ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9087/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Строй-Сіті"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 (суддя Балац С. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (головуючий суддя Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)
у справі № 910/9087/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська консалтингова компанія"
до 1) Малого підприємства "Деревопласт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю і 2) Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеса-Строй-Сіті",
про визнання протиправними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Воронков В. О., представник відповідача-1 - Лебедєва Л. В., представник відповідача-2 - Бублик Ю. В., представник третьої особи - Ларіонова О. О.)
ВСТУП
1. Мале підприємство "Деревопласт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - МП "Деревопласт", відповідач-1) звернулося до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач-2) зі скаргами на рішення державних реєстраторів, стверджуючи, що останніми порушені його права як власника нерухомого майна.
2. Мін`юст скарги МП "Деревопласт" задовольнив та прийняв два накази, якими скасував рішення державних реєстраторів про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеса-Строй-Сіті" (далі - ТОВ "Одеса-Строй-Сіті", третя особа) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська консалтингова компанія" (далі - ТОВ "Одеська консалтингова компанія", позивач).
3. ТОВ "Одеська консалтингова компанія", не погодившись з наказами Мін`юсту, якими скасовані рішення державних реєстраторів, звернулася з цим позовом до суду, в якому просить їх скасувати, а також витребувати на свою користь спірне нерухоме майно у відповідача-1.
4. Суди позовні вимоги задовольнили в повному обсязі.
5. Не погодившись з рішеннями судів, третя особа звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення і постанову.
6. З урахуванням предмета та підстав заявлених позовних вимог, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключове питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі - чи достатніми є висновки про порушення Мін`юстом порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно для задоволення позовних вимог у спорі про витребування майна на підставі частини1 статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)?
7. За результатом розгляду касаційної скарги третьої особи, Верховний Суд погоджується з її доводами, що у спорі про витребування майна дослідженню та встановленню підлягають обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження. З урахуванням цього, вважає висновки судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, передчасними, такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, а також доводів та заперечень сторін, про що детально викладено далі у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
8. ТОВ "Одеська консалтингова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до МП "Деревопласт", Мін`юсту в якому просило визнати протиправними і скасувати накази Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5, від 15.05.2023 №1848/5 про задоволення скарг; витребувати у відповідача-1 на користь позивача двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254,7 кв.м, розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101 (далі - спірне нерухоме майно), зареєстроване за відповідачем-1 на праві приватної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007.
9. Позивач зазначив, що МП "Деревопласт" звернулося до центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегія) із скаргою від 30.12.2021 на рішення від 05.07.2018 № 41912505, прийняте державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І. О. (далі - рішення державного реєстратора від 05.07.2018) щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.
10. За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ від 21.02.2022 № 566/5 "Про задоволення скарги", яким, зокрема: скаргу відповідача-1 від 30.12.2021 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 05.07.2018 № 41912505, прийняте державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І. О. (далі - оспорюваний наказ-1).
11. Підставою для прийняття оспорюваного наказу-1 став висновок Колегії від 10.02.2022, пунктом 3 мотивів якого зазначено наступне: "з відомостей державного реєстру прав встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме: документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі".
12. Також, МП "Деревопласт" звернулося до Колегії зі скаргою від 23.06.2022 на рішення від 03.02.2021 № 56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О. С. (далі - рішення державного реєстратора від 03.02.2021) щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.
13. За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ від 15.05.2023 № 1848/5 "Про задоволення скарги", яким, зокрема: скаргу відповідача-1 від 23.06.2022 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 03.02.2021 № 56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О. С. (далі - оспорюваний наказ-2).
14. Підставою для прийняття оспорюваного наказу-2 став висновок Колегії від 12.05.2023, пунктом 2 мотивів якого зазначено, зокрема: "оспорюваний наказ-1 не виконано, оскільки на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Янковською О. С. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ "ОДЕСА-СТРОЙ-СІТІ" до ТОВ "ОДЕСЬКА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" на об`єкт нерухомого майна". Також у пункті 4 висновку Колегії зазначено, що оскаржуване рішення та рішення від 29.12.2022 № 65971318 (прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О. Ю. про зміну площі об`єкта нерухомого майна) прийняті внаслідок незаконно прийнятого рішення державним реєстратором Махортовим І. О.
15. Позовні вимоги аргументовані тим, що оспорювані накази-1, 2 відповідача-2 прийняті з порушенням пунктів 5, 9-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1128), частини 3 статті 26, частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 07.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), частини 4 статті 37 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV, в редакцій чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №898-IV) та порушують право власності позивача на нерухоме майно.
