ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 755/4205/14-ц
провадження № 61-8753св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, в складі судді Антипової Л. О.,
від 01 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., від 15 травня
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", банк) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"
(далі - ТОВ "Ділайт-Україна"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов банку мотивований тим, що 21 березня 2013 року між ним і
ТОВ "Ділайт-Україна" укладений договір № K4VKLOF03243 про надання овердрафтового кредиту, за умовами якого розмір кредитного ліміту овердрафту становить 1 051 000 грн, а строк кредитування - 20 березня
2014 року.
3. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 укладений договір поруки № K4VKLOF03243/DP.
4. Посилаючись на те, що товариство не виконує належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1 146 496,87 грн, яка складається із 887 480, 25 грн заборгованість за кредитом, 158 478, 24 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 49 538, 38 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1 000 грн фіксована частина штрафу, 50 000 грн штраф, який є відсотком від суми встановленого ліміту, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість із відповідачів солідарно.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
5. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня
2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Ділайт-Україна" та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 146 496,87 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
6. Суд вважав доведеними наявність заборгованості та передбачені законом підстави для її солідарного стягнення з відповідачів.
7. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2014 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року без змін.
8. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 рокупоновлено ТОВ "Ділайт-Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ділайт-Україна" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.
9. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 рокупровадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ділайт-Україна" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року закрито.
10. Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 рокукасаційну скаргу ТОВ "Ділайт-Україна", до якої приєднався ОСОБА_1, задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ТОВ "Ділайт-Україна" залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року - без змін.
12. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу ТОВ "Ділайт-Україна" задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
13. Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Ділайт-Україна" задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Ділайт-Україна" про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ТОВ "Ділайт-Україна", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 146 496, 87 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 3 654 грн.
14. Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у цій справі, та вказав, що районний суд розглянув справу без належного повідомлення ТОВ "Ділайт-Україна" про час і місце судового засідання, що відповідно до пункту
3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
15. Погоджуючись із висновками районного суду про наявність підстав для солідарного стягнення з ТОВ "Ділайт-Україна" заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 146 496, 87 грн, суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі письмові докази і встановив, що:
- позичальник частково сплачував кредитну заборгованість, проте її залишок по тілу кредиту, який не повернуто у строки, передбачені договором становить 887 480, 25,
- оскільки, починаючи з 27 серпня 2013 року ТОВ "Ділайт-Україна" порушило грошове зобов`язання, з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість зі сплати процентів за період з 27 серпня
2013 року по 23 січня 2014 року в розмірі 158 478, 24 грн, який розрахований відповідно до пункту А. 8 кредитного договору,
- оскільки, починаючи з 27 серпня 2013 року ТОВ "Ділайт-Україна" порушило грошове зобов`язання зі сплати процентів, з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість зі сплати пені в розмірі
49 538, 24 грн, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено пунктом 5.1 кредитного договору,
- оскільки ТОВ "Ділайт-Україна" порушило терміни платежів зі сплати грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, згідно з умовами пункту 5.8 укладеного між сторонами кредитного договору, ТОВ "Ділайт-Україна" має сплатити ПАТ КБ "Приватбанк" штрафи в розмірі 1 000 грн та 50 000 грн (5 % від суми встановленого у пункті А.2 договору ліміту)
16. При цьому апеляційний суд зауважив, що нарахування пені та штрафів відповідно до умов договору не є в даному випадку застосуванням подвійної відповідальності, оскільки вони застосовані за різні порушення умов кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзіТОВ "Ділайт-Україна" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У червні 2024 року ТОВ "Ділайт-Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 01 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 травня 2024 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції матеріали справи
№ 755/4205/14-ц, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц,
від 08 травня 2018 року у справі № 315/353/17, від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 13 березня 2019 року у справі № 643/7710/16-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 284/493/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 06 вересня 2022 року у справі № 160/16980/20, від 13 березня 2019 року у справі № 756/5050/15-ц,
від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15,
від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справі відсутні належні докази, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.
23. Заявник вказує, що наявні в матеріалах справи розрахунок заборгованості та виписка по рахунку ТОВ "Ділайт-Україна" не є підтвердженням доведеності та обґрунтованості вимог позивача.
24. Також звертає увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тобто, вимоги банку про стягнення процентів та пені після 05 січня 2014 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства.
25. Зауважує, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
26. Наголошує на тому, що апеляційний суд не здійснив розподіл усіх понесених судових витрат.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано
Обставини справи, встановлені судами
27. 21 березня 2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Ділайт-Україна" і ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" укладений договір № K4VKLOF03243 про надання овердрафтового кредиту, за пунктом А.2 якого кредитний ліміт овердрафту становить 1 051 000 грн на поповнення обігових коштів.
28. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 21 березня 2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 укладений договір поруки № K4VKLOF03243/DP.
29. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 23 січня 2014 року заборгованість відповідачів становить
1 146 496, 87 грн, у тому числі 887 480, 25 грн заборгованість за кредитом;
158 478, 24 грн заборгованість за процентами; 49 538, 38 грн пеня за порушення виконання зобов`язань, а також штрафи згідно з пунктом 5.8 кредитного договору: 1 000 грн фіксована частина; 50 000 грн відсоток від суми встановленого ліміту.
30. 05 січня 2014 року банк на адресу ТОВ "Ділайт-Україна" направив претензію від 27 грудня 2013 року про погашення простроченої заборгованості. Доказів отримання цієї претензії ТОВ "Ділайт-Україна" матеріали справи не містять.
