ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 753/24208/21
провадження № 61-15862св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою в його інтересах представником Межовою Ксенією Павлівною, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року в складі судді Маркєлової В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в складі колегії суддів Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2021 року він прийнятий на посаду заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
У вересні 2021 року у зв`язку із погіршенням стану здоров`я він звернувся до медичного закладу та не виконував свої посадові обов`язки, оскільки у період з 20 вересня до 07 жовтня 2021 року перебував на лікуванні в медичному центрі ТОВ "Інститут проблем терапії", про що одразу повідомив представника відповідача. Після одужання надав представнику відповідача медичну довідку, а також письмові пояснення щодо причин своєї відсутності на роботі у період з 20 вересня до 07 жовтня 2021 року.
Однак 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення за прогул за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач указував, що був відсутній на робочому місці з поважної причини, оскільки хворів та проходив лікування в амбулаторному порядку, на підтвердження чого надав медичну довідку та письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі.
Вважав, що його звільнення відбулося з порушенням порядку отримання згоди первинної профспілкової організації, членом якої він є, оскільки його завчасно не повідомлено про розгляд подання про звільнення. Крім того, відповідач порушив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачений статтею 148 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення видано лише 22 жовтня 2021 року, а він був відсутнім на робочому місці з 20 вересня 2021 року.
Враховуючи викладене, позивач просив суд:
- визнати неправомірним наказ АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 1039-К від 22 жовтня 2021 року про його звільнення за прогул;
- поновити на посаді заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України";
- стягнути з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на його користь моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Позивач працював у відповідача на умовах трудового договору на посаді заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і на підтвердження поважності причини відсутності на роботі у період з 20 вересня до 07 жовтня 2021 року, тобто 18 календарних днів, повинен був надати відповідачу виключно листок непрацездатності, виданий лікуючим лікарем спільно із завідувачем відділення, у якому позивач проходив лікування.
Оскільки позивач не надав відповідачу листок непрацездатності, суд першої інстанції дійшов висновку про законність його звільнення.
Щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та порушення порядку звільнення позивача із займаної посади, суд першої інстанції зазначив, що порушення позивачем трудової дисципліни було триваючим, оскільки він був відсутній на робочому місці без поважної причини у період з 20 вересня до 07 жовтня 2021 року, а виявлено проступок відповідачем лише 08 жовтня 2021 року, тобто у день, коли позивач з`явився на роботу та надав відповідачу документ на підтвердження причин відсутності на роботі, з якого відповідач з`ясував, що позивач надав роботодавцеві не передбачений чинними нормами законодавства документ, а саме не листок непрацездатності, а довідку, видану лікарем ТОВ "Інститут проблем терапії" ОСОБА_3 . З наказу від 22 жовтня 2021 року № 1039-к суд встановив, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача 22 жовтня 2021 року, тобто з дотримання строків, передбачених частиною першою статті 148 КЗпП України та пункту 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Щодо неповідомлення позивача про те, що первинною профспілковою організацією відповідача розглядатиметься подання про його звільнення, то місцевий суд указав, що 22 жовтня 2021 року позивач надав уповноваженій особі роботодавця письмові пояснення щодо підстав його відсутності на робочому місці у спірний період і після відібрання цих письмових пояснень цього ж дня представник відповідача звернувся до виконувача обов`язків голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Н. Рибець із поданням за № 13с-1-19/3993 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, яке було розглянуто на засіданні профспілкового комітету 22 жовтня 2021 року у присутності ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Ковінько Н. М., подану в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Згідно з пунктом 1.2 Інструкції видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16-2.20, 3.4, 3.16, 6.6. Отже, поважність причин відсутності позивача в цьому випадку повинна бути належним чином документально оформлена, а саме листком непрацездатності, який є єдиним офіційним документом, що дозволяє бути відсутнім на роботі у зв`язку із хворобою. При цьому позивач не підпадає під випадки, обумовлені пунктами 1.13, 2.7, 2.16-2.20, 3.4, 3.16, 6.6. Інструкції. Таким чином, звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належного повідомлення ОСОБА_1 про засідання профспілкового комітету, то апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вказав, що вимог про завчасне повідомлення працівника про таке засідання чинне законодавство не містить. Водночас 22 жовтня 2021 року представник відповідача звернувся до виконувача обов`язків голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, яке було розглянуто на засіданні 22 жовтня 2021 року у присутності ОСОБА_1 . За результатами розгляду цього питання ухвалено рішення про надання згоди на звільнення позивача. Отже, на думку апеляційного суду, АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" дотрималося порядку, встановленого частиною третьою статті 43 КЗпП України, щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
07 листопада 2023 року через підсистему "Електронний суд" адвокат Межова К. П. в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 07 липня 2021 року у справі № 753/3357/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 01 квітня 2022 року у справі № 464/5703/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20.
