ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 306/967/20
провадження № 61-12733св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4, Керецьківська сільська рада Свалявського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник адвокат Новікова Інна Станіславівна, на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду
від 20 липня 2023 року в складі колегії суддів Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.,
Кожух О. А.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, Керецьківська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій і мотиви його ухвалення
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Встановлено безоплатний строковий земельний сервітут на період протягом одного року з дня набрання рішення у цій справі законної сили через земельну ділянку відповідачів шириною 1 м, починаючи від суміжної межі між дворогосподарствами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 довжиною 32,5 м для розміщення будівельних риштувань, проведення утеплення та оздоблення тильної стіни будинку
АДРЕСА_1, улаштування шаблону, водостічних труб та снігозатримувачів.
Зобов`язано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 прибрати будівельні матеріали на відстань 1 метра від суміжної межі з земельною ділянкою позивача.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня
2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, Керецьківська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.
При цьому, як свідчить ухвала Закарпатського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року про призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, справа розглянута у відкритому судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 липня
2023 року заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діє представником адвокат
Козар М. М., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 523,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності та розумності таких витрат, конкретні обставин справи, її складність, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 серпня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник адвокат
Новікова І. С., засобами поштового звʼязку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду
від 20 липня 2023 року, в якій просить скасувати додаткову постанову, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та застосування в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник адвокат Новікова І. С., на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 липня 2023 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
04 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Закарпатського районного суду від 08 червня 2023 року призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 306/967/20 в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, що суперечить вимогам частин третьої, четвертої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказані порушення норм процесуального права призвели до порушення принципу змагальності, оскільки позбавили ОСОБА_1 можливості звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також надати докази звільнення від сплати судового збору, як особи з інвалідністю ІІ групи.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У частині третій та четвертій статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Положення ЦПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).
Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не надала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід взяти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалося на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).
Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, на розгляд якої було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення та Верховним Судом в постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті
133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Враховуючи те, що постанова Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року ухвалена за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткова постанова Закарпатського апеляційного суду від 20 липня
2023 року повинна бути ухвалена у такому самому порядку, що й судове рішення.
У порушення наведеного Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2023 року призначив розгляд заяви ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник адвокат Козар М. М., про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомленням учасників справи та без проведення судового засідання, а 20 липня 2023 року розглянув вказану заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог, довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та надати відповідні докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору у разі наявності таких (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду