ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 626/513/22
провадження № 61-17177св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі та подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
особа, яка не брала участі у справі та подала заяву про приєднання до касаційної скарги, - ОСОБА_4,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_4, на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року у складі судді Гусара П. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, що розташована на території Красноградського району Харківської області. З 23 лютого 2017 року до 03 листопада 2022 року зазначена земельна ділянка знаходилася в оренді у ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, який був розірваний за рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року у справі № 626/1496/21, яке набрало законної сили 03 листопада 2022 року.
Пунктом 9 договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2 визначено розмір орендної плати, який вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 31 697,67 грн на рік з періодом виплати з 01 серпня до 31 грудня. Відповідно до пункту 10 цього договору орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня кожного року.
Інформація про умови договору оренди від 08 грудня 2016 року № 2, зокрема щодо порядку та умови сплати орендної плати, зафіксована також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Водночас орендар ОСОБА_2 не сплатив йому орендну плату відповідно до умов договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2 за: 2019 рік - 31697,67 грн, 2020 рік - 31 697,67 грн, 2021 рік - 31 697,67 грн, з 01 січня 2022 року до 01 листопада 2022 року - 26 414,72 грн.
Всього сума боргу становить 121 507,73 гривень. Відсутність сплати орендної плати підтверджується довідками Державної фіскальної служби України про відсутність у позивача доходів за вказаний період та судовим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року у справі № 626/1496/21.
У зв`язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2. на його користь заборгованість у сумі 121 507,73 грн зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 121 507,73 грн зі сплати орендної плати за 2019, 2020, 2021 роки, з 01 січня 2022 року до 01 листопада 2022 року за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 215,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не сплачував позивачу орендну плату за умовами договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2016 року № 2, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року у справі № 626/1496/21, тому наявні підстави для задоволення позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом встановлено факт несплати відповідачем орендної плати у період з 2019 року до 2022 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що він наперед сплатив ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 всю суму орендної плати за весь час оренди земельної ділянки.
Суд зазначив, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року у справі № 626/1264/20, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за оренду земельної ділянки у сумі 65 392,66 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у позові про стягнення безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати, отриманої від ФОП ОСОБА_2 за весь час оренди земельної ділянки, суд у справі № 626/1264/20 послався на відсутність доказів отримання таких коштів ОСОБА_3
ФОП ОСОБА_2 також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наперед сплаченої ОСОБА_3 всієї суми орендної плати і у суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_3, а тому суд на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.
Апеляційний суд зазначив, що оскаржуваним рішенням вирішено спір між орендарем ФОП ОСОБА_2 та орендодавцем ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за 2019-2021 роки, з 01 січня 2022 року до 01 листопада 2022 року за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2. Зазначене рішення не містить висновків про права чи обов`язки ОСОБА_3, як представника ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 грудня 2011 року.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність у ОСОБА_3 суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи ФОП ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року, ФОП ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ФОП ОСОБА_2 зазначає:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17; у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 922/2012/21, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, від 30 березня 2023 року у справі № 910/16971/21;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3, який не був залучений до участі у розгляді справи (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України); суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Заявник вказує, що він 16 грудня 2016 року наперед сплатив ОСОБА_3 як уповноваженому представнику ОСОБА_1 орендну плату за 2019-2022 роки у розмірі 126 790,67 грн. Тому грошові зобов`язання за договором оренди припинилися належним виконанням. Та обставина, що ОСОБА_3 не передав ОСОБА_1 отримані від ФОП ОСОБА_2 в рахунок орендної плати кошти не поновлює раніше припинене грошове зобов`язання ФОП ОСОБА_2 зі сплати орендної плати.
На час отримання коштів за договором оренди ОСОБА_3 був представником ОСОБА_1 на підставі довіреності на право розпорядження земельною ділянкою, яка була скасована лише 24 березня 2017 року.
Оскаржувані судові рішення стосуються прав, обов`язків та інтересів ОСОБА_3, який не був залучений до участі у розгляді справи.
Суд першої інстанції не вирішив питання про заміну неналежного відповідача з ФОП ОСОБА_2 на ОСОБА_3 або про залучення останнього як співвідповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі та подала заяву про приєднання до касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 .
У квітні 2024 року ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилається на те, що 10 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, відповідно до умов якої ОСОБА_4 є вигодонабувачем за договором оренди земельної ділянки. Зазначені обставини встановлені постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 626/2904/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.
Тому оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про його права та інтереси, оскільки він є вигодонабувачем за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2.
Зазначав, що між ним та ОСОБА_1 існує спір про те, хто саме має право на отримання орендної плати за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, тому суд мав вирішити питання про залучення його до участі у розгляді справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі та подавала апеляційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 51, 197 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 19 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 борг у розмірі 300 000,00 грн до 19 грудня 2031 року.
Також 19 грудня 2011 року приватний нотаріус посвідчив довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися земельною ділянкою загальною площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, у тому числі одержувати кошти за користування земельною ділянкою, на строк до 19 грудня 2031 року.
08 грудня 2016 року ОСОБА_3 на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1, уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі, предметом якого є належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка.
16 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_2 у рахунок сплати орендної плати за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, сплатив ОСОБА_3 як уповноваженому представнику ОСОБА_1 орендну плату за 2019-2022 роки у розмірі 126 790,67 грн. Зазначені кошти ОСОБА_3 не передав ОСОБА_1, оскільки останній мав перед ним борг у розмірі 300 000,00 грн за договором позики.
24 березня 2017 року ОСОБА_1 скасував видану на ім`я ОСОБА_3 довіреність щодо права розпорядження земельною ділянкою, загальною площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174.
Заявник вказує на те, що ФОП ОСОБА_2 орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у 2016-2018 роках та у 2019-2022 роках сплатив повністю двома окремими платежами. Проте ОСОБА_3 не передав зазначені кошти ОСОБА_1, оскільки він має перед ним борг у розмірі 300 000,00 грн.
Оскільки предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, які він отримав від ФОП ОСОБА_2, то суд мав залучити його до розгляду справи як співвідповідача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року подана до Верховного Суду ФОП ОСОБА_2 у грудні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2, витребувано цивільну справу з Красноградського районного суду Харківської області.
Касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року подана до Верховного Суду ОСОБА_3. у лютому 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 . У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року клопотання ФОП ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень задоволено. Зупинено виконання заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року.
У лютому 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, про приєднання до касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 грудня 2011 року ОСОБА_1 видав довіреність строком на двадцять років, тобто до 19 грудня 2031 року, якою уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, а саме: орендувати земельну ділянку, площею 17,0943 га, що належить на підставі державного акта 1V-XP№005443, виданого Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області 30 серпня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю № 445, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174; одержувати сільськогосподарську продукцію чи гроші згідно з цими державними актами на право власності на земельну ділянку чи технічну документацію з правом посвідчувати договори оренди земельної ділянки чи їх розірвання у приватному, державному чи іншому підприємстві та фізичної особи.
08 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, власником якої є ОСОБА_1, строком на 15 років.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 6323385500:10:000:0174, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Красноградський район, Піщанська сільська рада, передана у строкове платне користування для ведення орендарем, ФОП ОСОБА_2, товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років з правом передачі в піднайм (суборенду).
Відповідно до пункту 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 633 953,40 грн з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01 січня 2017 року.
Згідно з пунктами 9, 10 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 31 697,67 грн, період виплати з 1 серпня до 31 грудня. Орендна плата вноситься у строк, не пізніше 31 грудня кожного року.