Заявник указує на те, що висновки судів попередніх інстанцій у частині законності звільнення позивача є помилковими, оскільки суди обґрунтували такий висновок єдиною підставою, а саме тим, що ТОВ "Інститут проблем терапії" мало видати позивачу лист непрацездатності, однак не видало його. Оскільки позивач не надав відповідний лист непрацездатності то він не довів, на думку судів, поважність причин відсутності на роботі у спірний період.
Однак, на переконання заявника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що лист непрацездатності є не єдиним можливим доказом обґрунтування поважності причин відсутності на роботі. Такі підстави можуть бути доведені іншими належними та допустимими доказами, які мають бути оцінені судом. Позивач надав як роботодавцеві, так і в судовому засіданні доказ поважності причин відсутності на роботі у період із 20 вересня до 07 жовтня 2021 року, а саме довідку, видану лікарем ТОВ "Інститут проблем терапії" Філоновою І. В., про те, що ОСОБА_1 в указаний період проходив лікування.
Обмежившись висновком про те, що єдиним доказом поважності відсутності на роботі є лист непрацездатності, який позивач відповідачеві не надав, суди попередніх інстанцій помилково не надали оцінки доказу, наданому позивачем на підтвердження позовних вимог. Крім того, суди дійшли помилкового висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача, оскільки працівника не було запрошено на засідання первинної профспілкової організації для розгляду питання про його звільнення.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у грудні 2023 року, представник відповідача адвокат Кисіль А. В., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Представник відповідача зазначає, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, а доводи касаційної скарги є нерелевантними до встановлених обставин цієї справи та не містять підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Провадження у суді касаційної інстанції
07 листопада 2023 року через підсистему "Електронний суд" адвокат Межова К. П. в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 08 листопада 2023 року на підставі повідомлення судді Русинчука М. М. призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії, Краснощоков Є. В., ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 23 квітня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду Русинчука М. М. призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема цієї справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії, Ігнатенко В. М., Фаловська І. М .
Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 07 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду Олійник А. С. призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії, Фаловська І. М., Карпенко С. О.
07 жовтня 2024 року матеріали справи передані судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Установлені судами фактичні обставини справи
Суди установили, що 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Із 20 вересня до 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не виконував службові обов`язки у зв`язку із проходженням медичного лікування. Про причини своєї відсутності повідомив роботодавця 20 вересня 2021 року в телефонному режимі і зобов`язався надати докази на підтвердження зазначених ним обставин.
08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 з`явився на роботу та на підтвердження поважності причин відсутності на роботі надав довідку ТОВ "Інститут проблем терапії" про перебування на лікуванні у період з 20 вересня до 07 жовтня 2021 року.
З відповіді на адвокатський запит адвоката Куценко Я. М., наданої ТОВ "Інститут проблем терапії", відомо, що ТОВ "Інститут проблем терапії" мав право на видачу листів непрацездатності з 01 жовтня 2021 року, а електронний підпис для видачі листка непрацездатності лікар ОСОБА_3 отримала 11 листопада 2021 року, тому на період лікування ОСОБА_1 йому була видана довідка про перебування на лікуванні згідно з вимогами чинного законодавства.
Наказом від 22 жовтня 2021 року № 1039-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за прогул із 20 вересня до 07 жовтня 2021 року без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згода на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України надана на засіданні профспілкового комітету 22 жовтня 2021 року у присутності ОСОБА_1 .
Звільнення позивача відбулося з дотримання строків, передбачених частиною першою статті 148 КЗпП України та пункту 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Суди установили, що єдиним доказом поважності відсутності на роботі у спірний період є лист непрацездатності, який позивач не надав, у зв`язку із чим роботодавець правомірно визначив підставою звільнення позивача пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.