ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 341/1526/23
провадження № 61-6358св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року у складі судді Гаполяка Т. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів Мальцевої Є. Є., Девляшевського В. А., Баркова В. М. у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (далі - Виконавчий комітет Бурштинської міської ради), ОСОБА_2, в якій просив: визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку села Куропатники Галицького району Івано-Франківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, недієздатною; встановити опіку над ОСОБА_2 ; призначити його опікуном ОСОБА_2 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є онуком ОСОБА_2, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, оскільки обмежена до самообслуговування, контролю своєї поведінки тощо. Тому для забезпечення реалізації ОСОБА_2 особистих прав її необхідно визнати недієздатною та призначити опікуна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Галицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 01 грудня 2023 року у задоволенні заяви відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що висновок судово-психіатричної експертизи не можна визнати категоричним, оскільки експерт не дослідив стан психічного здоров`я ОСОБА_2 протягом певного часу з посиланням на медичні документи та їх аналіз. Зокрема, зі змісту висновку експертизи слідує, що протягом 2016-2023 років ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування і була консультована лікарями з приводу хвороб, не пов`язаних з психічними розладами.
Також суд зауважив, що відсутність у висновку констатації факту про те, що в особи наявний саме стійкий, хронічний психічний розлад, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, свідчить про відсутність передумов для визнання особи недієздатною.
Крім того, призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі.
Однак Виконавчий комітет Бурштинської міської ради як орган опіки та піклування прийняв відповідне рішення за відсутності заявника, не з`ясувавши наявність у ОСОБА_2 інших осіб, зокрема дітей, які могли б виконувати обов`язки з опіки та піклування.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнив частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року скасував у частині відмови у визнанні особи недієздатною. Заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку села Куропатники Галицького району Івано-Франківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, недієздатною.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 у частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновок судово-психіатричної експертизи, яким встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_2 розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічного розладу у формі деменції змішаного (переважно судинного) генезу, не викликає сумнівів у його правильності, оскільки є повним і чітким, ґрунтується на дослідженні медичної документації та матеріалів справи.
У судовому засіданні експерт пояснила, що незазначення у пункті 22 висновку експертизи кваліфікуючих ознак психічного розладу пов`язано виключно з технічною помилкою, проте у висновку обґрунтовані обставини, які свідчать про наявність у ОСОБА_2 ознак стійкого хронічного психічного розладу.
Отже, висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом для підтвердження недієздатності, а тому суд першої інстанції необґрунтовано не взяв його до уваги та відмовив у задоволенні таких вимог.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що у встановленні опіки за поданням органу опіки та піклування Виконавчого комітету Бурштинської міської ради щодо призначення опікуном над недієздатною ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки заявник у квітні 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу, а тому немає можливості виконувати такі функції.
Також колегія суддів зауважила, що під час погодження кандидатури заявника орган опіки та піклування врахував заяву його батька (рідного сина ОСОБА_2 ), який проживає в Івано-Франківській області, але не бажає виконувати обов`язки опікуна власної матері у зв`язку із зайнятістю на роботі, хоча, вочевидь, така причина менш вагома, ніж відсутність заявника ОСОБА_1, який виконує військовий обов`язок.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов таке подання не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку.
Аргументи представника заявника про те, що визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом та повинно відбуватися одночасно, і відмова у призначенні опікуном є прямим порушенням прав ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, оскільки у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.
Стосовно доводів апеляційної скарги, які підтримує представник органу опіки та піклування, про те, що суд першої інстанції незаконно керувався вимогами до опікунів, встановленими у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), колегія суддів зауважила, що існує усталена судова практика, яка дозволяє застосовувати вказані правила під час визначення кандидатури опікуна недієздатної повнолітньої особи, зокрема такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 28 червня 2023 року у справі № 637/46/21, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23.
Отже, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 не тільки з тих підстав, що подання органу опіки та піклування не містить обґрунтувань згідно з вимогами закону для призначення опікуна, а і тому, що відмовлено у визнанні ОСОБА_2 недієздатною, то оскаржуване рішення у цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з інших мотивів про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року Виконавчий комітет Бурштинської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням подальших уточнень просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року скасувати повністю, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року - в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-39гс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 808/2511/15, у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 344/5303/17, від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19.
Уточнену касаційну скаргу Виконавчий комітет Бурштинської міської ради мотивував тим, що законодавець розмежував і не допускає призначення опікуна органом опіки та піклування над недієздатною чи обмежено дієздатною особою, а тому визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом та повинно відбуватися одночасно.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував пункт 3.3 Правил опіки та піклування за аналогією закону, оскільки цей пункт може застосовуватися тільки щодо питання призначення органом опіки та піклування над малолітньою чи неповнолітньою особою опікуна/піклувальника.
Аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Вказує, що подання органу опіки та піклування подано в належній процесуальній формі і відповідало вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.
Першочерговим у цій категорії справ є з`ясування судом наявності правосуб`єктності заявника, а саме, чи належить він до певної групи осіб, які мають право на подання заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна.
Відмова у призначенні опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому немає можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (бабою), є відмовою у доступі до правосуддя.
Порядок прийняття органом опіки та піклування рішення не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки суд загальної юрисдикції не наділений такими повноваженнями.
Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. У разі дотримання цієї умови суд зобов`язаний встановити над недієздатною особою опіку та призначити їй опікуна.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Галицького районного суду Івано-Франківської області.
16 липня 2024 року справу № 341/1526/23 передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
17 червня 2023 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до суду із заявою про визнання недієздатною його баби ОСОБА_2, встановлення опіки над нею та призначення його опікуном (а. с. 1-4).
ОСОБА_2 є вдовою, її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12, 13).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11 липня 2023 року ОСОБА_2 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З її слів разом з нею проживає її внук ОСОБА_1 (а. с. 14, 15).
Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7, 16).
21 серпня 2023 року лікар-психіатр Комунального некомерційного підприємства "Бурштинська центральна міська лікарня" поставив ОСОБА_2 на облік із встановленим діагнозом: органічний розлад у формі когнітивного стійкого зниження (а. с. 27).
У висновку судово-психіатричної експертизи від 12 вересня 2023 року № 306/2023, проведеної на виконання ухвали Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_2 страждає психічним розладом у формі деменції змішаного (переважно судинного) генезу, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 41, 46-49).
Виконавчий комітет Бурштинської міської ради рішенням від 26 жовтня 2023 року № 274 затвердив подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у випадку визнання її недієздатною та відповідність такого призначення інтересам хворої (а. с. 60, 61).
Апеляційний суд також з`ясував, що на підставі договору дарування домоволодіння від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_2 (а. с. 124, 125).
ОСОБА_1 у квітні 2022 року призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та проходить військову службу.
Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_5, яка брала участь у проведенні судово-психіатричної експертизи і складанні висновку від 12 вересня 2023 року № 306/2023 за її результатом, пояснила, що ОСОБА_2 безсумнівно страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, який має незворотний характер зі схильністю до прогресування. Про це зазначено у 22 пункті висновку експертизи, який включає обґрунтування та пояснення щодо психічного стану особи і фактів, які виявлені під час дослідження. Ствердила, що у пункті 23 висновку судово-психіатричної експертизи помилково не зазначено, що захворювання підекспертної особи у формі деменції змішаного генезу є хронічним і стійким психічним розладом.
ОСОБА_6, який є батьком заявника та рідним сином ОСОБА_2, заявою від 14 грудня 2023 року ствердив, що не може здійснювати фізичний догляд за своєю матір`ю, оскільки працює на стратегічному об`єкті Відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Західенерго", займається вихованням неповнолітнього сина, у зв`язку з чим просив не включати його до переліку осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 (а. с. 135, 230).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною не оскаржується, тому на підставі положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не переглядає у цій частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.