ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 295/17285/21
провадження № 61-12538св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Богунського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року в складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. 11 червня 2008 року від шлюбу народилася ОСОБА_4, батьками якої записані: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1
03 вересня 2010 року шлюб було розірвано.
Позивачка вказувала, що ОСОБА_2, окрім сплати аліментів на дитину, не виконує своїх батьківських обов`язків.
Утримання та виховання дитини позивачка здійснює самостійно, відповідач жодного разу не виявляв бажання зустрітися з дочкою, не цікавився її життям, не вітав з днем народження, не відвідував дитячий садочок та школу, не піклувався про дитину, не цікавився її успіхами, станом здоров`я, не піклувався про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.
Зазначала, що відповідач не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не спілкується з дочкою, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дочки, не створює умов для отримання нею освіти. На думку позивачки, відповідач не виконує покладених законом на батька обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дочки, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивачка не довела ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки, не підтвердила ухилення відповідача від виховання дитини і його винну поведінку.
Також суди врахували, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав та дійшли висновку, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до дитини і має намір відновити відносини з нею, що свідчить про його зацікавленість щодо забезпечення, виховання та спілкування з дочкою.
Суди також зазначили, що не відвідування батьком дочки, зокрема, в навчальних закладах, пов`язане із відсутністю комунікації між сторонами, зміною місця проживання позивачки, а натепер - її перебування за межами України.
Крім того, під час ухвалення рішення суди надали оцінку висновку Органу опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20 жовтня 2022 року № 3 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та вказали, що цей висновок є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не надав оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Богунського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували пункт 2 частини першої статті 164 СК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
Додатково зазначає, що відповідач із народження дитини фактично залишив сім`ю, не виявляв турботи ні до позивачки, ні до дитини.
Стверджує, що відповідач бачив неповнолітню дочку декілька разів до 2010 року.
Зазначає, що ОСОБА_2 не лише міг, а повинен був виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання, розвитку та утримання дитини.
Звертає увагу, що ОСОБА_2 не виявляв бажання зустрітися з дочкою, не цікавився її життям, не вітав з днем народження, не відвідував дитячий садок та школу, не піклувався про дитину, не цікавився її успіхами, станом здоров`я, не піклувався про фізичний і духовний розвиток, навчання, не займався підготовкою до самостійного життя, не забезпечував необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не спілкувався з дочкою, не надавав доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до внутрішнього світу дитини, не створював умов для отримання нею освіти, не брав педагогічної, матеріальної, посильної трудової або іншої участі у вихованні дочки, самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов`язків.
Провадження у суді касаційної інстанції
11 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
20 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 12 липня 2007 року позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 .
Позивачка разом із дочкою зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, неповнолітня дитина перебуває на її утриманні.
З довідки від 22 жовтня 2021 року № 355 відомо, що ОСОБА_4
з 01 вересня 2014 року до вересня 2021 року навчалася у Глибочицькому ліцеї Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, за час навчання у навчальному закладі батько не брав участі у процесі навчання дитини.
Також ОСОБА_4 навчається у Житомирському обласному ліцеї Житомирської обласної ради та закладі "Музична школа імені Святослава Ріхтера", відділ фортепіано.
Відповідно до характеристики, наданої викладачем музичної школи імені Святослава Ріхтера ОСОБА_5, впродовж навчання неповнолітньої ОСОБА_4 оплату навчання, відвідування концертів дитини займалася мати.
Зі змісту характеристики ОСОБА_2 відомо, що він безперервно, починаючи з 11 квітня 1994 року, та дотепер, працює у банківській системі, останнє місце роботи - начальник відділу інкасації АТ "Альфа-Банк" у місті Житомирі, за місцем роботи характеризується позитивно.
Аліменти, які стягуються з відповідача згідно з виконавчим листом від 10 квітня 2009 року № 2-2813 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки, перераховано в повному обсязі.
Неповнолітня ОСОБА_4 на обліку у службі (управлінні) у справах дітей Житомирської міської ради не перебуває, до служби не надходили звернення щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків стосовно дочки.
Відповідно до листа Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області №860 від 10 серпня 2022 року відповідач не звертався до сільської ради з питань участі у вихованні дочки та призначення днів та годин зустрічей з нею.
За адресою місця реєстрації позивачка та неповнолітня дитина ОСОБА_4 тривалий час не проживають, зі слів сусідів сім`я виїхала до Чехії, про що депутатами Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області складено акт.
Рішенням виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20 жовтня 2022 року № 3 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність (необхідність) позбавлення батьківських прав відповідача стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . Згідно із висновком, зі слів матері, встановлено, що батько з дитиною не спілкується та не цікавиться її життям, не бере будь-якої участі в шкільному та позашкільному житті дочки, на засіданні комісії заслухано відповідача та за допомогою технічних засобів позивачку.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 02 листопада 2022 року № 934 затверджено висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки. Згідно з висновком відповідач не бачився з дочкою не внаслідок нехтування батьківськими обов`язками, а через життєві перешкоди, численні намагання батька домовитися з позивачкою про зустрічі з дитиною позитивного результату не дали, ОСОБА_2 позитивно відгукується як про дитину, так і про позивачку та зазначає про можливість відновлення стосунків із позивачкою заради примирення, що надасть йому можливість бачитися з дочкою. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради не встановив визначених законом правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Наведеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають у повній мірі з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначена необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, враховуючи об`єктивні обставини спору, а тільки потім права батьків.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться
з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено
в постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23 (провадження № 61-5643св24), від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 (провадження № 61-1450св24), від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23 (провадження № 61-10109св24), від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11 (провадження № 61-9746св24).
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява
№ 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, зокрема того, що позивачка не надала достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками стосовно дочки, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції також взяв до уваги, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дочкою та заперечує проти позбавлення батьківських прав.
Крім того, місцевий суд обґрунтовано на підставі приписів частини шостої статті 19 СК України не погодився з висновком органу опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20 жовтня 2022 року № 3 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав оскільки цей висновок є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування не надав оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідає нормам матеріального та процесуального права.