ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 758/13515/21
провадження № 61-17207св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Служба безпеки України,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", ОСОБА_1, Дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест",
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Служба зовнішньої розвідки,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року у складі судді Єросової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Рейнарт І. М.
у справі за позовом Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", ОСОБА_1, Дочірнього підприємства "Фінансова компанія "Інтербудінвест", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Служба зовнішньої розвідки, про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Служба безпеки України у вересні 2021 року звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Служба зовнішньої розвідки, в якому просила визнати недійсним договір від 18 березня 2008 року № 131/1-1 ФК про участь у фонді фінансування будівництва з моменту укладання.
Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 30 вересня 2021 року справу передав за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Служба безпеки України у січні 2023 року подала клопотання, в якому просила залучити до участі у справі співвідповідачем Дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест" (далі - ДП "ФК "Інтербудінвест") та прийняти нову редакцію позовної заяви. Разом з новою редакцією позовної заяви Служба безпеки України подала клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 31 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що стосовно ДП "ФК "Інтербудінвест" Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі про банкрутство (справа № 910/17785/20), тому цей спір підлягає вирішенню саме Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/17785/20 про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест" за правилами виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника М. А. 30 січня 2023 року до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 14 березня 2023 року закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір у цій справі виник між юридичними особами - Службою безпеки України, ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та ДП "ФК "Інтербудінвест", відносно якого триває процедура банкрутства, а також фізичною особою ОСОБА_1, тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі, оскільки спір між сторонами виник при здійсненні ними господарської діяльності.
Київський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу Служби безпеки України залишив без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що заявлені у справі позовні вимоги безпосередньо стосуються ДП "ФК "Інтербудінвест" щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки провадження у справі про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест" відкрито до відкриття провадження у цій справі, то процесуальних підстав для направлення справи до Господарського суду міста Києва не вбачається, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у цивільній справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Служба безпеки України у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі із направленням її до суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що Служба безпеки України зазначила у клопотанні про направлення цієї справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва та апеляційній скарзі.
Однак, суд першої інстанції закриваючи провадження у цій справі не вирішив питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Судом апеляційної інстанції також вчинено "надмірний формалізм" замість того, щоб застосувати до спірних правовідносин процесуальний закон, який був чинний та сприяв швидкому розгляду справи, суд апеляційної інстанції застосував закон в іншій редакції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника М. А. у лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ця справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Служба безпеки України звернулася до суду з цим позовом у вересні 2021 року, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест". Оскільки провадження у справі про банкрутство відкрито до відкриття провадження у цій справі, то процесуальних підстав для направлення справи до Господарського суду міста Києва не вбачається.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають положенням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Святошинського районного суду міста Києва.
Справа № 758/13515/21 надійшла до Верховного Суду 18 січня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
21 жовтня 2019 року введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Саме такий правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц та від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) виклала правовий висновок про те, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто слід застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на час перегляду справи.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Служба безпеки України у вересні 2021 року звернулася до суду з цим позовом.
Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 25 січня 2022 року справу прийняв до розгляду та відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У січні 2023 року Служба безпеки України звернулася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачем ДП "ФК "Інтербудінвест", посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений саме між ДП "ФК "Інтербудінвест" та ОСОБА_1, а тому дочірнє підприємство має бути відповідачем.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судами також встановлено, що у листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест", у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01 грудня 2020 року у справі № 910/17785/20 заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про банкрутство прийняв до розгляду та призначив підготовче засідання.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21 грудня 2020 року у справі № 910/17785/20 відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною першою статті 256 ЦПК України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги безпосередньо стосуються ДП "ФК "Інтербудінвест", щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі, не вирішив питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 15 квітня 2023 року, були внесені зміни, відповідно до яких частина третя статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства викладена в новій редакції, а саме: "Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу 14 березня 2023 року дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі без направлення справи до господарського суду, оскільки провадження у справі про банкрутство ДП "ФК "Інтербудінвест" відкрито до відкриття провадження у цій справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 127/18411/22 (провадження № 61-1908св23).
Інші аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели або могло призвести до неправильного вирішення справи.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо мотивованими.