарства "МП-Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фермерського господарства "МП-АГРО" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 9296910/43864837 від 03.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 9296908/43864837 від 03.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 9296909/43864837 від 03.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Фермерським господарством "МП-АГРО" накладні № 2 від 18.10.2022, № 4 від 23.11.2022, № 5 від 23.11.2022 днем їх подання.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року задоволено повністю адміністративний позов Фермерського господарства "МП-Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення.
Не погоджуючись із цим рішенням відповідач-1 27.02.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с. 147).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.04.2024 апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 10 днів сплатити судовий збір і сумі 9662,4 грн. (а.с. 174). Указана ухвала отримана ГУ ДПС 01.04.2024 (а.с.176).
ГУ ДПС 09.04.2024 подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків (а.с. 180).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув через неусунення недоліків (а.с. 191).
ГУ ДПС 13.05.2022 (відповідно по потового штемпелю на конверті) повторно подало апеляційну скаргу (а.с. 195).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2024 апеляційну скаргу залишив без руху. Встановлено Головному управлінню ДПС у Рівненській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку та наданням оригіналу документу про сплату судового збору в належному розмірі та на належні реквізити суду (а.с. 204-208).
06.06.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024.
Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що вперше апеляційну скаргу подано з дотриманням строку апеляційного оскарження, однак у зв`язку із відсутністю сплати судового збору така була повернута. Просить визнати поважними причини строку звернення до суду із даною апеляційною скаргою. Також апелянт долучив виписку за 03.06.2024 року, відповідно до якої залишок коштів станом на 31.05.2024 на рахунку КЕКВ 2800 "судовий збір" становить 280,41 грн (том 1 а.с.214).
Ухвалою Восьмий апеляційний адміністративний суд від 10.06.2024 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області від 06 червня 2024 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області від 06 червня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 460/27135/23 за адміністративним позовом Фермерського господарства "МП-Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Ухвала суду вмотивована тим, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не можуть вважатися поважними причинами, оскільки невиконання вимог процесуального законодавства не є такою обставиною, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку на апеляційне оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. При первинному поданні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження шляхом залишення апеляційної скарги без руху та продовження строку для усунення недоліків, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому доказів сплати судового збору при поданні повторної апеляційної скарги до суду не надано.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Скаржник указує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Повторне подання апеляційної скарги відбулось у найкоротший строк. При цьому відповідачем вживались заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: складено доповідну записку та направлено на адресу Державної податкової служби України листи щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору. Разом з тим, реалізація означених заходів потребувала певного проміжку часу. Скаржник також наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17.
Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо особа, яка її подала, не подасть заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження на пропозицію суду, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 06 лютого 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 10 червня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (27 лютого 2024 року; 03 травня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.
Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.
До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.
При цьому суд касаційної інстанції не може погодитись із доводом скаржника, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань. Характер недоліку скарги, факт його неусунення при поданні повторної скарги, термін її подання у сукупності із періодом, що сплинув від початку строку апеляційного оскарження, в цьому випадку не дають підстав для висновку про добросовісну реалізацію ГУ ДПС права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору та доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував сукупність вжитих ним заходів задля отримання відповідного фінансування. Разом з тим, наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, за змістом виписки з рахунка за 03.06.2024 станом на 31.05.2024 залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 "Судовий збір" становив 280,41 грн. Проте, станом на дату формування означеної довідки ГУ ДПС не вчинило будь-яких дій щодо сплати судового збору в частині. При цьому указана виписка не свідчить про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору у період з 06 лютого 2024 року по 10 червня 2024 року. Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Саме по собі подання доповідної записки про виділення відповідних коштів на сплату судового збору не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Докази ж направлення листів до Державної податкової служби України щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору не долучено ні до матеріалів справи, ні до касаційної скарги.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №820/1212/17 колегія суддів зазначає, що у вказаній Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.
Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Поведінка суб`єкта владних повноважень, яка виявились у неподанні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -