ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 608/1012/23
провадження № 51-2630км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
обвинуваченого
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5,
перекладача ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кути Косівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи та короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року було затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 і останнього засуджено за ч. 3 ст. 307 КК.
Діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисник ОСОБА_8 оскаржила згаданий вирок у порядку апеляційної процедури.
Ухвалою від 13 лютого 2024 року Тернопільський апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув апеляційну скаргу захисника у зв`язку з її поданням особою, яка не має на це права.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що апеляційний суд неправомірно всупереч приписам ст. 62 Конституції України, ст. 337, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК повернув апеляційну скаргу, адже в оспорюваному вироку міститься вказівка на персональні дані та винні дії ОСОБА_10, кримінальне проводження стосовно котрого не розглядалося. Вважає, що такі посилання суттєво порушують права та інтереси останнього. Аргументуючи свої вимоги, авторка скарги покликається на практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення презумпції невинуватості та вимог до формулювання судових рішень, а також на практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) у подібних юридичних ситуаціях. Крім того, захисник висловлює незгоду зі змістом угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9, акцентує на наявності підстав для скасування ухваленого щодо нього вироку.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило. Захисник ОСОБА_8 поінформувала Суд про здійснення розгляду без її участі.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції обвинувачений ОСОБА_5 підтримав подану захисником ОСОБА_8 скаргу; прокурор вважав, що заявлені стороною захисту вимоги належить задовольнити частково, скасувати оспорювану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
За правилами ч. 1 ст. 424 КПК вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку лише після його апеляційного перегляду. Ураховуючи зазначене та положення ч. 6 ст. 399 вказаного Кодексу в цій справі предметом касаційної перевірки є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи, які стосуються змісту угоди про визнання винуватості та наявності підстав для скасування вироку, суд касаційної інстанції не уповноважений ревізувати.
Як убачається з матеріалів провадження, постановляючи 13 лютого 2024 року оспорювану ухвалу, апеляційний суд керувався приписами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, за якими апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, котра не має такого права.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 цього Кодексу вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником та прокурором.
Доступ до суду апеляційної інстанції інших осіб, права, свободи та законні інтереси яких зачіпає такий вирок, забезпечується з урахуванням положень ч. 2 ст. 24 КПК, котрі гарантують право на перегляд судового рішення судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді (постанова Верховного Суду України від 3 березня 2016 року, провадження № 5-347кс15).
За висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що в тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з упевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться в процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати приводом для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова від 18 травня 2020 року, справа № 639/2837/19).
Повертаючи захиснику подану в інтересах ОСОБА_5 апеляційну скаргу, апеляційний суд повною мірою не врахував наведеного.
Так, оскаржуючи вирок стосовно ОСОБА_9, захисник ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі, серед іншого, наголошувала на тому, що це рішення зачіпає інтереси ОСОБА_5 і всупереч Конституції України постановлено з порушенням засади презумпції невинуватості.
Зазначеного аргументу апеляційний суд належно не перевірив і в своїй ухвалі констатував, що оспорюваний вирок не містить посилань на прізвище ОСОБА_5, звідси, - і не стосується його прав, свобод та інтересів.
Між тим, окреслений висновок не узгоджується з текстом зазначеного судового рішення. За матеріалами справи суд першої інстанції не здійснював провадження стосовно ОСОБА_5, однак попри засудження ОСОБА_9 за вчинення у складі організованої групи кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів в обвинувальному вироку відобразив, що члени організованої групи діяли на виконання вказівок ОСОБА_5 .
За наявності даних, котрі дозволяють з упевненістю ідентифікувати конкретну особу як співучасника винного суспільно небезпечного діяння, право ОСОБА_5 на перегляд судом вищого рівня вироку, ухваленого в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 (виділеному в окреме 24 серпня 2023 року Чортківським районним судом Тернопільської області), охоплюється гарантіями ч. 2 ст. 24 КПК.
Застосований юридичний підхід релевантний практиці Касаційного кримінального суду (наприклад, постанови від 10 травня, 13 вересня 2018 року, 27 червня 2019 року, 12 березня 2020 року, справи № 461/3797/17, 461/4858/17, 161/13574/18, 757/10815/19-к відповідно).
Отже, позицію апеляційного суду про відсутність у захисника обвинуваченого ОСОБА_5 права на звернення з апеляційною скаргою на вказаний вирок не можна визнати прийнятною, а постановлену ухвалу - законною.
З огляду на викладене оспорювана ухвала підлягає на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, подану захисником касаційну скаргу належить задовольнити частково.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати зазначене і прийняти рішення, яке відповідатиме ст. 370 вказаного Кодексу.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів