ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа №185/2010/24
провадження № 51-3310км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор) на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042120000012 стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У зміненій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Свої доводи прокурор мотивує тим, що судом апеляційної інстанції змінено вирок суду першої інстанції та пом`якшено покарання призначене ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України місцевим судом покарання, а саме, у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Потерпіла ОСОБА_7 просила у суді апеляційної інстанції про направлення її сина на лікування, оскільки його агресивні дії стосовно неї продовжувались. Проте апеляційний суд не застосував до обвинуваченого положення ст. 91-1 КК України, які передбачають можливість застосування до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, не врахував інтересів потерпілої від злочину та тривалості вчинення домашнього насильства.
Вважає, що до засудженого повинні бути застосовані обмежувальні заходи у виді направлення для проходження програми для кривдників. Оскільки застосування обмежувальних заходів погіршить становище ОСОБА_6, то ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту виконання вироку в частині призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишено без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 змінено в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Як установили суди, ОСОБА_6, проживаючи спільно в будинку АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю, ОСОБА_7, у період часу з 25 березня 2023 року по 12 лютого 2024 року систематично та наполегливо, з мотивів явної неповаги до норм моралі та здоров`я, існуючих норм співжиття, вчинював домашнє насильство, тобто неодноразово та безпричинно провокував вдома конфлікти, в ході яких висловлював словесні образи, погрози на адресу своєї матері, чим призвів до її психологічних страждань та спровокував у потерпілої почуття незахищеності, що призвело до погіршення якості життя, оскільки остання не мала змоги вести звичайний уклад життя.
Так, 25 березня 2023 року, близько 10:10, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_2, вчинив відносно своєї матері домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок була завдана шкода її психологічному здоров`ю.
Крім того, 09 жовтня 2023 року, близько 10:00, ОСОБА_6, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1, вчинив відносно своєї матері, домашнє насильство, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, тим самим завдав шкоди її психічному здоров`ю.
Також, 06 листопада 2023 року, близько 09:30, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1, вчинив відносно своєї матері, домашнє насильство, а саме виражався грубою нецензурною лайкою в її бік, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої.
Крім того, 01 січня 2024 року, близько 13:00, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1, вчинив відносно своєї матері домашнє насильство, а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було завдано шкоду її психологічному здоров`ю.
Постановами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року, 19 грудня 2023 року та від 09 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 680 (шістсот вісімдесят) гривень у дохід держави.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб.
Таким чином, ОСОБА_6, протягом року чотири рази було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_7 . Вчиненими систематичними діями обвинуваченим за вищевказаних обставин, що полягають у здійсненні ним психологічного насильства щодо потерпілої, яка є його матір`ю, останній було спричинено психологічні страждання, що призвело до погіршення якості життя, та виразилось у втраті повноцінного сну і відпочинку, отримання почуття образи та втраті позитивних емоцій, зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривоги та негативних переживань.
Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення своїх умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства, обвинувачений належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство стосовно своєї матері.
Так, 12 лютого 2024 року, близько 20:00, ОСОБА_6, перебуваючи за адресою спільного з матір проживання: АДРЕСА_1, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення систематичного домашнього насильства щодо своєї матері, з якою проживав в одному будинку та пов`язаний спільним побутом, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство щодо потерпілої, що виразилось у безпричинному висловлюванні словесних образ на адресу останньої, морального та психологічного тиску, що принизило її гідність, спричинило емоційну невпевненість та психологічні страждання потерпілій.