РІШЕННЯ
Іменем України
09 грудня 2024 року
м. Київ
справа №990/205/24
адміністративне провадження № П/990/205/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідачки Ханової Р. Ф.
суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Олендера І. Я., Юрченко В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пугач Д.С.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Белінської О.В., в порядку самопредставництва
представника третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів, його заступника та дисциплінарного інспектора про визнання неправомірної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, Вища рада правосуддя), у якому просив визнати неправомірною бездіяльність Вищої ради правосуддя під час проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора, скасувати конкурс розпочатий згідно оголошення Вищої ради правосуддя про проведення конкурсу на зайняття посад керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора від 19 грудня 2023 року, зобов`язати відповідача оголосити новий конкурс, проведення якого повністю покласти на Вищу раду правосуддя.
Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16 липня 2024 року на адресу Верховного Суду від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
21 липня 2024 року в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказував на доцільність змінення предмету позову, шляхом додання ще однієї позовної вимоги. Однак ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року вказану заяву повернуто позивачу у зв`язку з тим, що вона подана поза межами строку передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
27 серпня 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
29 серпня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
16 липня 2024 року до Верховного Суду від Вищої ради правосуддя надійшло клопотання, в якому відповідач просив Суд залучити Конкурсну комісію з проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів, його заступника та дисциплінарного інспектора в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
23 вересня 2024 року Верховний Суд залучив до участі у справі Конкурсну комісію з проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів, його заступника та дисциплінарного інспектора в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
15 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшли пояснення від Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів, його заступника та дисциплінарного інспектора в яких остання вказує, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
01 листопада 2024 року до Суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.
12 листопада 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків членів Конкурсної комісії - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . В задоволенні вказаного клопотання було відмолено протокольною ухвалою в судовому засіданні, яке відбулося 09 грудня 2024 року.
06 грудня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя до якої додано копії документів, які були отримані секретаріатом ВРП від ОСОБА_1 24 січня 2024 року з електронної пошти (том 1 а.с. 214 - 228) та 29 січня 2024 року у паперовому вигляді (том 1 а.с.229-242).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19 грудня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя №1334/0/15-23 оголошено конкурс на зайняття посад керівника служби дисциплінарних інспекторів - заступника керівника секретаріату Вищої ради правосуддя, заступника керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та дисциплінарних інспекторів служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вказаного оголошення прийом документів здійснювався з 10 січня 2024 року по 31 січня 2024 року (включно).
24 січня 2024 року до секретаріату Вищої ради правосуддя від ОСОБА_1 надійшли документи щодо участі в конкурсі на зайняття посади заступника керівника служби дисциплінарних інспекторів, дисциплінарного інспектора служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.
01 травня 2024 року на електронну адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення від Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора (далі також - Конкурсна комісія), в якому повідомлено позивача про те, що Конкурсна комісія ретельно дослідила подані ОСОБА_1 документи на відповідність вимогам про оголошення про проведення конкурсу, проте виявила невідповідності, які стали підставою для недопуску ОСОБА_1 до участі у конкурсі.
В Інформаційній довідці щодо підстав відмови в допуску до участі в конкурсі Конкурсна комісія, окрім іншого, зазначила, що ОСОБА_1 не виконав вимог оголошення, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2023 року №1334/0/15-23, в частині подання копії декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та посилання на відповідну сторінку Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року подання документів та подання копії документів про освіту (з додатками).
Крім того, Конкурсна комісія звернула увагу позивача на те, що у разі незгоди з ухваленим рішенням щодо недопуску до участі в Конкурсі, письмова скарга на рішення Конкурсної комісії може бути подана впродовж трьох робочих днів з дня оприлюднення переліку допущених кандидатів до Конкурсної комісії, тобто до 03 травня 2024 року (включно).
03 травня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_1 (вхідний №53/1/23-24) щодо недопуску до участі в конкурсі на зайняття посад дисциплінарного інспектора та заступника керівника служби дисциплінарних інспекторів.
У вказаній скарзі позивач звернув увагу на те, що до пакету документів, що подавалися на конкурс було подано "Заяву про дотримання вимог законодавства з збереження державної таємниці", в якій було зазначено, де саме ОСОБА_1 проходить військову службу і до якої категорії відноситься інформація щодо нього. Дотримуючись вимог діючого законодавства, Національна агенція з питань запобігання корупції обмежила доступ до інформації стосовно позивача, яка доступна для обмеженого кола осіб.
Щодо неподання додатку до диплому про вищу освіту за спеціальністю правознавство (НОМЕР_1), позивач наголосив на тому, що під час подання документів на конкурс він знаходився на військовій службі і перебував на виконанні бойових завдань, відповідно у нього були виправдані обмеження в доступі до усіх необхідних документів.