16. Також, на переконання позивача, з метою ефективного захисту його прав як власника нерухомого майна щодо якого вчинювалися реєстраційні дії, слід витребувати у відповідача-1 на його користь таке майно на підставі статті 387 ЦК України.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
17. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
18. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що МП "Деревопласт", вважаючи себе власником спірного нерухомого майна, на яке іпотекодержателем -ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" звернуто стягнення в позасудовому порядку, звернулося зі скаргами до Мін`юсту на рішення державного реєстратора від 05.07.2018, яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" та рішення державного реєстратора від 03.02.2021, яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за позивачем. При цьому, суди дослідили, що на дату подачі скарги відповідачем-1 від 30.12.2021 на рішення державного реєстратора від 05.07.2018, право власності на спірне нерухоме майно вже було зареєстроване за позивачем - ТОВ "Одеська консалтингова компанія". Звідси, суди встановили, що оспорювані накази-1, 2 стосуються прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
19. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій виходили з пропуску відповідачем-1 строку на звернення до Мін`юсту зі скаргами від 30.12.2021 та від 23.06.2022. Місцевий господарський суд також вказав на відсутність доказів розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту про розгляд скарг від 30.12.2021 та від 23.06.2022, а також про відсутність доказів додаткового повідомлення визначених в пункті 10 Порядку № 1128 осіб про розгляд скарг. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, висновки суду першої інстанції про порушення Мін`юстом пункту 11 Порядку № 1128 при повідомленні про розгляд скарги від 23.06.2022 спростував, та встановив лише відсутність доказів додаткового повідомлення визначених в пункті 10 Порядку № 1128 осіб про розгляд скарги відповідача-1 від 30.12.2021.
20. У підсумку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем-2 при розгляді скарг відповідача-1 від 30.12.2021 та від 23.06.2023 допущено порушення положень пункту 5 Порядку №1128 (закінчення встановленого законом строку подачі скарг), пункту 11 Порядку №1128 (додаткове повідомлення осіб, визначених у пункті 10 Порядку № 1128, про розгляд скарги від 30.12.2021), що є безумовними підставами для визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів Мін`юсту.
21. Враховуючи встановлені порушення при розгляді скарг відповідача-1, прийняття оспорюваних наказів Мін`юстом, на підставі яких спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про витребування у відповідача-1 на його користь спірного нерухомого майна на підставі частини 1 статті 387 ЦК України.
22. Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що заявлена позовна вимога про витребування у відповідача-1, за яким наразі зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, цього майна на користь позивача, призведе до ефективного захисту прав та охоронюваних законом інтересів останнього.
Касаційна скарга
23. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Третя особа не погоджується з висновками судів про наявність підстав для скасування оспорюваних наказів-1, 2. Натомість наголошує, що позивач не навів достатніх аргументів для визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів Мін`юсту, які, за доводами третьої особи, прийняті з дотриманням положень законодавства.
25. Скаржник вказує на недотримання іпотекодержателем порядку звернення стягнення на спірне нерухоме майно, передбаченого статтею 37 Закону №898-IV, на ненадання державному реєстратору Махортову І. О. документів, необхідних для вчинення реєстраційних дій щодо права власності, а також на звернення стягнення на спірне нерухоме майно під час діючих арештів на нерухоме майно. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 755/9215/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19.
26. Також скаржник посилається на застосування судами статей 328, 387, 388 ЦК України, ст. 2 Закону №1952-IV без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 12.11.2019 у справі № 922/1266/19, від 07.12.2021 у справі №910/1671/20, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.
27. Скаржник зазначає, що суди дійшли висновку про витребування у МП "Деревопласт" майна лише за наслідком скасування оспорюваних наказів-1, 2. В той же час не встановили належних та достатніх підстав для задоволення віндикаційного позову та витребування у відповідача-1 спірного нерухомого майна на користь позивача.
28. Окрім того, третя особа вказує на допущені судами порушення норм процесуального законодавства (п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України, ч 5 ст. 173 ГПК України), що призвело до порушення правил виключної підсудності господарського спору (п. 3 ст. 30 ГПК України).
29. Посилається на те, що відсутня сформована правова позиція Верховного Суду щодо того, чи стосується норма ч. 5 ст. 30 ГПК України випадків, коли в позові вимога до центрального органу виконавчої влади (в даному випадку - Мін`юст) об`єднана з вимогами до інших відповідачів, якщо кожна з таких вимог окремо підсудна різним судам. Тобто, відсутній висновок щодо того, чи нівелює в дному випадку норма ч. 5 ст. 30 ГПК України імперативні норми п. 4 ч. 2 ст. 43, ч. 5 ст. 173 та п. 3 ст. 30 ГПК України.
30. Стосовно скасування оспорюваних наказів-1, 2 скаржник зазначає, що висновки судів про звернення відповідача-1 до Мін`юсту після закінчення встановленого законом строку подачі скарг не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи. Вказує на те, що суди не надали оцінки змісту скарг МП "Деревопласт" від 30.12.2021 та від 23.06.2022, в яких останнє обґрунтувало, з якого моменту відповідач-1 дізнався про оскаржені ним рішення державних реєстраторів. Окрім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" про долучення доказів, в т.ч. і відповідних скарг відповідача-1.
31. Також скаржник не погоджується з висновками судів про порушення Мін`юстом пункту 11 Порядку № 1128 при розгляді скарг відповідача-1. Зазначає, що за відсутності в матеріалах справи скарг МП "Деревопласт" у суду була відсутня можливість перевірити наявність / відсутність в таких скаргах додаткової інформації для здійснення зв`язку із заінтересованими особами. Також вказує на відсутність такої додаткової інформації щодо позивача в Державному реєстрі.
32. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, щодо застосування статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
33. Також скаржник вказує на застосування судом першої інстанції пункту 11 Порядку № 1128, який був нечинним на момент подання скарги відвовідача-1 від 23.06.2022, а також вказує на помилковість висновків судів про визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів-1, 2, як таких, що порушують норми статті 37 Закону №898-IV.
Відзив
34. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Натомість вважає висновки судів про задоволення позовних вимог правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам ч. 3 ст. 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на час розгляду скарг) п.п. 5, 6, 9 - 12 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на час розгляду скарг), ч. 4 ст. 37 Закону №898-IV (в редакції, чинній на час розгляду скарг). Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
35. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу третьої особи вказує на правомірність оскаржуваних наказів-1, 2 та, відповідно, відсутність з боку Мін`юсту порушень положень Закону №1952-IV, та Порядку № 1128. Стверджує про вчинені державними реєстраторами порушення під час здійснення спірних реєстраційних дій, а отже і про наявність підстав для їх скасування Мін`юстом. Просить касаційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Судові рішення у справі оскаржуються ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
38. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям Мін`юстом за результатами розгляду скарг відповідача-1 оспорюваних наказів-1, 2 в порядку статті 37 Закону №1952-IV щодо скасування рішень про вчинення реєстраційних дій.
39. Як уже було наголошено вище, позивач, з метою захисту його прав як власника нерухомого майна, заявив вимогу про витребування спірного нерухомого майна у відповідача-1. З огляду на допущені Мін`юстом порушення під час розгляду скарг відповідача-1 на рішення державних реєстраторів, суди попередніх інстанцій визнали підставною і позовну вимогу про витребування спірного майна.
40. Скаржник з таким висновків судів не погоджується, та зазначає про те, що: (1) суди не досліджували обставин виникнення / зміни / припинення прав на спірне нерухоме майно в спорі про витребування майна; (2) скасовуючи накази через формальні порушення, суди не досліджували правомірності самих рішень державних реєстраторів та підстав переходу прав власності на майно. Крім того, скаржник не погоджується з висновком судів про те, що наслідком скасування оспорюваних наказів-1, 2 має бути віндикація.
41. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
42. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV.
43. Відповідно до частин 1, 9, 10 статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
44. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).
45. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17.
46. Згідно із частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 вказала на те, що спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора, є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер; має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
48. За наведеного, Суд погоджується з доводами скаржника про те, що з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, спір у цій справі стосується речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, та має вирішуватися як спір про цивільне право.
49. Суди попередніх інстанцій дослідили, що за результатом розгляду скарги відповідача-1 від 30.12.2021 на рішення державного реєстратора від 05.07.2018, яким внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Одеса-Строй-Сіті", Мін`юст прийняв оспорюваний наказ-1, яким скасував рішення державного реєстратора від 05.07.2018. За результатом розгляду скарги відповідача-1 від 23.06.2022 на рішення державного реєстратора від 03.02.2021, яким здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" до ТОВ "Одеська консалтингова компанія", Мін`юст прийняв оспорюваний наказ-2, яким скасував рішення державного реєстратора від 03.02.2021. В результаті чого було відновлено відомості у Реєстрі прав на нерухоме майно про державну реєстрацію 01.10.2007 за відповідачем-1 права приватної власності на спірне нерухоме майно.
50. За наслідком встановлених судами порушень Мін`юстом положень Порядку № 1128 під час розгляду скарг відповідача-1 від 30.12.2021 та від 23.06.2022 та з огляду на висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування оспорюваних наказів-1, 2, суди також дійшли висновку і про підставність позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна у відповідача-1 на користь позивача.
51. Разом з тим, у наведеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) викладено, зокрема, такий висновок: "Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".
52. У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 910/1671/20 викладено висновок про те, що саме лише наявність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на майно не презюмує правомірність набуття такого права, а тому п. 1 ч. 1 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 Закону №1952-IV (в контексті того, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом) не свідчать про необхідність ігнорування судом дослідження обставин правомірності набуття відповідного речового права особи на майно у спорі, який спрямований на захист такого права.
53. За наведеного, а також ураховуючи мотиви, з яких суди виходили при задоволенні позовної вимоги про витребування майна (пункти 21-22, 50 цієї постанови), колегія суддів вважає слушними доводи скаржника стосовно того, що під час розгляду цієї вимоги судам слід було дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції наведеного не дослідили. Суд касаційної інстанції, в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно встановлювати та досліджувати обставини справи.
54. Відтак, висновки судів про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому визнаються передчасними.
55. Ураховуючи викладене вище, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
56. Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
57. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
58. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи нівелює в даному випадку норма ч. 5 ст. 30 ГПК України імперативні норми п. 4 ч. 2 ст. 43, ч. 5 ст. 173 ГПК та ч. 3 ст. 30 ГПК України.
59. Щодо вказаних доводів скаржника колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.
60. Так, у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/1718/21 наведено, зокрема такий висновок: "65. Частиною п`ятою статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.