Розділом "Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів від 22 лютого 2020 року
№ 20-40-52-08-35 станом на 27 лютого 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 року до 4 кварталу 2019 року відсутня.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27 квітня 2021 року
№ 213/20-40-58-01-23 станом на 23 березня 2021 року інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2020 року до 4 кварталу 2020 року відсутня.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 04 лютого 2022 року № 2016-22-00018 вбачається, що станом на 02 лютого 2022 року за період з 1 кварталу 2021 року до 3 кварталу 2021 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року у справі № 626/1496/21 позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено. Розірвано договір від 08 грудня 2016 року № 2 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6323385500:10:000:0174, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Підставою для розірвання договору оренди стало систематичне порушення умов договору оренди, а саме, несплата орендної плати за 2019-2020 роки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про орендну землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Згідно з пунктом "в" частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суди встановили, що у період з 2019 року до 2021 року та з 01 січня 2022 року до 01 листопада 2022 року відповідач не сплачував позивачу орендну плату (загальний розмір 121 507,73 грн) за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, тому дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилається на те, що він свої зобов`язання за договором оренди виконав, оскільки 16 грудня 2016 року наперед сплатив ОСОБА_3 як уповноваженому представнику ОСОБА_1 орендну плату за 2019-2022 роки у розмірі 126 790,67 грн.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, від 26 лютого 2021 року у справі № 905/565/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 922/2012/21, від 30 березня 2023 року у справі № 910/16971/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19 суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 922/2012/21 зазначено, що статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності. Припинення зобов`язання має остаточний характер, чинне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання.
У постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 910/16971/21 зазначено, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.
Подібні висновки щодо застосування статті 599 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 905/565/19.
Оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки у справі, що переглядається, суди не встановили, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання зі сплати орендної плати за спірний період відповідно до умов договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що він наперед за весь час дії договору оренди сплатив ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 орендну плату, суд апеляційної інстанції послався на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження зазначеного.
Крім того, рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року у справі № 626/1264/20, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти від оренди цієї ж земельної ділянки у сумі 65 392,66 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у позові про стягнення безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати, отриманої від ФОП ОСОБА_2 за 15 років, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суд посилався на відсутність доказів отримання таких коштів ОСОБА_3 .
Також рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року у справі № 626/1496/21, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди задоволено та розірвано договір від 08 грудня 2016 року № 2 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 17,0943 га, з кадастровим номером 6323385500:10:000:0174 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Суди у справі № 626/1496/21 встановили, що ФОП ОСОБА_2 має перед ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2019-2022 роки. Під час розгляду справи ФОП ОСОБА_2 не спростував цих обставин.
Крім того, у справі № 626/1496/21 ФОП ОСОБА_2, посилаючись на додаткову угоду від 03 березня 2017 року до договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, згідно з умовами якої ФОП ОСОБА_2 прощено борги зі сплати орендної плати за весь строк оренди, вказував, що не повинен був сплачувати орендну плату. Водночас суди у справі № 626/1496/21 встановили, що додаткова угода від 03 березня 2017 року до договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2 не зареєстрована у встановленому законом порядку, тому права та обов`язки зазначені в ній не виникли.
З урахуванням зазначеного, доводи заявника про те, що він 16 грудня 2016 року наперед сплатив ОСОБА_3 як уповноваженому представнику ОСОБА_1 орендну плату за 2019-2022 роки у розмірі 126 790,67 грн є безпідставними.
Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, відповідно до якого визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21).
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що кошти за оренду спірної земельної ділянки він сплатив саме ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1, тому він має бути залучений до участі у справі як належний відповідач або співвідповідач. Оскаржувані судові рішення стосуються безпосередньо прав та інтересів ОСОБА_3 .
Верховний Суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_3, порушенням прав та інтересів якої ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує наявність підстав для скасування судових рішень, скористався своїм правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року закрито.
Вказана ухвала є предметом касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
Водночас касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 не містить доводів щодо непогодження із висновками ухвали Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, у зв`язку з чим колегія суддів не наводить мотивів на їх спростування.
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_3 як третьої особи на стороні відповідача.
Верховний Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_2 про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_3 як третьої особи на стороні відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3
ФОП ОСОБА_5 не навів доводів на підтвердження протилежного.
Крім того, більшість доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 містять аргументи про порушення оскаржуваними рішеннями прав та інтересів ОСОБА_3 .
Водночас ОСОБА_3 не уповноважував ФОП ОСОБА_2 бути його представником, а самостійно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та посилався на те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та інтереси.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року у справі № 626/2904/21, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 15 000,00 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2, оскільки вказані правовідносини не є предметом розгляду у справі, що переглядається. Крім того, ОСОБА_2 не був позбавлений права на касаційне оскарження зазначених рішень.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги, з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів та правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.