ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 824/150/23
провадження № 61-6415ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
при секретарі судового засідання - Базилян Н. Г.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа: Кредитна спілка "ЗАРАЗ",
за участю:
представника заявника - Мішутушкіна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє Мішутушкін Олександр Володимирович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Желепи О. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за заявою Кредитної спілки "ЗАРАЗ" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 23 листопада 2023 року у справі № 1011-23/02 за позовом Кредитної спілки "ЗАРАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У грудні 2023 року Кредитна спілка "ЗАРАЗ" (далі - КС "ЗАРАЗ") звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" (далі - АВП "Бона Деа") від 23 листопада 2023 року у справі № 1011-23/02.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року заяву
КС "ЗАРАЗ" задоволено.
Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при АВП "Бона Деа" від 23 листопада 2023 року про:
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 323 474,78 грн;
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 123 000,00 грн;
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" понесених витрат
на правову допомогу у розмірі 30 150,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
29 січня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала три виконавчі листи.
18 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 824/150/23 від 18 грудня 2023 року з неї стягнута заборгованість за кредитним договором КВ-00043/03-21/2010, хоча такий договір між сторонами не укладався, а кошти були отримані за іншим кредитним договором, а саме КВ-00043/03-21/3010. Вважає, що така обставина може призвести до подвійного стягнення заборгованості.
Також заявниця, посилаючись на положення Закону України "Про третейські суди", вказує, що третейський суд не мав повноваження розглядати справу, оскільки ОСОБА_1 отримала послуги, які полягали у наданні споживчого кредиту.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Поновлено виконання за виконавчим листом, виданим Київським апеляційним судом 26 січня 2024 року у справі № 824/150/23.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, Київський апеляційний суд керувався тим, що посилання заявниці на пункт 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" та пункт 2 частини першої статті 486 ЦПК України як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження, а доводи про те, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року неправильно вказано номер договору і це є опискою, не впливає на результат вирішення справи чи на правильність виданого виконавчого документа. Доводи про те, що така описка може призвести до подвійного стягнення є необґрунтованим припущенням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В. подав апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та провадження в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/150/23.
Відмовлено ОСОБА_1, в інтересах якої діє Мішутушкін О. В., у задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Київським апеляційним судом 26 січня 2024 року у справі № 824/150/23.
25 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 серпня 2024 року з повідомленням учасників справи.
28 червня 2024 року засобами поштового зв`язку повістку про виклик у судове засідання на 01 серпня 2024 року направлено представнику ОСОБА_1 адвокату Мішутушкіну О. В. та КС "ЗАРАЗ" за адресами, вказаними у матеріалах справи.
Повістку про виклик у судове засідання на 01 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В. отримав 29 червня 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 01 серпня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 01 липня 2024 року.
01 серпня 2024 року судовий розгляд цієї справи відкладено на 05 вересня 2024 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В. про розгляд справи 05 вересня 2024 року повідомлений у судовому засіданні згідно з розпискою від 01 серпня 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 05 вересня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 13 серпня 2024 року.
05 вересня 2024 року судовий розгляд цієї справи відкладено на 26 вересня 2024 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В. про розгляд справи 26 вересня 2024 року ознайомлений згідно з розпискою від 05 вересня 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 26 вересня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 17 вересня 2024 року.
26 вересня 2024 року судовий розгляд цієї справи відкладено на 17 жовтня 2024 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В. про розгляд справи 17 жовтня 2024 року ознайомлений згідно з розпискою від 26 вересня 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 17 жовтня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 04 жовтня 2024 року.
09 жовтня 2024 року до Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла заява КС "ЗАРАЗ" про розгляд цієї справи без її участі.
17 жовтня 2024 року судовий розгляд цієї справи відкладено на 21 листопада 2024 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В., про розгляд справи 21 листопада 2024 року ознайомлений згідно з розпискою від 17 жовтня 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 21 листопада 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 24 жовтня 2024 року.
21 листопада 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05 грудня 2024 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В., про розгляд справи 05 грудня 2024 року ознайомлений згідно з розпискою від 21 листопада 2024 року.
Повістку про виклик у судове засідання на 05 грудня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала 02 грудня 2024 року.
Учасники справи були належним чином повідомлені про місце, дату і час апеляційного розгляду.
В судове засідання 05 грудня 2024 року об 11 год з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Мішутушкін О. В.
Представник КС "ЗАРАЗ" в судове засідання 05 грудня 2024 року на 11 год не з`явилися, про причин своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про місце, дату і час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Мішутушкіна О. В. обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та КС "ЗАРАЗ" існують правовідносини споживчого кредиту, а тому, зважаючи на положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", спори між кредитодавцем та позичальником не підвідомчі третейському суду.
Також заявник посилається на неналежний склад третейського суду, вказує, що третейський суд розглянув справу без участі заявниці, вона не була обізнана про наявність такої справи в третейському суді, та звертає увагу на те, що Постійно діючий Третейський суд при АВП "Бона Деа"відсутній у Єдиному державному реєстрі, як це передбачено положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи
15 березня 2021 року між КС "ЗАРАЗ" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № КВ-00043/03-21/3010 , відповідно до пункту 1.1 якого кредитна спілка зобов`язалась надати останній кредит у розмірі 123 000,00 грн. Відповідно до пункту 11.5.1 кредитного договору позичальник визнає, що правовідносини які виникли між сторонами на підставі укладення цього договору не підлягають врегулюванню положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про споживче кредитування".
15 березня 2021 року між сторонами також укладено третейську угоду, згідно з якою спори щодо правовідносин сторін, що виникають між ними на підставі укладених правочинів, окрім тих, які непідвідомчі розгляду в третейських судах згідно із законодавством, розглядатимуться Постійно діючим Третейським судом при АВП "Бона Деа" відповідно до Закону України "Про третейські суди", Регламенту Третейського суду та законодавства України.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при АВП "Бона Деа" від 23 листопада 2023 року у справі № 1011-23/02 за позовом КС "ЗАРАЗ" до ОСОБА_1 стягнуто із ОСОБА_1 на користь КСи "ЗАРАЗ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 323 474,78 грн, частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 123 000,00 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30 150,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року заяву
КС "ЗАРАЗ" задоволено.
Видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при АВП "Бона Деа" від 23 листопада 2023 року про:
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 323 474,78 грн;
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 123 000,00 грн;
стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "ЗАРАЗ" понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30 150,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
29 січня 2024 року КС "ЗАРАЗ" отримала три виконавчі листи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України визначено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відмовляючи у цій справі у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшли свого підтвердження посилання заявниці як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, про те, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Крім того, доводи про те, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року неправильно вказано номер договору і це є опискою, не впливає на результат вирішення справи чи на правильність виданого виконавчого документа.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду указаним вище вимогам закону відповідає не повністю.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Статтею 129-1Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93; рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", заява № 18357/91).
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21; від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22 та інших.
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.