31. Також 14 грудня 2013 року банк направив претензію ОСОБА_1, яку той отримав 23 грудня 2013 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
35. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
36. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
37. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України)
38. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
39. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
40. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
41. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
42. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
43. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
44. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
45. У справі, яка переглядається, суди встановили існування між АТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "Ділайт-Україна" правовідносин, які виникли на підставі договору про надання овердрафтового кредиту від 21 березня 2013 року
№ K4VKLOF03243.
46. Оскільки ТОВ "Ділайт-Україна" неналежно виконувало взяті на себе зобов`язання, утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого банком розрахунку станом на 23 січня 2014 року становить 1 146 496, 87 грн, у тому числі 887 480, 25 грн заборгованість за кредитом; 158 478, 24 грн заборгованість за процентами; 49 538, 38 грн пеня за порушення виконання зобов`язань, а також штрафи згідно з пунктом 5.8 кредитного договору
1 000 грн фіксована частина; 50 000 грн процентна складова від суми встановленого кредитного ліміту.
47. Апеляційний суд дослідив наявні у справі письмові докази та за результатами їх оцінки обґрунтовано вказав, що залишок заборгованості по тілу кредиту, який не повернуто у строки, визначені умовами договору, становить 887 480, 25 грн та підлягає стягненню у судовому порядку.
48. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
49. У пункті А.8 договору про надання овердрафтового кредиту від 21 березня 2013 року № K4VKLOF03243 сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 45 % від суми залишку непогашеної заборгованості.
50. Встановивши, що, починаючи із 27 серпня 2013 року ТОВ "Ділайт-Україна" порушило грошове зобов`язання, апеляційний суд правильно вказав на наявність підстав для стягнення на користь банку заборгованості зі сплати процентів за період з 27 серпня 2013 року по 23 січня 2014 року в розмірі 158 478, 24 грн, який розрахований відповідно до пункту А. 8 кредитного договору.
51. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей
549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
52. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
53. За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
54. Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.
55. Згідно з пунктом 5.1 договору про надання овердрафтового кредиту
від 21 березня 2013 року № K4VKLOF03243 у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за кредитування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.3.4 цього договору, винагороди передбаченої п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, визначеному п. А.8 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки.
56. Задовольняючи вимоги про стягнення з позичальника пені в розмірі 49 538, 24 грн, суд апеляційної інстанції правильно розрахував період, за який вона підлягає стягненню (27 серпня 2013 року - початок простроченого грошового зобов`язання по 23 січня 2014 року - в межах заявлених позовних вимог), та розмір, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, як це визначеного сторонами у пункті 5.1 договору.
57. Крім того, пунктом 5.8 укладеного між сторонами договору визначено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1 000 грн + 5 % від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрації обтяжень рухомого майна.
58. Оскільки позичальник порушив терміни платежів зі сплати грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що згідно з умовами пункту 5.8 укладеного між сторонами кредитного договору ТОВ "Ділайт-Україна" має сплатити ПАТ КБ "Приватбанк" штрафи в розмірі 1 000 грн та 50 000 грн, що становить 5 % від суми встановленого у пункті А.2 договору ліміту.
59. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про стягнення пені в розмірі 49 538, 24 грн згідно з пунктом 5.1 договору про надання овердрафтового кредиту від 21 березня 2013 року № K4VKLOF03243, штрафів в розмірі 1 000 грн та 50 000 грн на підставі пункту 5.8 вказаного договору, суд апеляційної інстанції не вважав це застосуванням подвійної відповідальності, мотивуючи це тим, що пеня та штрафи застосовані за різні порушення умов кредитного договору.
60. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині та погоджується з висновком апеляційного суду про те, що пеня та штраф нараховані за порушення умов кредитного договору, які не є ідентичними.
61. Також колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги, що наявні в матеріалах справи розрахунок заборгованості та виписка по рахунку ТОВ "Ділайт-Україна" не є підтвердженням доведеності та обґрунтованості вимог позивача з огляду на таке.
62. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
63. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
64. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
65. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
66. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
67. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
68. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
69. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
70. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц,
від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц,
від 02 жовтня 2024 року у справі № 761/24252/14-ц.
71. Враховуючи викладене, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку ТОВ "Ділайт-Україна", які містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням, суди обґрунтовано взяли до уваги під час вирішення спору у цій справі.
72. Посилання на неправомірність стягнення процентів та пені після 05 січня 2014 року з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, є безпідставними та обґрунтовано відхилені апеляційний судом, який належно дослідив умови укладеного між сторонами договору про надання овердрафтового кредиту від 21 березня 2013 року № K4VKLOF03243.
73. Оскільки за результатами вирішення спору апеляційний суд задовольнив вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Ділайт-Україна", правильною є оскаржена постанова і в частині розподілу судових витрат.
74. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 315/353/17, від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 13 березня 2019 року у справі № 643/7710/16-ц,
від 07 квітня 2021 року у справі № 284/493/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 06 вересня 2022 року у справі № 160/16980/20,
від 13 березня 2019 року у справі № 756/5050/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, на які відповідач посилався в касаційній скарзі.
75. Враховуючи, що апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення суду першої інстанції, повторне скасування цього ж рішення ще й Верховним Судом не вимагається.
76. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
77. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду