ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 466/1445/21
провадження № 61-18328св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш Ірина Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш Ірина Михайлівна, про визнання недійсним договору дарування квартири та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року в складі судді Зими І. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І. М., про визнання недійсним договору дарування квартири та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що 15 квітня 2015 року син позивачки ОСОБА_4 подарував позивачці спірну квартиру, що підтверджується відповідним договором дарування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після його смерті у період перебування позивачки у важкому психологічному стані, до неї звернулася її сестра ОСОБА_2 із пропозицією тимчасово передати їй в управління спірну квартиру. Відповідачка запевнила, що буде здійснювати догляд за помешканням до моменту, коли нормалізується психологічний стан позивачки. Не усвідомлюючи значення своїх дій внаслідок пережитої психологічної травми після смерті сина, позивачка, перебуваючи у приватного нотаріуса Капуш І. М., підписала документи, які, як вона розуміла, пов`язані із наданням відповідачці повноважень на тимчасове управління її квартирою без будь-якого переходу майнових прав. Сестрі вона довіряла, не мала сумнівів у добросовісності її намірів. Під час нотаріального оформлення укладення договору їй ніхто не роз`яснював змісту документів, які вона підписала.
У лютому 2021 року позивачка звернулася до ОСОБА_2 із проханням повернути їй документи на управління квартирою, однак відповідачка зазначила, що вона є новим власником нерухомості, яку хоче передати своїм дітям, та будь-яких документів не поверне.
Позивачка вказує, що замість повноважень на тимчасове управління квартирою вона за договором дарування квартири, посвідченим 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Капуш І. М., подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру. Коштів від ОСОБА_2 позивачка не отримувала.
ОСОБА_1 вважала, що договір дарування квартири укладений нею під впливом обману та за відсутності вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі, та внаслідок помилки щодо природи правочину. Відповідачка, скориставшись її довірою, пригніченим психологічним станом внаслідок втрати сина, похилим віком, станом її здоров`я, а також наявністю доброзичливих відносин, ввела її в оману. Зазначає, що після смерті сина у неї залишився онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому вона планує в майбутньому залишити квартиру.
Також вказує, що з моменту укладення оспорюваного договору фактична передача нерухомого майна відповідачці не відбулася, позивачка має безперешкодний доступ до помешкання, несе витрати зі сплати усіх комунальних платежів.
Враховуючи викладене, позивачка просив суд:
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 червня 2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 619069546101, загальною площею 158,8 кв. м, житловою площею 103 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І. М., зареєстрований у реєстрі за № 718;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 619069546101, загальною площею 158,8 кв. м, житловою площею 103 кв. м, та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасувавши запис № 37077729 від 26 червня 2020 року про право власності.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Перед підписанням спірного договору та його укладенням сторони прочитали його текст, ознайомилися з усіма супровідними для його укладення документами та, погодившись з усіма його пунктами, попередньо вислухавши нотаріуса щодо наслідків його укладення, підписали такий договір.
Позивачці були відомі всі ризики, пов`язані з відчуженням належного їй майна.
Спірний договір дарування квартири від 26 червня 2020 року посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, а за відповідачкою зареєстровано право власності на квартиру, на підставі чого вона оформила на своє ім`я особові рахунки зі сплати комунальних послуг. Позивачка та її рідні в квартирі не проживають.
Місцевий суд зазначив, що позивачка не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами того, що договір дарування належної їй на праві власності квартири укладений нею внаслідок помилки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3., залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду.
Апеляційний суд зазначив, що наведені позивачкою обставини укладення оспорюваного правочину не можуть бути підставою для застосування статей 229, 230 і 233 ЦК України з огляду на те, що дії позивачки щодо укладення нею договору дарування належної їй на праві власності квартири свідчать про наявність її волі на уникнення можливого спадкування цієї квартири дружиною померлого сина, що у розумінні статей 229, 230 і 233 ЦК України не вказує на наявність помилки, обману чи тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусило її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
22 грудня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, через підсистему "Електронний Суд" звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року в указаній справі, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення представник заявниці у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, зокрема від 23 травня 2018 року у справі № 755/1009/15-ц, від 19 червня 2919 року у справі № 333/1156/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 1915/19407/12, від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 712/11579/17-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 202/2578/19, від 11 жовтня 2023 року у справі № 388/339/20, та у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16.
Також у касаційній скарзі представник заявниці посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, у касаційній скарзі представник заявниці посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що судові рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу.
Представник заявниці указує на те, що оспорюваний правочин вчинений під впливом обману та за відсутності вільного волевиявлення позивачки, внаслідок помилки щодо природи правочину. Стверджує, що її сестра ОСОБА_2 скористалася її довірою та пригніченим психологічним станом, що виник внаслідок смерті її єдиного сина. У неї та відповідачки була домовленість щодо тимчасової передачі спірної квартири в управління останньої з метою унеможливлення заволодіння спірною квартирою дружиною померлого сина позивачки. Після відмови ОСОБА_2 повернути їй документи на управління квартирою, позивачка усвідомила, що подарувала квартиру відповідачці.
Крім того, представник заявниці зазначає, що 14 грудня 2023 року учасникам справи відмовлено у доступі до правосуддя. Прийняття Львівським апеляційним судом 14 грудня 2023 року постанови за результатами розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників справи унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Так, судове засідання апеляційного суду було призначено на 14 грудня 2023 року о 16 год у приміщенні Львівського апеляційного суду. Станом на указаний час у Львівській області було оголошено сигнал "повітряна тривога", у зв`язку із чим заявниця та її представник у засідання на вказаний час з`явитися не могли з об`єктивних причин. Фактично апеляційний розгляд справи 14 грудня 2023 року розпочався о 17 год 12 хв та тривав до 17 год 53 хв. Але про указаний час апеляційного розгляду справи заявниця та її представник повідомлені не були, що позбавило їх права взяти участь у судовому засіданні та надавати свої пояснення і заперечення по суті справи.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у лютому 2024 року, представник ОСОБА_2 адвокат Штинда О. В. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Крім того, представник ОСОБА_2 адвокат Штинда О. В. зазначив, що його довірителька у цій справі очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції, попередній розмір якої складає 50 000 грн, докази чого зобов`язується надати після проведення їх фактичної оплати.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Суди встановили, що 15 квітня 2015 року ОСОБА_4 подарував своїй матері ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А., зареєстрованим за № 2835. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 619069546101.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Виконавчим комітетом Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області 12 червня 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до договору дарування від 26 червня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І. М., зареєстрованим у реєстрі за № 718, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 619069546101, номер об`єкта в РПВН: 22983937.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року справу призначено до розгляду Львівським апеляційним судом у приміщенні суду на 09 год 30 хв 26 жовтня 2023 року.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду цієї справи неодноразово оголошувалися перерви.
Згідно з повідомленням про оголошення перерви у розгляді справи учасники справи, зокрема позивачка та її представник, повідомлені про дату, місце та час наступного судового засідання, яке призначене на 14 грудня 2023 року о 16 год (том 2, а. с. 247).
14 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах ОСОБА_3, залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 року залишено без змін.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд указав, що позивачка та її представник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи 14 грудня 2023 року, кожен під розписку. В судове засідання 14 грудня 2023 року вони не з`явилися.
14 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 перед початком засідання апеляційного суду о 15 год 35 хв подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в розгляді кримінального провадження № 466/10689/19 у Шевченківському районному суді м. Львова.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи не подала. Колегія суддів дійшла до висновку, що докази про наявність поважних причин неявки позивача та її представника в судове засідання не подані, та ухвалила проводити розгляд справи за відсутності цих учасників справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є частково прийнятними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 06 липня 2010 року у справі "Стар Кейт Епілекта Гевмата та інші проти Греції" (STAR CATE EPILEKTA GEVMATA AND OTHERS v. GREECE), заява № 54111/07).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) враховує, що одним із елементів права на суд (крім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів" (DOMBO BEHEER B.V. v. The NETHERLANDS), заява № 14448/88; від 23 жовтня 1996 року у справі "Анкерль проти Швейцарії" (ANKERL v. SWITZERLAND), заява № 17748/91)).
Право може вважатися ефективним, тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі "Дюлоранс проти Франції" (DULAURANS v. FRANCE), заява № 34553/97; від 07 березня 2006 року у справі "Донадзе проти Грузії" (DONADZE v. GEORGIE), заява № 74644/01)).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" (VAN DE HURK v. The NETHERLANDS), серія A № 288)).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується
з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи
в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України.
За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи
у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи
в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених
статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи
у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
У пункті 1 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд після відкриття судового засідання має надати оцінку усім відомим йому обставинам
і причинам неявки учасників справи, відтак вирішити питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи з дотриманням балансу процесуальних гарантій розумності строків розгляду справи судом та забезпечення прав особи на судовий захист і участь у своїй справі, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом. Подібні висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2023 року у справі № 757/45174/20-ц (провадження № 61-13218св22), від 17 січня 2024 року у справі № 2-2823/11 (провадження № 61-6430св23).
У справі, яка переглядається, згідно з повідомленням про оголошення перерви у розгляді справи (том 2, а. с. 247) учасники справи, зокрема позивачка та її представник, були повідомлені про дату, місце і час наступного судового засідання, призначеного на 14 грудня 2023 року о 16 год.
14 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3., залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 року залишив без змін.
Відповідно до протоколу судового засідання від 14 грудня 2023 року № 2270609 судове засідання розпочато о 17 год 12 хв.
Ухвалюючи постанову, апеляційний суд указав, що позивачка та її представник належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи 14 грудня 2023 року, кожен під розписку, однак у судове засідання 14 грудня 2023 року вони не з`явилися.
14 грудня 2023 року представник позивачки ОСОБА_3. перед початком судового засідання апеляційного суду о 15 год 35 хв подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в розгляді кримінального провадження № 466/10689/19 у Шевченківському районному суді м. Львова. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подала.
Апеляційний суд дійшов висновку, що докази про наявність поважних причин неявки позивачки та її представника в судове засідання не подані, та ухвалив проводити розгляд справи у відсутності цих учасників справи, оскільки справа тривалий час перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, її розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями ОСОБА_6 та представника ОСОБА_3 . Зокрема, 30 листопада 2023 року за клопотанням ОСОБА_3 продовжено перерву в судовому засіданні для забезпечення явки позивачки. 07 грудня 2023 року продовжено перерву за клопотанням представника ОСОБА_3 до 14 грудня 2023 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку в судовому засіданні. Час розгляду справи погоджений з усіма учасниками справи і заперечень щодо дня та години розгляду справи (14 грудня 2023 року на 16 год) у представника ОСОБА_7 та позивачки не було.
Суд апеляційної інстанції в описовій частині постанови зазначив, що сторони про розгляд справи 14 грудня 2023 року повідомлені належним чином, заяв клопотань від сторін у справі не надходило, тому вважав за можливе слухати справу за відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 .
Водночас апеляційний суд не надав оцінки обставинам і причинам неявки сторони позивачки у судове засідання, наявності/відсутності підстав для відкладення судового розгляду справи та відповідних клопотань.
Так, у касаційній скарзі зазначено, що 14 грудня 2023 року у Львівській області о 15 год 36 хв було оголошено сигнал "повітряна тривога", яка тривала до 16 год 14 хв, тобто на час запланованого початку судового засідання у цій справі (16 год) вона тривала. Про проведення судового засідання в іншу дату, місце і час позивачку та її представника апеляційний суд не повідомляв. Згодом ще раз було оголошено сигнал "повітряна тривога", яка тривала з 17 год 31 хв до 18 год 36 хв.
Оцінюючи наведені вище доводи касаційної скарги, Верховний Суд враховує, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.
Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23).
Відповідно до наведених норм судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, в якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога", суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11, провадження № 61-6434св23).
Отже, у визначений Львівським апеляційним судом час розгляду цієї справи, а саме 14 грудня 2023 року о 16 год, тривав сигнал "повітряна тривога", сигнал про початок якої оголошено о 15 год 36 хв, а сигнал "відбій повітряної тривоги" - о 16 год 14 хв, що підтверджується, зокрема, інформацією з веб-сайту "Карта надзвичайних ситуацій" (https://alarmmap.online/region/lvivska-oblast/air).
За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення позивачки та її представника про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність у сторін об`єктивних і поважних причин, з яких вони не змогли з`явитися до суду, так само, як і подати клопотання про відкладення судового розгляду саме з причин оголошення сигналу "повітряна тривога", Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що розглядаючи справу 14 грудня 2023 року, апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 523/11536/19 (провадження № 61-12110св22).
Таким чином, Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи у судовому засіданні 14 грудня 2023 року за відсутності позивачки та її представника, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу "повітряна тривога", що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ураховуючи наведене, Верховний Суд виснує, що встановлені обставини обмеження права сторони позивачки на участь в апеляційному перегляді цієї справи є достатньою підставою для скасування постанови Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року. Зважаючи на межі касаційного перегляду, відповідно до статті 400 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.