ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 грудня 2024 року
справа №200/18913/21
адміністративне провадження № К/990/41410/24, К/990/41941/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (колегія у складі суддів: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., Гайдар А.В.)
у справі №200/18913/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року:
- №171/32-00-07-01-03-29, яким до позивача застосовано штраф за порушення підпунктів "а", "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, абзаців 1,5 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України у розмірі 1041000 гривень;
- №172/32-00-07-01-03-29, яким до позивача застосовано штраф за порушення підпунктів "а", "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230, абзаців 1,5 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України у розмірі 557000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність проведення фактичної перевірки з огляду на відсутність правових підстав для такої перевірки, встановлених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Також позивач зазначає про невідповідність обсягів проведеної перевірки платника податків допустимому об`єму, який може бути перевіреним при фактичній перевірці, та недопустимість відомостей отриманих в результаті неправомірної перевірки.
Щодо порушення, на думку контролюючого органу, позивачем пункту "а" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, встановленого актами фактичної перевірки від 24 травня 2021 року № 5318/05/99/01/09/00191075 та № 5320/05/99/01/09/00191075 та прийняття на їх підставі податкових повідомлень рішень № 171/32-00-07-01-03-29 від 25 червня 2021 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 40 000 гривень та № 172/32-00-07-01- 03-29 від 25 червня 2021 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 540 000 гривень, Товариство звернуло увагу на те, що на дату початку фактичної перевірки та на дату складання актів перевірки Товариство не вчиняло жодного порушення вимог податкового законодавства щодо нереєстрації лічильників, тобто було відсутнє триваюче правопорушення, отже і були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій саме за відсутність реєстрації рівнемірів- лічильників/витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, адже ці лічильники були зареєстровані.
На дату складання актів перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган не мав права застосовувати вказані штрафні санкції, адже пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності за несвоєчасну реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Щодо порушення, на думку контролюючого органу, позивачем пункту "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, встановленого актом фактичної перевірки від 24 травня 2021 року № 5318/05/99/01/09/00191075 та прийняття податкового повідомлення рішення № 171/32-00-07-01-03-29 від 25 червня 2021 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 000 000.00 гривень на підставі частини першої пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України, Товариство вказало на те, що на дату початку фактичної перевірки та на дату складання актів перевірки Товариство не вчиняло жодного порушення вимог податкового законодавства щодо нереєстрації акцизного складу, тобто було відсутнє триваюче правопорушення, отже і були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій саме за відсутність реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу за адресою: Донецька область м. Торецьк вул. Зарічна 1, адже на момент проведення перевірки вище вказаний акцизний склад було вже зареєстровано, тобто були виконані умови пункту "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України і правопорушення передбачене частиною другою статті 128-1 Податкового кодексу України було відсутнє.
Товариство наголосило, що пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності за несвоєчасну реєстрацію акцизних складів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Щодо порушення, на думку контролюючого органу, позивачем абзаців 1, 5 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, та прийняття податкових повідомлень-рішень № 171/32-00-07-01-03-29 від 25 червня 2021 року, про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 000 гривень та № 172/32-00-07-01-03- 29 від 25 червня 2021 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 000 гривень, Товариство наголосило, що оскільки податковий орган не витребовував, та відповідно Товариство не надавало документи щодо не подання або несвоєчасного подання електронних документів, то податковий орган на підставі власних даних міг зробити тільки висновок про ненадходження до органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового. Поняття "не подання" та "не надходження/ не своєчасне надходження" не є тотожними поняттями, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення у вказаній частині не можна вважати обґрунтованими та законними.
Також позивач наголосив на тому, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено що один контролюючий орган може проводити перевірку, складати акт перевірки, розрахунок штрафних санкцій, а інший контролюючий орган може приймати податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року №171/32-00-07-01-03-29 та №172/32-00-07-01-03-29.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року №171/32-00-07-01-03-29 в частині застосування штрафних санкцій згідно з частиною першою пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в розмірі 40 000 гривень.
Також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року №172/32-00-07-01-03-29 в частині застосування штрафних санкцій згідно з частиною першою пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в розмірі 540 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 200/18913/21, та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року.
Крім того, Товариство просить передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 200/18913/21.
Підставою касаційного оскарження Товариство визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтовуючи необхідність відступити від висновку викладеного в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року касаційну скаргу Товариства залишено без руху та запропоновано позивачу, окрім іншого, навести підстави касаційного оскарження з урахуванням мотивів ухвалення оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, в частині правомірності формування податкових повідомлень-рішень.
08 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання Товариства про усунення недоліків касаційної скарги, в якій, зокрема, зазначено:
"Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки".
"Таким чином, встановлення факту протиправності наказів Головного управлінням ДПС у Донецькій області від 11.05.2021 № 817-п та 818-п є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" від 25 червня 2021 року № 171/32-00-07-01-03-29 та податкового повідомлення-рішення форми "ПС" від 25 червня 2021 року №172/32-00-07-01-03-29".
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Донецького окружного адміністративного суду та з Першого апеляційного адміністративного суду.
22 листопада 2024 року справа №200/18913/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
02 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства, в якій відповідач просив скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №200/18913/21 в частині відмовлених позовних вимог - без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №200/18913/21 в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу податкового органу, Товариство просить Суд залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №200/18913/21.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 травня 2021 № 817-п на підставі статей 19-1, 20, 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва i обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, визначено провести фактичну перевірку позивача (Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", місцезнаходження: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, код ЄДРПОУ: 00191075.) з 13 травня 2021 року тривалістю не більше десяти календарних днів за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, за період діяльності з 01 липня 2019 року по 22 травня 2021 року.
На підставі вказаного наказу та направлень від 12 травня 2021 року № 949 та №955 посадовими особами Головного управління ДПС в Донецькій області у період з 18 травня 2021 року по 21 травня 2021 року проведено фактичну перевірку позивача за період діяльності з 01 липня 2019 року по 18 травня 2021 року.
Перевіркою встановлено порушення частин першої, восьмої, п`ятнадцятої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", пункту "а" абзацу 6 підпункту 230.1.2., абзаців 1, 5 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що складено відповідний акт №5320/05/99/05/09/00191075 від 24 травня 2021 року "Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконання якого покладено на органи ДПС".
Зокрема, актом перевірки встановлено порушення позивачем:
- пункту "а" абзацу 6, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: відсутня реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників на введеному в експлуатацію i резервуарі, розташованому на акцизному складі №1006726 за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, у період з 01 жовтня 2019 року по 14 листопада 2020 року включно 19 рівнемірів-лічильників та 8 витратомірів-лічильників;
- абзаців першого, п`ятого підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: розпорядником акцизного складу не забезпечено своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику 17 електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі № 1006726 за дні роботи акцизного складу №1006726 з 15 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року включно, 18 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року №172/32-00-07-01-03-29 про накладення на позивача штрафних санкцій на загальну суму 557 000 гривень.
Також, наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 818-п на підставі статей 19-1, 20, 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва i обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, визначено провести фактичну перевірку позивача з 13 травня 2021 року тривалістю не більше десяти календарних днів за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, смт. Новогородське, вул. Зарічна, буд.1 за період діяльності з 01 липня 2019 року по 22 травня 2021 року.
На підставі вказаного наказу та направлень від 12 травня 2021 року № 956 та №957 посадовими особами Головного управління ДПС в Донецькій області у період з 18 травня 2021 року по 21 травня 2021 року проведено фактичну перевірку позивача за період діяльності з 01 липня 2019 року по 18 травня 2021 року.
Перевіркою встановлено порушення частин першої, восьмої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", пунктів "а", "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, абзаців 1, 5 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що складено відповідний акт №5318/05/99/05/09/00191075 від 24 травня 2021 року "Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконання якого покладено на органи ДПС".
Зокрема, актом перевірки встановлено порушення позивачем:
- пункту "а" абзацу 6, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: відсутня реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі: 2 рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах. розташованих на акцизному складі №1016059, за адресою: Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Зарічна, буд. 1 у період з 17 лютого 2021 року по 27 лютого 2021 року;
- абзаців першого, п`ятого підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: розпорядником акцизного складу не забезпечено своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одного електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі № 1016059, за 23 квітня 2021 року (з терміном надання 24 квітня 2021 року) фактично надано 25 квітня 2021 року;
- пункту "б" абзацу 6, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: з вини платника податку, відсутня реєстрація акцизного складу для зберігання пального за адресою: Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Зарічна, буд. 1, в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у період з 30 листопада 2020 року по 16 лютого 2021 року.
На підставі вказаного акта фактичної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2021 року №171/32-00-07-01-03-29 про накладення на позивача штрафних санкцій на загальну суму 1 041 000,00 гривень.
Не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.
З урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні в цій справі податкові повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.
При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
У розрізі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки накази № 817-п та 818-п від 11 травня 2021 року про проведення фактичної перевірки видано з порушенням вимог Податкового кодексу України, то фактичні перевірки позивача, здійснені на підставі таких наказів, не можуть вважатись законними, внаслідок чого є протиправними і податкові повідомлення-рішення №171/32-00-07-01-03-29 та №172/32-00-07-01-03-29 від 25 червня 2021 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у наказах про проведення фактичної перевірки позивача, підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі вимог ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального".
Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: "Провести фактичну перевірку ПрАТ "Авдіївський Коксохімічний Завод" (ЄДРПОУ 00191075) за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Зарічна, 1, з 13.05.2021 тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2019 по 22.05.2021 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.".
Тобто, у наказах поряд із покликанням на статті 19-1, 20, 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зазначено покликання на здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, а саме у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, що у розумінні вищевказаних норм податкового законодавства є самостійною (окремою) підставою для проведення перевірки.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки, оскільки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Щодо штрафних санкцій, які застосовано до позивача за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального 19-ти рівнемірів лічильників на введених в експлуатацію резервуарах та 8 витратомірів лічильників на місцях відпуску пального, розташованих на акцизному складі № 1006726 у період з 01 жовтня 2019 року по 14 листопада 2020 року за адресою Донецька область м. Авдіївка проїзд Індустріальний 1, та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального двох рівнемірів лічильників на введених в експлуатацію двох резервуарах, розташованих на акцизному складі № 1016059 у період з 17 лютого 2021 року по 27 лютого 2021 року за адресою Донецька область м. Торецьк вул. Зарічна 1, то суд апеляційної інстанції вказав на те, що складом правопорушення, визначеного пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Проте, відповідальності за недотримання відповідного строку, тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію у Єдиному державному реєстрі, нормами Податкового кодексу України не передбачено.
Як установлено судами й підтверджується матеріалами справи у ході перевірки податковим органом встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, які мали позитивні результати повірки, відтак є безпідставним притягнення позивача до відповідальності передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.
Щодо інших правопорушень, які є підставою спірних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відсутність у законодавстві встановленого конкретного періоду, протягом якого має бути виконаний обов`язок з реєстрації акцизного складу, не свідчить про те, що такий обов`язок може бути виконаний в будь-який момент, тобто не обмежений у часі. Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що після закінчення перехідного періоду, протягом якого існуючі об`єкти, які підпадали під критерії акцизного складу, мали бути зареєстровані як акцизні склади, експлуатація існуючих об`єктів, а також створених після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", без їх реєстрації як акцизних складів для мети обігу пального є порушенням податкового законодавства.
Суд звернув увагу на те, що відсутність реєстрації в розумінні пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України має розглядатися за темпоральним критерієм не відносно часу виявлення порушення чи застосування санкцій, а відносно настання обставин, які зумовили обов`язок здійснити реєстрацію акцизного складу.
Також суд зазначив, що посилання скаржника на те, що пункт 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України не встановлює відповідальності за несвоєчасне виконання відповідного обов`язку, є безпідставними, оскільки в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки було встановлено саме не виконання обов`язку з реєстрації акцизного складу після закінчення перехідного періоду.
Також, за встановлених обставин та досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач (розпорядник акцизного складу) не забезпечив своєчасне подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального, у зв`язку з цим до нього було правомірно застосовано штрафні санкції (за кожний неподаний електронний документ).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
Товариство у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Товариство вказує на те, що висновок суду апеляційної інстанції у даній справі протирічить висновкам Верховного Суду, а саме:
- висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який викладено в постанові від 11 вересня 2023 року у справі 420/14943/21 - не враховано висновок стосовно критеріїв обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень;
- висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 10 червня 2021 року у провадженні № 11-104сап21 та 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21 - не враховано висновок ВС про вмотивованість рішення.
При цьому позивач вказує на наявність висновку, викладеного Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, який застосовано судом апеляційної інстанції у цій справі.
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, позивач вказав наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Аналогічні в більшості принципи визначені в статті 4 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, а саме: принципами адміністративної процедури є верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівність перед законом; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність; відкритість; своєчасність і розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування ефективних засобів правового захисту.
Частиною 2 статті 87 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури.
Відтак, на думку Товариства, апеляційний суд підчас визначення законності наказів від 11 травня 2021 року №817-п та №818-п повинен був перевірити їх на відповідність принципам викладених в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 4 Закону України "Про адміністративну процедуру", однак судом не було цього зроблено.
Зіславшись на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 11 вересня 2023 року у справі 420/14943/21, в якому визначено критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, Товариство наголошує на тому, що накази відповідача від 11 травня 2021 року №817-п та №818-п, окрім посилання на норму права повинні мати судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку про необхідність проведення фактичної перевірки.
Посилання в наказах відповідача від 11 травня 2021 року №817-п та №818-п на мету проведення перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва i обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, визначено провести фактичну перевірку позивача з 13 травня 2021 року тривалістю не більше десяти календарних днів, не позбавляє орган влади визначити мотив своїх дій, тобто навести "судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для прийнятого рішення".
У відзиві на касаційну скаргу, податковий орган звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про неправильне застосування відповідачем пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України не знаходять свого підтвердження.
Перейти до повного тексту