ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 733/1129/19
провадження № 61-122св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року у складі судді Овчарика В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області, про визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки площею 2,33 га та 0,74 га, що розташовані на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області (далі - Рожнівська сільська рада).
ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом померлого, прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця проживала разом із ним, а також звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не може оформити спадкові права у позасудовому порядку через втрату правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
З урахуванням викладеного, позивач просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на 3/4 частки вказаних вище земельних ділянок, оскільки право на 1/4 частку спадкового майна має дружина померлого ОСОБА_2 в силу положень статті 1241 ЦК України.
Позивач просила суд:
- визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області, про визнання заповіту недійсним.
Зустрічний позов мотивував тим, що він ( ОСОБА_3 ) є спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_4 . До складу спадщини входять спірні земельні ділянки. Вважав недійсним заповіт, складений 05 вересня 2018 року на користь ОСОБА_1, стверджуючи, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 не відповідало його внутрішній волі і не було вільним, а заповіт не відповідає вимогам закону, що регулюють порядок вчинення правочинів.
Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який посвідчений секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О. 05 вересня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ічнянський районний суд Чернігівської області ухвалою від 06 грудня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним прийняв до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, об`єднав позови в одне провадження.
Ічнянський районний суд Чернігівської області рішенням від 21 липня 2022 року, яке Чернігівський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2022 року залишив без змін, позов ОСОБА_1 задовольнив повністю.
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради, наданої на ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовив.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, оскільки на день його смерті проживала разом із ним, а також подала до нотаріальної контори відповідну заяву, але не може оформити спадкові права в позасудовому порядку у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, що є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 3/4 частки спадкового майна.
ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що заповідач у день складення заповіту за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати, розуміти та вчиняти будь-які дії, волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, або ж підпис у заповіті йому не належить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Ічнянського районного суду Чернігівської області.
10 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/6480/13-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 752/23412/18 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були повідомлені про судове засідання в суді апеляційної інстанції.
Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати свої дії. Заповіт, складений за два місяці до смерті ОСОБА_4, вчинено проти його справжньої волі, оскільки за станом здоров`я він не міг його підписати, підпис йому не належить.
Суди не взяли до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, за яким рукописний запис "Заповіт прочитано мной вголос і власноручно підписано" у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконано навмисно зміненим почерком у прискореному темпі.
Доводи інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив повернуто ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року.
У березні 2023 року та квітні 2023 року адвокат ОСОБА_1 - Лишко В. А. надіслав клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 11 червня 2004 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431 видано державний акт серії ЧН № 028914 на право власності на земельну ділянку площею 0,74 га, а також державний акт серії ЧН № 064499 на земельну ділянку площею 2,33 га, які розміщені в с. Рожнівка Рожнівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 10, 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а. с. 5).
Померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (т. 1 а. с. 66).
Відповідно до довідки Рожнівської сільської ради від 06 лютого 2019 року № 56, ОСОБА_4 на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 7).
05 вересня 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким все те, що йому належить і буде належати на день смерті, заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., зареєстровано в реєстрі за № 45. Указано, що заповіт записаний Яцеленко В. О. зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний ним у присутності Яцеленко В. О. о 11:30 год (т. 1 а. с. 6).
Під час складання заповіту секретар виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О. була уповноваженою особою на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, що підтверджується рішенням першої сесії сьомого скликання Рожнівської сільської ради від 18 листопада 2015 року № 8-01/7 та протоколом першої сесії Рожнівської сільської ради сьомого скликання від 18 листопада 2015 року (т. 1 а. с. 197-206).
Після смерті ОСОБА_4 . Ічнянською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 129/2019. Із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина спадкодавця ОСОБА_2, його син ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 37-39).
Листом від 28 серпня 2019 року № 913/02-14 Ічнянська районна державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім`я немає можливості, оскільки не надано правовстановлюючі документи на спадкове майно ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 129/2019) (т. 1 а. с. 9).
Про втрату державних актів на землю серії ЧН № 064499, ЧН № 028914, виданих на ім`я ОСОБА_4, здійснено оголошення у газеті "Трудова слава" (т. 1 а. с. 13).
За результатами проведеної в суді першої інстанції судово-почеркознавчої експертизи № 2575-2578/21-24, складеної 13 серпня 2021 року Чернігівським відділенням КНДІСЕ, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та використанням технічних засобів (т. 2 а. с. 90-93).
Вирішити питання "Чи виконано підпис у графі "підпис", що міститься у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 чи іншою особою?" не виявляється за можливе з причин, які вказані в пункті 2 дослідницької частини висновку. Зокрема, наявність в даному дослідженому підписі ознак уповільненого темпу виконання, ступінь їх прояву та локалізації свідчать про виконання даного підпису під впливом якихось "збиваючих" факторів. При дослідженні зразків та почерку ОСОБА_4 встановлено, що вони виконувались різними особами та підлягають сумніву в їх достовірності, також дані зразки виконані в проміжок часу 1975-2015 року, який неспівставний з часом підписання досліджуваного заповіту, датованого 05 вересня 2018 року.
Вирішити питання: ким, чоловіком або жінкою виконаний рукописний текст "Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний" у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В. О.? - не виявилося за можливе з причин, які вказані в пункті 3 дослідницької частини висновку. Зокрема, рукописний запис "Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний" в заповіті від 05 вересня 2018 року виконаний рухами високого ступеня виробленості, у прискореному темпі письма, зі зниженням координації рухів другої групи, що проявилося в наявності таких ознак: збільшена протяжність рухів в заключних штрихах, подвоєність штрихів, повторювання літер, різні розміри літер в словах, різна розстановка літер та їх елементів, різне положення подовжених осей, різна зв`язність, значна хвилястість ліній письма в рядку, різна будова однойменних літер.
Перераховані ознаки утворюють сукупність, достатню для висновку про те, що рукописний запис "Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний" в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
Оскільки рукописний запис "Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний" в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний навмисно зміненим почерком, що не дозволяє прослідкувати сталість виявлених індивідуальних ознак, згідно "Методики визначення статі виконавця коротких рукописних текстів", даний текст є непридатним для визначення статі виконавця.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).