ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 686/18510/21
провадження № 61-15402св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І.В., Корніюк А.П., Талалай О.І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, в якому просило:
- звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки
від 24 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Сорокатюк Н. А. за реєстровим № 659, а саме: на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 березня 2008 року № 1232008/2л
у розмірі 16 852, 98 дол. США та 1 831, 59 грн пені;
- виселити ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтований тим, що між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір від 24 березня 2008 року № 1232008/2л, згідно з яким ОСОБА_4 надано грошові кошти в сумі 21 000,00 дол. США строком до 23 березня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,3 % річних.
24 березня 2008 року між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сорокатюк Н. А. за реєстровим № 659, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором передано в іпотеку однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 852,98 дол. США, 1 831,59 грн пені та 1 365,37 грн судових витрат. Рішення набрало законної сили 25 червня 2014 року, однак ОСОБА_4 не виконується.
Під час виконання вказаного рішення суду позивачу стало відомо про реєстрацію в спірній квартирі чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тоді як згоди на реєстрацію та користування даним житловим приміщенням зазначеними особами ОСОБА_4 банк не надавав.
15 лютого 2021 року банком було направлено вимоги про добровільне виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, запропоновано в добровільному порядку звільнити на протязі тридцяти днів житлове приміщення та знятись з реєстраційного обліку.
Однак такі вимоги відповідачем не виконані, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
02 серпня 2022 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором
від 24 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Сорокатюк Н. А. за реєстровим № 659, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належить іпотекодавцю на праві власності,
з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
від 24 березня 2008 року № 1232008/2л у загальній сумі 16 852,98 дол. США та
1 831, 59 грн пені.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - однокімнатної квартири
АДРЕСА_4 шляхом її продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір у розмірі 9982,09 грн в рівних частках з кожного.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань з повернення кредитних коштів у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, суд мотивував рішення тим, що в іпотеку була передана квартира, яка придбана не за рахунок кредитних коштів, а позивач не запропонував інше приміщення, яке відповідало б вимогам "житлового" в розумінні ЖК України.
24 серпня 2022 року ПАТ АБ "Укргазбанк", а 07 вересня 2022 року ОСОБА_4, звернулися до Хмельницького апеляційного суду з апеляційними скаргами на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
02 серпня 2022 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2022 року зупинено провадження у справі №686/18510/21 за апеляційними скаргами ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2022 року, до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2023 року до участі у справі № 686/18510/21 на стадії апеляційного провадження в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 залучено ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня
2022 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та вирішення питання про розподіл судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк".
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 02 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення з житлового приміщення змінено з викладенням мотивувальної частини в редакції постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року.
Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 10271,80 грн судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимоги банку є обґрунтованими, оскільки доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості, ухваленого у справі № 686/1442/14ц відповідач не надав, матеріали справи таких доказів також не містять. Разом з тим, ОСОБА_4 в суді першої інстанції подавав заяву про застосування судом строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Установивши, що з позовом про стягнення заборгованості кредитор звернувся у 2014 році, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на звернення банку до суду з цим позовом сплив у 2017 році, проте банк лише у серпні 2021 року звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 09 жовтня 2023 року, в якій просить скасуватипостанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц та від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у постановах Верховного Суду України від 22 червня
2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що реєстрація відповідача та її дітей, а також користування ними спірним житловим приміщенням без відповідної згоди іпотекодержателя є порушенням прав останнього.
Такі дії відповідача банк вважає недобросовісними, оскільки у ОСОБА_1 наявне інше житло, яким вона та її діти мають право безперешкодно користуватись.
Крім того, беручи до уваги, що судом першої інстанції було встановлено факт реєстрації в іпотечному майні відповідача разом з малолітніми дітьми 21 грудня 2020 року, коли була видана довідка про реєстрацію осіб в житловому приміщенні, позивач вважає, що про порушення свого права він дізнався саме з цієї дати, що і було підставою для подання цього позову.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
19 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір
від 24 березня 2008 року № 1232008/2л, згідно з яким ОСОБА_4 надано грошові кошти в сумі 21 000,00 дол. США строком до 23 березня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмір 13,3 % річних.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банком прийнято в іпотеку однокімнатну квартиру № 2 загальною площею 25,6 кв. м житловою площею 18,1 кв. м, кухнею 12,6 кв. м та коридором 4,5 кв. м (кухня та коридор знаходяться в загальному користуванні) по АДРЕСА_6 .
24 березня 2008 року між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сорокатюк Н. А. за реєстровим № 659, відповідно до умов якого в забезпечення виконання всіх вимог ПАТ "Укргазбанк", які випливають з кредитного договору від 24 березня 2008 року № 1232008/2л, в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року у справі № 686/1442/14?ц стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 852,98 дол. США, 1 831,59 грн пені та
1 365,37 грн судових витрат. Рішення набрало законної сили 25 червня 2014 року.
Судами встановлено, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року ОСОБА_4 не виконане.
Згідно з довідкою про реєстрацію від 21 грудня 2020 року № 3868/03-10 в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано чотири особи, а саме ОСОБА_4 - з 21 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 - з 10 жовтня 2008 року, та малолітні діти останньої: ОСОБА_2 - з 10 жовтня
2018 року, ОСОБА_3 - з 03 грудня 2019 року.
15 лютого 2021 року банком направлено вимоги про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_1 та малолітніх дітей останньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть №1177 від 18 жовтня 2022 року, виданим Шауляйським міським управлінням запису актів громадянського стану Литовської Республіки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обґрунтовуючи свої вимоги, банк зазначав, що наявні у справі докази підтверджують порушення позичальником своїх зобов`язань, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Так, суди встановили, що відповідно до кредитного договору від 24 березня
2008 року № 1232008/2л, укладеного між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_4, останній отримав грошові кошти у розмірі 21 000,00 дол. США строком
до 23 березня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13,3 % річних, проте свої зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість. Кредитні зобов`язання були забезпечені іпотечним договором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі ?Закон) іпотека ? це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.
Установивши, що позичальник не виконував рішення суду про стягнення заборгованості, ухвалене у справі № 686/1442/14-ц, не повернув банку грошові кошти разом із нарахованими процентами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте банк звернувся до суду із цим позовом поза межами строку позовної давності, про застосування якої у суді першої інстанції заявив відповідач
ОСОБА_4, а в суді апеляційної інстанції - правонаступник останнього
ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність ? це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки тощо).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справах "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства", "Золотас проти Греції").
За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) зазначено, що: "Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.
Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки".
У справі, що переглядається, у 2014 році банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року у справі № 686/1442/14?ц стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом у розмірі 16 852,98 дол. США,
1 831,59 грн пені та 1 365,37 грн судових витрат. Рішення набрало законної сили 25 червня 2014 року.
Отже, позивач, скориставшись своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання зобов`язання .
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено пропуск ПАТ АБ "Укргазбанк" позовної давності до позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, про застосування якої заявлено відповідачами по справі. Позовна давність за вимогами кредитора розпочалася у 2014 році, відповідно, позовна давність спливла у 2017 році.
Отже, з 2014 року у кредитора виникло право на звернення до суду з позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,
проте ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду із цим позовом лише у серпні 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України.
У касаційній скарзі банк посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження
№ 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, щодо застосування статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 щодо строку дії кредитного договору, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.
Крім того, предмет позову та фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.