Крім того, ОСОБА_1 наголосив на тому, що він відправляв документи на конкурс двома способами: електронною поштою, а трохи пізніше, - поштою. В другому варіанті копія додатку до диплому була наявна, а враховуючи те, що Конкурсна комісія продовжила строк подання документів до 14 лютого 2024 року, позивач надсиланням документів поштою встановлений строк не пропустив.
Під час дослідження доказів у справі встановлено, що у пакеті документів, які надсилалися на адресу Вищої ради правосуддя поштовим зв`язком - були відсутні додатки до документів про освіту. Інших доказів направлення (подання) цих додатків позивач не надав.
10 травня 2024 року позивач отримав від Конкурсної комісії листа, в якому в додатках знаходився протокол зі списком допущених на конкурс осіб, де прізвище ОСОБА_1 знаходилося в розділі недопущених осіб.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Проаналізувавши положення законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищу раду правосуддя", покликаючись на висновки Верховного Суду у справі №990/9/23, ОСОБА_1 наголосив на тому, що Вища рада правосуддя може утворювати інші (крім Дисциплінарних палат) органи для виконання повноважень, визначених Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів". Рішення про утворення органів Вищої ради правосуддя та про їх персональний склад ухвалюються Вищою радою правосуддя.
З огляду на вказане, на думку позивача, Конкурсна комісія повинна бути органом Вищої ради правосуддя.
У той же час, як вказує позивач, Вища рада правосуддя в цьому випадку незаконно самоусувалася від виконання своїх конституційних обов`язків, незаконно делегувала свої повноваження з проведення Конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора незрозумілому "допоміжному" органу, який називає себе Конкурсною комісією, та переважно складається з осіб, які не є держслужбовцями, не є працівниками Секретаріату Вищої ради правосуддя, не є громадянами України, підібрані за непрозорою процедурою, відносяться до громадського сектору, не проходили спеціальну перевірку, і не надавали зобов`язання щодо нерозголошення інформації (у т.ч. таємної, чи такої що складає державну таємницю), яка їм стала / стане відома у процесі проведення конкурсу.
Окрім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що на засідання з розгляду його скарги, яка надійшла на адресу Вищої ради правосуддя 03 травня 2024 року, його не викликали, в надісланому листі детальна аргументація відхилення доводів позивача наведених в скарзі відсутня, на засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 не запрошували.
Також позивач зазначає, що застосований механізм оскарження рішення так званої Конкурсної комісії, в самої же Комісії порушує принцип незалежності та об`єктивності, і відбувається за мовчазної згоди Вищої ради правосуддя, яка власне і повинна була забезпечити дотримання законності, під час проведення Конкурсу.
З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність, Вищої ради правосуддя у вигляді самоусунення від процесів проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора.
Процитувавши положення Конституції України, законів України "Про Вищу раду правосуддя", "Про державну службу" представник відповідача наголосив на тому, що Вища рада правосуддя дотична до проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора в межах, визначених статтею 29-4 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Відповідач вказав на те, що документи, які надходили на адресу Вищої ради правосуддя від кандидатів, були скановані та направлені на електронну адресу Конкурсної комісії, в тому числі і документи ОСОБА_1 . Секретаріат Вищої ради правосуддя жодним чином не був дотичний до обробки і розгляду документів кандидатів на посади керівника, заступника та дисциплінарних інспекторів служби дисциплінарних інспекторів.
Як вказав представник відповідача, Вища рада правосуддя та її секретаріат не мали жодного стосунку до етапу розгляду Конкурсною комісією інформації від осіб, які бажають взяти участь в Конкурсі та ухвалення Конкурсною комісією рішення про допущення або недопущення осіб до участі у Конкурсі і не брали у ньому участі, оскільки таке не передбачено нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру проведення Конкурсу. Вища рада правосуддя, як колегіальний орган та секретаріат Ради діють в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Відповідач звернув увагу на те, що секретаріат Вищої ради правосуддя здійснює лише організаційно-технічне забезпечення діяльності конкурсної комісії (частина сьома статті 29-4 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
У зв`язку з вищевикладеним, Вища рада правосуддя вважає, що відсутні підстави стверджувати, що відповідач допускає неправомірну бездіяльність у вигляді самоусунення від процесу проведення конкурсу на зайняття посади керівника, заступника та дисциплінарних інспекторів.
Крім того, Вища рада правосуддя наголосила, що не вчиняла жодних протиправних дій, які б створювали для Позивача права та обов`язки та в результаті чого для нього могло виникати право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом, оскільки, у такому випадку відсутнє порушення прав та інтересів позивача з боку Вищої ради правосуддя, а відтак і відсутній публічно-правовий спір.
