ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 754/12379/20
провадження № 61-18004св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у складі судді Бабко В.В., постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В., додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Позов обґрунтований тим, що в період з 21 липня 2012 року до 28 грудня 2015 року сторони перебували в шлюбі. За час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами набуто в спільну сумісну власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За квартиру було сплачено грошові кошти у розмірі 75 000,00 дол. США. Спірна квартира була придбана за спільні кошти сторін, під час їхнього проживання і перебування у зареєстрованому шлюбі, однак зареєстрована на ім`я відповідача, яка наразі не визнає прав позивача на цю квартиру.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у справі, яка розглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована, оскільки в матеріалах справи є докази, що спірна квартира придбавалась за спільні кошти подружжя під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Зміст шлюбного договору містить нечіткі вказівки щодо нерухомого майна. Згідно з нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 під час укладення договору купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року визначено, що квартира АДРЕСА_1 набувається за спільні кошти подружжя.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які суд міг взяти до уваги, згідно зі статтями 76, 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що кошти від продажу квартири на території республіки білорусь ОСОБА_2 та кошти її матері ОСОБА_3 були витрачені саме на купівлю спірної квартири, а не на особисті потреби ОСОБА_2 чи на інші потреби сім`ї.
Разом з тим, позивач пропустив позовну давність про застосування якої просила відповідач, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що до укладення договору купівлі-продажу квартири від 25 грудня 2012 року, сторонами у справі 21 грудня 2012 року був укладений шлюбний договір про визначення обов`язків та права власності на майно, за умовами якого, у випадку придбання ними у період шлюбу рухомого або (чи) нерухомого майна, в тому числі такого, що підлягає реєстрації у відповідних органах, це майно вважається власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно було придбано, а відносно майна, що підлягає реєстрації ? на чиє ім`я воно зареєстровано; у випадку розірвання шлюбу майно, придбане одним із подружжя у період шлюбу, залишається в його власності. Цей договір був підписаний його сторонами і недійсним визнаний не був, проте такі спори були в судах республіки білорусь.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гончарук А. В., про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова обґрунтована тим, що оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, однак позовні вимоги залишено без задоволення, що дає підстави для компенсації відповідачеві понесених нею витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 638/3852/17, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки при наявності окремої позовної вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю, то резолютивна частина має містити рішення саме з цієї позовної вимоги, щоб уникнути двозначності та безпідставного позбавлення права на нерухоме майно особи, яка фактично звернулася за захистом своїх прав.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, що для застосування положень шлюбного договору, який був укладений на території іноземної держави судам необхідно досліджувати та враховувати усі особливості положень законодавства іноземної держави, в тому числі і тих, що стосуються режиму нерухомого майна в такому шлюбному договорі, а також про те, що прийняттю, дослідженню та врахуванню судами підлягають виключно ті докази, які були легалізовані Україні.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки шлюбному договору, який є доказом у цій справі, а також посилався на недопустимі докази, а саме, на судові рішення білоруських судів, які не були легалізовані в Україні та не перекладені українською мовою, а також документи, які викладені російською мовою.
Судом першої інстанції було визнано право спільної сумісної власності на квартиру, проте неправомірно було застосовано строк позовної давності, при цьому судом апеляційної інстанції фактично задоволено апеляційну скаргу, оскільки встановлено відсутність порушення ОСОБА_1 строку звернення до суду, проте всупереч норм процесуального права апеляційний суд вийшов за межі апеляційних вимог та змінив мотивувальну частину щодо права спільної сумісної власності на квартиру, посилаючись на шлюбний договір, у тому числі приймаючи у якості доказів документи, які не легалізовані та не оформлені відповідно до норм чинного законодавства України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Згідно з поданої до суду копії шлюбного договору вбачається, що він викладений на російській мові з проставленим апостилем, при цьому без перекладу на українську мову та без зазначення місцезнаходження оригіналу цього документа, що суперечить процесуальним нормам чинного законодавства України.
При розгляді питання щодо можливості застосування пунктів шлюбного договору при вирішення спору у цій справі виникає необхідність дослідити законодавство республіки білорусь щодо дійсності шлюбного договору та дотримання усіх відповідних умов, що визначені законодавством республіки білорусь.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є громадянами республіки білорусь, які мають посвідки на постійне проживання на території України та зареєстроване місце проживання в Україні, за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2012 року, який рішенням суду Радянського району м. Гомеля республіки білорусь від 28 грудня 2015 року розірвано.
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 грудня 2012 року у м. Гомель, республіка білорусь, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюбний договір № 4-454 про визначення обов`язків та права власності на майно. Відповідно до умов договору, майно набуте кожним з них до вступу у шлюб, а також будь-яке майно, отримане кожним з них у дарунок або у порядку спадкування, залишається у власності того, на чиє ім`я воно було придбано; у випадку придбання ними у період шлюбу рухомого або (чи) нерухомого майна, в тому числі такого, що підлягає реєстрації у відповідних органах, це майно вважається власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно було придбано, а відносно майна, що підлягає реєстрації ?на чиє ім`я воно зареєстровано (пункт 2 договору); у випадку розірвання шлюбу майно, придбане одним із подружжя у період шлюбу, залишається в його власності (пункт 5 договору).
25 грудня 2012 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та громадянкою республіки білорусь ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т. В.
За умовами цього договору ОСОБА_2, як покупець, придбала квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, житлова площа ? 41,80 кв. м, загальна площа ? 71,60 кв. м, ринкова вартість квартири становить 590 630,00 грн, за якою і був здійснений продаж.
У пункті 11 договору купівлі-продажу квартири визначено, що покупець довела до відома продавців, що укладення договору купівлі-продажу здійснюється покупцем під час перебування в зареєстрованому шлюбі з громадянином республіки білорусь ОСОБА_1, за його згодою, викладеною у формі заяви, справжність підпису на якій, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т. В., 25 грудня 2012 року, зареєстровано за № 1214 та призначається для зберігання у справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т. В.
У заяві від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 надав свою згоду на придбання та на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 його дружиною ОСОБА_2 . У цій заяві вказано, що квартира набувається за спільні кошти.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 з 25 грудня 2012 року і на час розгляду справи належить на праві власності ОСОБА_2 .
З ухвали Гомельського обласного суду від 10 вересня 2015 року у справі
№ 33-1177 вбачається, що рішенням суду Радянського району м. Гомеля від 20 липня 2015 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним і це рішення залишено без змін. Судом встановлено, що за умовами шлюбного договору і відповідно до статті 13-1 КпШС республіки білорусь, шлюбний договір підлягає державній реєстрації в органах державної реєстрації нерухомого майна, якщо він містить умови, які є або можуть стати підставою виникнення, переходу, припинення прав, обмежень прав на нерухоме майно, також вказано на те, що передбачені законом строки реєстрації договору не порушені. При настанні вказаних умов та виникненні необхідності в реєстрації нажитого подружжям нерухомого майна цей договір повинен пройти державну реєстрацію. Відповідно до пункту 8 шлюбного договору, право подання заяви на державну реєстрацію договору належить як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 .
З ухвали Гомельського обласного суду від 26 січня 2017 року у справі № 33-126 вбачається, що рішенням суду Радянського району м. Гомеля від 18 листопада 2016 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про обмеження дії шлюбного договору в просторі, і це рішення залишено без змін.
Згідно з договором від 09 жовтня 2012 року ОСОБА_2 продала, належну їй на праві власності (на підставі договору дарування від 25 вересня 2008 року) квартиру АДРЕСА_3 за ціною, що становить 35 000,00 дол. США.
З виписки із банківського рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ОАО "ПРИОРБАНК" та прибуткового валютного ордеру № 44 вбачається, що 09 жовтня 2012 року були внесені грошові кошти у розмірі 58 000,00 дол. США, а 21 грудня 2012 року, згідно з випискою по рахунку, відбулась видача готівкових коштів у розмірі 57 590,00 дол. США.