ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 714/115/21
провадження № 51-2528км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260070000176, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна з проникненням у приміщення, у тому числі з кваліфікуючою ознакою повторності, за обставин, детально наведених у судових рішеннях.
Зокрема, за версією слідства у червні 2020 року ОСОБА_7 викрав з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що по АДРЕСА_1, чотири стільці, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 620 гривень; у період часу з 08 по 10 серпня 2020 року - холодильну вітрину марки "Інтертехніка", чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 5156 гривень 67 копійок; у період часу з 22 по 23 листопада 2020 року - грошові кошти в сумі 1800 доларів США (50 862 гривні 96 копійок за курсом НБУ) і алкогольні напої, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 58 108 гривень 36 копійок, а також - продукти харчування, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 1289 гривень 70 копійок.
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за епізодами, скоєними у червні та 08-10 серпня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_7 виправдано на підставі п. 2 ч.1 ст.373 КПК України, а саме у зв`язку з недоведеністю, що саме ним вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України (епізод за 22-23 листопада 2020 року).
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України (по епізодам за червень та 08-10 серпня 2020 року) - скасовано, а кримінальне провадження - закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання. В частині визнання ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом з 22 по 23 листопада 2020 року) і виправдуванні - вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні крадіжок у червні та 08-10 серпня 2020 року, а також причетність ОСОБА_7 до крадіжки 22-23 листопада 2020 року.
Зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки показанням потерпілих, безпідставно визнав ряд письмових доказів недопустимими, та не виконав вказівки Верховного Суду, що були зазначені у постанові від 26 вересня 2023 року, якою вирок Чернівецького апеляційного суду від 27 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Крім цього, сторона обвинувачення наголошує, що під час апеляційного перегляду вироку, судом було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, що є істотним порушенням вимог КПК України.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції і наводить доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги сторони обвинувачення.
На касаційну скаргу прокурора сторона захисту подала письмові заперечення, в яких указує на безпідставність викладених у ній доводів і наголошує на законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи і вимоги обох касаційних скарг, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням прокурора та потерпілого ухвала апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення крадіжок стільців і холодильної вітрини у червні та 08-10 серпня 2020 року відповідно, а також залишення без зміни виправдувального вироку за інкримінованою йому крадіжкою грошей і продуктів 22-23 листопада 2020 року вказаним вимогам закону відповідає.
Суд першої інстанції перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення та прийшов до переконання про доведеність вини обвинуваченого.
Таке рішення ґрунтувалося на: показаннях потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_8, які повідомили, що ОСОБА_7 мав ключ від магазину, звідки в подальшому зникли холодильник та 4 стільці із металевими ніжками, дерев`яним сидінням і спинкою; даних протоколу обшуку від 12 грудня 2020 року, відповідно до яких за місцем проживання ОСОБА_7, в АДРЕСА_1, обвинувачений видав холодильник і 4 стільці, належні потерпілому; даних протоколу огляду від 13 грудня 2020 року, за якими потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_8 впізнали видані в ході обшуку ОСОБА_7 холодильник і 4 стільці як такі, що були викрадені з їх магазину; даних довідки товарознавця ОСОБА_9 про вартість стільців; даних висновку експерта №СЕ19/126-21/194-ТВ/15-Р від 15 січня 2021 року про вартість холодильної вітрини марки "Інтертехніка".
При цьому місцевий суд відхилив версію обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпілий ОСОБА_6 сам надав у його користування зазначені вище речі, а також не взяв до уваги показання свідків сторони захисту ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, що ОСОБА_7 безперешкодно з дозволу власника користувався холодильником і стільцями ще з 2018 року.
Не погоджуючись із вироком у частині засудження ОСОБА_7 за вказані епізоди злочинної діяльності, захисник ОСОБА_12 і обвинувачений подали апеляційні скарги, в яких стверджували про недоведення поза розумним сумнівом факту скоєння у червні та 08-10 серпня 2020 року ОСОБА_7 крадіжок з магазину належного потерпілому.
Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, сторона захисту вказувала про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Зокрема, захисник та обвинувачений наголошували на тому, що спосіб проникнення до приміщення орган досудового розслідування доводив, посилаючись на ряд доказів, які є недопустимими.
Повторно дослідивши обставини цього кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання, що інкриміноване ОСОБА_7 обвинувачення за фактом вчинення ним крадіжок у червні 2020 року та 08-10 серпня 2020 року, а саме холодильника та 4 стільців, свого підтвердження не знайшло.
Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що пред`явлені стороною обвинувачення докази, а саме показання потерпілих, свідків та письмові фактичні дані, є неналежними та недопустимими і у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні по вказаним епізодам.
Апеляційний суд зробив висновок, що ряд письмових доказів орган досудового розслідування отримав з порушенням вимог ч. 3 ст. 214 КПК України, а саме: провів слідчі дії з метою збирання фактичних даних по епізодам крадіжок у червні 2020 року та 08-10 серпня 2020 року до внесення відомостей у ЄРДР.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02 грудня 2020 року ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про викрадення в ніч з 22 на 23 листопада 2020 року товарів із його магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2". Відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР 03 грудня 2020 року.
В подальшому, 08 грудня 2020 року під час додаткового допиту, потерпілий повідомив також про інші факти крадіжок з його магазину - 4 стільців та холодильника. Вказана інформація не вносилася до ЄРДР, як того вимагають положення ч. 1 ст. 214 КПК України.
Після цього, орган досудового розслідування провів ряд слідчих дій, в ході яких було здобуто фактичні дані, які стосувалися не тільки крадіжки з магазину ОСОБА_6 в ніч з 22 на 23 листопада 2020 року, а й епізодів за червень та 08-10 серпня 2020 року (крадіжки стільців та холодильника).
Оскільки відомості до ЄРДР про крадіжки у червні та 08-10 серпня 2020 року було внесено тільки 22 січня 2021 року, тобто після фактичного проведення оперативно-розшукових заходів, то апеляційний суд обґрунтовано визнав зібрані стороною захисту докази недопустимими.
Крім цього, апеляційний суд наголосив на тому, що оскільки стільці та холодильник вилучені в рамках іншого кримінального провадження, то пред`явлені стороною обвинувачення дані протоколу обшуку від 12 грудня 2020 року та огляду від 13 грудня 2020 року є недопустимими доказами.
Також, суд апеляційної інстанції визнав недопустимим доказом довідку товарознавця ОСОБА_9 про вартість стільців, оскільки вона виготовлена невстановленою особою, відсутні дані про фаховість цієї особи та немає реквізитів, що викликає сумнів у її правдивості.
Інші докази, зокрема показання потерпілого ОСОБА_6, апеляційним судом вмотивовано визнано такими, що не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні по епізодам крадіжок стільців і холодильника у червні та 08-10 серпня 2020 року.
З огляду на положення ч. 3 ст. 373 КПК України, колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками. За доводами касаційних скарг не вбачається процесуальних порушень при дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків апеляційного суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
Що стосується аргументів касаційної скарги прокурора та потерпілого про безпідставне залишення апеляційним судом без зміни виправдувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7, слід вказати таке.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги прокурора та потерпілого, в яких порушувалися питання стосовно незаконності виправдувального вироку у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без змін.
Вказане рішення суду апеляційної інстанції також узгоджується з приписами ст. 373 КПК України.
У цьому кримінальному провадженні висновок суду про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності могли би підтвердити що саме ОСОБА_7 в ніч з 22 на 23 листопада 2020 року проник до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований по АДРЕСА_1, звідки виграв грошові кошти та товари, належні ОСОБА_6 та ОСОБА_8, є достатньо вмотивованим і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Так, під час здійснення кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав і пояснив, що ключа від магазину потерпілого, який був використаний за версією слідства для проникнення до приміщення, в нього ніколи не було.
