ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 754/2133/23
провадження № 61-4960св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мормуля Павла Васильовича та представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича - адвоката Воробйова Олексія Володимировича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича, Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, про визнання електронних торгів недійсними, скасування їх результатів, визнання права власності на частку квартири та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А. В.
(далі - приватний виконавець Пишний А. В.), Державного підприємтсва "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними, скасування їх результатів та визнання права власності на частку квартири, в якому просила:
- визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за поданням приватного виконавця Пишного А. В. щодо реалізації (продажу) житлової квартири АДРЕСА_1 ; скасувати результати цих торгів шляхом визнання недійсними: протоколу проведення електронного аукціону від 30 січня 2023 року № 582100 ДП "Сетам", акта про проведені електронні торги від 08 лютого 2023 року, складеного приватним виконавцем Пишним А. В., та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 09 лютого 2023 року № 248, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В. В. (далі - ПН КМНО Рудик В. В.);
- визнати за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
07 липня 2023 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за поданням приватного виконавця Пишного А. В., а саме щодо продажу житлової квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом проведення електронного аукціону ДП "Сетам" від 30 січня 2023 року № 582100.
Визнано недійсними та скасовано акт приватного виконавця Пишного А. В. про проведені електронні торги від 08 лютого 2023 року та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 09 лютого 2023 року
№ 248, видане ПН КМНО Рудиком В. В.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
28 лютого 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу приватного виконавця Пишного А. В. задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з приватного виконавця Пишного А. В., ДП "Сетам", ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 2 123,83 грн з кожного. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року залишено без змін.
09 жовтня 2024 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника приватного виконавця Пишного А. В. - адвоката Воробйова О. В. задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнути з позивачки на користь приватного виконавця Пишного А. В. витрати на оплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 27 855,56 грн.
Надходження та короткий зміст заяв про ухвалення додаткового судового рішення
18 жовтня 2024 року представник приватного виконавця Пишного А. В. - адвокат Воробйов О. В. звернувся через систему "Електронний суд" із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем Пишним А. В. у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, в розмірі 120 000,00 грн. Зазначав, що про попередній орієнтовний розмір таких витрат та необхідність їх розподілу зазначено у відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційній скаргах. Постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету приватного виконавця Пишного А. В. 16 жовтня 2024 року. Просив також поновити строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
18 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мормуль П. В. засобами поштового зв`язку звернувся із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції, в розмірі 50 000,00 грн. Зазначав, що про попередній орієнтовний розмір таких витрат та необхідність їх розподілу зазначено у відзиві на позовну заяву. Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до судів попередньої інстанції не подавав, з огляду на задоволення судами позову. Із постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року відповідачка ознайомилася 15 жовтня 2024 року після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заявах доводи, Верховний Суд виснував про їх задоволення, з огляду на таке.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат,
які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема
і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року
в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються
в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови,
що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 89-92), апеляційній (т. 2, а. с. 230-234) та касаційній (т. 4, а. с. 1-5) скаргах представник приватного виконавця Пишного А. В. - адвокат Воробйов О. В. зазначав попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу (сукупно на суму 120 000,00 грн) та необхідність їх розподілу, а представник ОСОБА_1 - адвокат Мормуль П. В. - у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 173-176), тобто відповідачі зробили відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
Постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету приватного виконавця Пишного А. В. 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 ознайомилася із постановою 15 жовтня 2024 року після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а докази про понесення й розмір судових витрат на правову допомогу вказані відповідачі подали 18 жовтня 2024 року, тобто протягом п`яти робочих днів після отримання повного тексту постанови Верховного Суду, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України заявниками дотримані.
Клопотання представника приватного виконавця Пишного А. В. - адвоката Воробйов О. В. про поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу не вирішується, оскільки визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк заявником дотриманий.
Щодо суті поданих заяв, необхідно зазначити таке.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
На підтвердження обставин понесення приватним виконавцем Пишним А. В. витрат на правову допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції його представник - адвокат Воробйов О. В. надав: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 16 листопада 2023 року серії АА № 1373994; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднання "Джастлікторз" в межах надання правничої допомоги приватному виконавцеві Пишному А. В. у справі № 754/2133/23; договір про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1/1/20; додаткові угоди до нього від 10 березня, від 28 серпня 2023 року та від 04 квітня 2024 року № 2, № 7 та № 12 відповідно; акт про надання правової допомоги від 22 серпня 2023 року № 2; рахунок на оплату від 22 серпня 2023 року № 2-1/1/20; акт про надання правової допомоги від 08 березня 2024 року № 7; рахунок на оплату від 08 березня 2024 року № 7-1/1/20; акт про надання правової допомоги від 16 жовтня 2024 року № 12; рахунок на оплату від 16 жовтня 2024 року № 12-1/1/20.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мормуль П. В. на підтвердження обставин понесення відповідачкою в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн подав: договір про надання правової допомоги від 16 березня 2023 року № КІ/2023, квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 березня 2023 року № 10. Також матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24 березня 2023 року серії АР № 111924, на підставі якого Мормуль П. В. представляв інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції (т. 1, а. с. 177).
До заяв про ухвалення додаткового рішення додано докази направлення копії заяв і доданих до них документів іншим учасникам справи.
Письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат приватного виконавця Пишного А. В. на правничу допомогу (по 30 000,00 грн в судах першої та апеляційної інстанціях, 60 000,00 грн у Верховному Суді) та ОСОБА_1 (в суді першої інстанції в розмірі 50 000,00 грн) з обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру позивачка ОСОБА_2 до Верховного Суду не подавала.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Правнича допомога, надана приватному виконавцеві Пишному А. В. у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, полягала в ознайомленні з процесуальними документами іншої сторони і формуванні правової позиції щодо суті спору. Однак така правова позиція була незмінною під час усього розгляду справи в судах та дублювалася адвокатом у заявах, поданих до суду, і які стосувалися суті справи.
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, Верховний Суд висновує, що зазначені адвокатом Воробйовим О. В. витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на обсяг виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, а тому заявлений представником приватного виконавця Пишного А. В. розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підлягає зменшенню до 30 000,00 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мормуль П. В. під час провадження справи в суді першої інстанції склав та подав відзив на позов, заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, брав участь у судових засіданнях 22 травня, 01 червня, 07 липня 2023 року в режимі відеоконференції.
Дослідивши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мормуля П. В. про розподіл судових витрат, додані до неї документи, та вирішуючи, чи є розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу на суму 50 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже, заяви відповідачів про стягнення з позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,