У відповіді на відзив позивач акцентує увагу на тому, що відповідач визнав в судовому засіданні, що Конкурсна комісія не має самостійної правосуб`єктності, а є допоміжним органом Вищої ради правосуддя.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що саме на відповідача Законом України "Про Вищу раду правосуддя" покладено обов`язок щодо проведення "прозорого та відкритого" Конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора за передбаченим Законом етапами. До того ж відповідач виступає формотворцем вищезгаданої Конкурсної комісії, і таким чином повинен нести відповідальність як за відповідність членами Комісії вимогам законодавства (зокрема, їх відповідність вимогам доброчесності та професійної етиці) так і дотримання членами Конкурсної комісії вимог діючого законодавства в ході діяльності (контроль та забезпечення збереження персональної інформації та інформації з обмеженим доступом).
На думку ОСОБА_1, відповідач вузько тлумачить свою роль, передбачену, наприклад, пунктом 2 статті 29-4 Закону України "Про Вищу раду правосуддя": "Прийняття секретаріатом Вищої ради правосуддя інформації від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі". Позивач наголошує на тому, що законодавець мав на увазі не просто технічне прийняття інформації, а і перевірку комплектності надісланих документів на предмет дотримання вимог комплектності, передбаченої Оголошенням про проведення Конкурсу, та повідомлення учасникам про певні недоліки такої комплектності.
Також позивач звертає увагу на те, що відповідач у відзиві ніяким чином не відобразив, яким чином він, як формотворець Конкурсної комісії забезпечив перевірку "бездоганної діловій репутації, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет та відповідність критеріїв доброчесності" членів Конкурсної комісії. Також відповідач не зазначає, яким чином він забезпечив дотримання членами Комісії вимог закону щодо збереження персональної та конфіденційної інформації.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен був забезпечити процедуру апеляційного оскарження дій свого допоміжного органу, але протиправно усунувся від цього процесу, чим допустив порушення прав учасників-конкурсантів.
У запереченні на відповідь щодо відзиву Вища рада правосуддя наголошує на тому, що позивач допустив вільне тлумачення норм Закону України "Про Вищу раду правосуддя", що підтверджується змістом пункту 2 частини першої статті 29-4 цього Закону, відповідно до якого передбачено лише прийняття секретаріатом Вищої ради правосуддя інформації від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі. Водночас пункт третій цієї ж частини вказує, що розгляд інформації від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі здійснює Комісія, конкурсна комісія.
Щодо покликання позивача на те, що відповідач повинен був забезпечити процедуру апеляційного оскарження дій свого допоміжного органу, але протиправно усунувся від цього процесу, чим допустив порушення прав учасників-конкурсантів, то відповідач вважає, що такий підхід є помилковим, адже законодавець цілком міг викласти норму щодо оскарження рішень Конкурсної комісії, як це, наприклад, зроблено у випадку оскарження рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя.
Однак, законодавець не визначив у Законі України "Про Вищу раду правосуддя" процедуру оскарження дій, рішень чи бездіяльності Конкурсної комісії. У разі, якщо б колегіальний орган на власний розсуд прописав вказаний механізм, то вийшов би за межі своїх повноважень, наданих чинним законодавством України.
Крім того, Вища рада правосуддя доводить відповідність членів Конкурсної комісії вимогам законодавства.
Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів, його заступника та дисциплінарного інспектора в своїх поясненнях вказала на те, що вона не відноситься до визначених частиною першою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктів здатних мати права та обов`язки в адміністративному судочинстві, оскільки не є ні державним органом, ні юридичною особою, а отже не може бути учасником адміністративної справи, зокрема, третьою особою.
Також Конкурсна комісія вказує на те, що по суті позивач оскаржує застосування встановленого статтями 23-11 - 23-12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" порядку проведення конкурсу на зайняття посад керівника служби дисциплінарних інспекторів та його заступника, дисциплінарного інспектора. Водночас позивач не вказує, які норми закону порушено Вищою радою правосуддя або Конкурсною комісією.
Більше того, позивач жодним чином не обґрунтовує у позовній заяві порушення Вищою радою правосуддя його прав та інтересів при створенні Конкурсної комісії та включення до її складу членів за пропозиціями міжнародних та іноземних організацій, які відповідно до міжнародних та міждержавних угод протягом останніх трьох років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання протидії корупції.
Підсумовуючи Конкурсна комісія вказує на те, що ОСОБА_1 фактично оскаржуючи утворення Вищої радою правосуддя Конкурсної комісії, не надав належного обґрунтування порушення його прав такими діями.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У