З метою спростування цих показань прокурор надав такі докази: показання потерпілого ОСОБА_6, який запевнив, що ОСОБА_7 мав ключ від приміщення його магазину і впізнає, що на записах з придорожніх камер відеоспостереження видно автомобіль саме обвинуваченого, який вночі 23 липня 2020 року зупинився на задньому дворі магазину і тому вважає, що саме ОСОБА_7 його обікрав. Також потерпілий зазначив що напередодні події позичив у знайомого 1800 доларів США, які зберігав у магазині, а після проникнення туди ОСОБА_7 - гроші зникли; показання потерпілої ОСОБА_8, яка підтвердила, що ОСОБА_7 мав ключ від їх магазину, оскільки саме він міняв у вхідних дверях магазину замок і міг не віддати усі ключі; показання свідка ОСОБА_13, який вказав, що час від часу він позичав грошові кошти потерпілому ОСОБА_6 для купівлі товару у його магазин; дані розписки від 21 листопада 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_6 отримав у борг від ОСОБА_13 1800 доларів США; дані акту ревізії від 23 листопада 2020 року у ПП ОСОБА_8, ОСОБА_6 станом на 23 листопада 2020 року виявлена недостача товарів на суму 1447 гривень і 9020 гривень відповідно; дані протоколу огляду місця події від 02 грудня 2020 року, якими засвідчено факт вилучення з магазину циліндрового механізму замка від вхідних дверей магазину та ключ до нього; дані протоколу обшуку від 12 грудня 2020 року відповідно до яких з автомобіля ОСОБА_7 марки Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1, вилучено 16 ключів: чотири зв`язки, з яких одна зв`язка з восьми ключів, три зв`язки - з двох ключів та два ключі окремо; дані висновку експерта №СЕ-19/126-20/8488-ТР/2022-К від 22 грудня 2020 року за результатами якого, ключ який вилучений під час проведення обшуку транспортного засобу ОСОБА_7, входить у шпарини циліндрів циліндрового механізму, який вилучений 02 грудня 2020 року із магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" та провертає циліндри у патронах, провертаючи при цьому поводок (підходить до такого замка).
При цьому суд обґрунтовано визнав недопустимими дані висновку судової трасологічної експертизи, оскільки дослідження проводилося не з ключами, які були вилучені під час обушку у автомобілі ОСОБА_7, а іншими - походження яких невідоме.
Також суд надав критичну оцінку відеозаписам із камер спостережень, оскільки на них не можливо чітко розпізнати, а ні особу водія, а ні сам транспортний засіб.
Крім цього, суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_13, який позичав грошові кошти потерпілому ОСОБА_6 для купівлі товару в сумі 1800 доларів США та розписку про їх отримання, з огляду на те, що документ не відповідає вимогам цивільного законодавства, не дозволяє зробити висновок коли саме були передані в "позику" гроші, і до того ж не підписаний самим позикодавцем.
Поміж зазначеного, суд звернув увагу й та те, що акти ревізії у ПП ОСОБА_8 та ОСОБА_6 станом на 23 листопада 2020 року про виявлення недостачі товарів є сумнівними, оскільки до них не додано акт прийому товару, перелік товару, кількість, вартість, найменування та інші позиції, що мало би засвідчити наявність відповідного товару в магазині у тій кількості, на яку виявлено недостачу.
Також матеріали кримінального провадження не містять товарного обліку товару, який знаходиться чи знаходився в магазині та який передбачає документального підтвердження кожної операції: оприбуткування, переміщення, повернення, списання, витрати, інвентаризації.
Таким чином, місцевий суд, дотримуючись засад змагальності, дійшов висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення доказів не спростовує поза розумним сумнівом доводів сторони захисту та показання ОСОБА_7 про його непричетність до інкримінованого злочину.
З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав неспроможними доводи апеляційної скарги прокурора та потерпілого і зазначив, що твердження апелянтів про неповноту судового розгляду, невідповідность висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Що стосується аргументів сторони обвинувачення про недотримання під час апеляційного перегляду вимог ст. 404 КПК України, слід зазначити наступне.
Положеннями вищевказаної норми процесуального закону чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
Однак, заявляючи клопотання про повторне дослідження усіх доказів, прокурор не вказав як ці вимоги кореспондують приписам ч. 3 ст. 404 КПК України та не зазначив обґрунтованих доводів про порушення допущені судом першої інстанції під час їх дослідження. Відмова апеляційного суду в повторному дослідженні усіх фактичних даних є виправданою та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що прослідковується у постановах від 7 жовтня 2021 року (справа № 521/6316/17, провадження, № 51-4669км19), від 23 листопада 2021 року (справа № 752/7624/18, провадження, № 51-10107км18) та від 30 листопада 2021 року (справа № 450/4029/18, провадження, № 51-3776км21).
За таких обставин, наведені у касаційних скаргах доводи свого підтвердження не знайшли.
Підстав вважати, що апеляційний суд під час нового розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2023 року, колегія суддів не вбачає.
Матеріали провадження не містять даних про будь-які порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційні скарги прокурора і потерпілого задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд