ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 369/9992/16
провадження № 61-17188св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Національного університету оборони України;
відповідач - ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_2 ;
треті особи: Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Яворського М. А., Журби С. О.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року перший заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі - військовий прокурор ЦР України) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Київське КЕУ МО України), Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і повернення земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення Ради Міністрів СРСР від 07 лютого 1953 року № 2903-рс Київському інституту Сухопутних військ виділена у постійне користування земельна ділянка площею 470,8 га у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області.
В подальшому державним актом на право користування землею від 1981 року серії В № 085468 за землекористувачем Київським вищим танковим інженерним училищем закріплено в безстрокове та безоплатне користування 470,8 га землі в межах згідно з планом землекористування; земельна ділянка надана для державних потреб.
Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ, Указу Президента України "Про Збройні Сили України", Указів Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" все майно, в тому числі і землі Міністерства оборони СРСР, перейшли до Міністерства оборони України в державну власність.
В період розбудови незалежності Держави, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 "Про реформу системи військової освіти" було створено вищий військовий навчальний заклад Київський інститут Сухопутних військ на базі Київського вищого танкового інженерного училища імені Маршала Радянського Союзу Якубовського І. Г.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 816 "Про подальшу оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони" зазначений Київський інститут Сухопутних військ реорганізовано у Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 421 "Про ліквідацію Військового інституту" ліквідовано Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.
Згідно з актом приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 21 січня 2003 року навчальний центр "Гореничі" переданий від Військового інституту керівного інженерного складу Національної академії оборони України до Національної академії оборони України.
Пунктами 1.1, 2.1 статуту Національного університету оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22 квітня 2010 року № 211, визначено, що Національний університет оборони України створений у результаті реорганізації шляхом перетворення Національної академії оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 377/99 "Про надання Академії оборони України статусу національного". Національний університет оборони України є правонаступником Національної академії оборони України. Університет є державним вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України, заснованим на державній формі власності, органом управління майном якого є Міністерство оборони України.
Військове містечко № 1 та навчальний центр "Гореничі" розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на обліку у Київському КЕУ МО України, використовується Національним університетом оборони України і надана для потреб оборони.
Однак у 2009 році, у порушення вимог чинного законодавства України, частина зазначеної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 4,745 га без погодження із постійним землекористувачем вилучена Києво-Святошинською РДА та передана в користування фізичним особам.
Так, розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 земельну ділянку площею 0,9489 га, кадастровий номер 3222482000:12:003:0210, передано у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби (для індивідуального садівництва).
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 581893.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12 розпорядження Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" скасовано.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, однак ухвалою апеляційної інстанції від 13 березня 2013 року апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12 з доданими документами повернута без розгляду.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій Києво-Святошинської РДА відбулося незаконне вилучення з користування Національного університету оборони України земельної ділянки загальною площею 0,9489 га та ОСОБА_2 отримав право власності на земельну ділянку Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського з порушенням вимог статті 77 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якою визначено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Статтями 9, 14 Закону України "Про оборону України" визначено, що землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.
Пунктом 2 статті 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, місцевих рад відповідно до їх повноважень.
Однак рішення Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України про припинення постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалося.
Враховуючи викладене, перший заступник військового прокурора ЦР України просив:
- визнати недійсним державний акт ЯЛ № 581893 на право власності на земельну ділянку площею 0,9489 га, вартістю 986 856 грн, що розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який виданий ОСОБА_2 ;
- повернути Національному університету оборони України імені Івана Черняховського земельну ділянку площею 0,9489 га, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з володіння ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перший заступник військового прокурора ЦР України не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу свої вимог, оскільки належних і допустимих доказів суду не надав. Зокрема, суди вважали, що надана копія рішення Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року є неналежним і не допустимим доказом, оскільки у ньому відсутні найменування всіх осіб, які брали участь у справі, відсутній підпис судді, який приймав вказане рішення, та копія цього рішення належним чином не завірена.
Також суди послалися на те, що перший заступник військового прокурора ЦР України надав інформаційну довідку від 12 вересня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 322222482000:12:003:0210, в якій відсутні відомості, що вказана земельна ділянка з даним кадастровим номером належить на праві власності ОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог і, як наслідок, відмовив у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року касаційну скаргу першого заступника військового прокурора ЦР України задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, не дали належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема рішенню Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не встановили власника спірної земельної ділянки. Ухвалені судами першої і апеляційної інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В подальшому, під час розгляду справи місцевим судом, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим, за клопотанням представника прокуратури, протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2022 року до участі у справі залучено ОСОБА_1, який є правонаступником відповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у складі судді Волчка А. Я. в задоволенні позову першого заступника військового прокурора ЦР України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і його син - ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 0,9489 га, кадастровий номер 3222482000:12:003:0210, що розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Таким чином відповідач ОСОБА_1 при набутті спірної земельної ділянки у власність в порядку спадкування діяв як добросовісний набувач. Оскільки позивач не заявляв вимог до ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 та нового власника спірної земельної ділянки, тому ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за помилки (порушення закону), допущені органами державної влади та місцевого самоврядування при відведенні земельної ділянки.
Підстави набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не були припинені, не скасовані та не визнані недійсними, а тому, він є правомочним власником спірної земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційні скарги Київського КЕУ МО України та заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ЦР задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року скасовано в частині вирішення вимоги про повернення земельної ділянки та ухвалено нове судове рішення. Повернуто земельну ділянку площею 0,9489 га, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222482000:12:003:0210) Національному університету оборони України. Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка площею 0,9489 га, надана розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах земельної ділянки державної власності, користувачем якої на момент прийняття спірного розпорядження є Національний університет оборони України (на праві оперативного управління), перебуває на обліку Київського КЕУ МО України, а органом, уповноваженим розпоряджатися даною земельною ділянкою, є Міністерство оборони України.
Також господарським судом було встановлено, що вилучення земельної ділянки до надання її у власність громадянину ОСОБА_2 у користувача - Національного університету оборони України за дозволом уповноваженого органу - Міністерства оборони України не здійснювалося, відповідне рішення не приймалося. Ані Міністерство оборони України, ані Національний університет оборони України, ані Київське КЕУ МО України згоди на вилучення спірної земельної ділянки із земель оборони та передачу її до земель запасу Гореницької сільської ради не надавали.
Ані Міністерство оборони України, ані Національний університет оборони України, ані Київське КЕУ МО України добровільно не відмовлялися від права користування спірною земельною ділянкою, що могло бути підставою для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки та передання її до земель запасу в межах Гореницької сільської ради.
Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 прийнято поза межами наданої законом компетенції та в порушення права та законних інтересів Національного університету оборони України, як безпосереднього землекористувача, та Міністерства оборони України, як органу управління майном Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 липня 2021 року спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 0,9489 га, кадастровий номер 3222482000:12:003:0210, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є його син - ОСОБА_1 .
Місцевий суд замінив відповідача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1, а тому його висновок про відмову у задоволенні позову у зв`язку з не пред`явленням позовних вимог до ОСОБА_1 як нового власника спірної земельної ділянки, суперечить нормам процесуального законодавства, так як згідно з частиною другою статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор заявив позовні вимоги до добросовісного набувача. Однак, дослідження питання добросовісності набуття майна є складовою розгляду саме віндикаційного позову про витребування майна, натомість в цій справі прокурор заявив вимогу про повернення земельної ділянки, яка належить до земель оборони.
Право власності на землі оборони на законних підставах не може виникнути в інших суб`єктів, крім держави. Тому всі умови встановлення володіння, виду володіння для захисту права на землі оборони значення не мають. Не має значення добросовісність набувача, оскільки він завжди буде незаконним і недобросовісним (законним володільцем є завжди власник). Правовий режим земель оборони, установлений законом, не може втрачатися внаслідок незаконних дій третіх осіб.
Враховуючи особливий статус земель оборони законодавець навіть не обмежив, а саме виключив будь-яку можливість виникнення права приватної власності на землі оборони. Особливість правового регулювання земель оборони вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця.
В даному випадку стосовно спірної земельної ділянки оборонного відомства в силу закону в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, тому і володіння є неможливим. Ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки оборони не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Саме тому, як зайняття земельної ділянки оборонного відомства, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням норм ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що правовідносини, пов`язані з незаконним зайняттям земель оборони із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 470,8 га, тому повернення державі вказаної земельної ділянки площею 0,9489 га з кадастровим номером 3222482000:12:003:0210, в межах Гореницької сільської ради Киево-Святошинського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 відповідає публічному інтересу. Такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, а посилання суду першої інстанції на те, що добросовісний набувач ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за помилки (порушення закону) допущені органами державної влади та місцевого самоврядування, які були допущені при відведені земельної ділянки, є помилковим.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта, апеляційний суд виходив з того, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
Оскільки оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий ОСОБА_2 на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563, однак позовних вимог до органу, який видав цей державний акт не пред`явлено, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявлено, тому відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
01 грудня 2023 року Київське КЕУ МО України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга Київського КЕУ МО України подана на підставі пункту 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 310/18/17 (провадження № 61-2286св23) та від 13 вересня 2023 року у справі № 404/8169/18 (провадження № 61-4740св22), які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
01 грудня 2023 року ОСОБА_1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
08 лютого 2024 року справа № 369/9992/16 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2024 року справу розподілено судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.
26 листопада 2024 суддя Синельников Є. В. заявив про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, посилаючись на обставини приватного життя, які можуть викликати сумнів у безсторонності судді при розгляді цієї справи судом касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року заяву про самовідвід судді Синельникова Є. В. задоволено та відведено суддю Синельникова Є. В. від участі у справі, справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Гулейков І. Ю., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Київського КЕУ МО Українимотивована тим, що відмовляючи у задоволені позовної вимоги про визнання недійсним державного акта, суд апеляційної інстанції послався на висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2023 у справі № 310/18/17 (провадження № 61-2286св23) та від 13 вересня 2023 року у справі № 404/8169/18 (провадження № 61-4740св22), в яких правовідносини не є подібними до правовідносин в цій справі.
В контексті спірних правовідносин в цій справі, апеляційний суд повинен був врахувати, що рішенням Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12було відмовлено у задоволенні позовної вимоги прокурора до Києво-Святошинської РДА про визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 581893, так як прокурором заявлено позов не до власника спірної земельної ділянки - ОСОБА_2, а до єдиного відповідача - Києво-Святошинської РДА, яка на момент розгляду справи не має права та можливості розпорядження цією земельною ділянкою.
Крім того, в постанові від 23 жовтня 2019 року, якою було скасовано заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не зазначив про необхідність залучення до участі у справі органу, який видав оспорюваний акт, тобто належного відповідача за позовною вимогою про визнання недійсним державного акта.
Вказане безумовно свідчить про непослідовність судів різних інстанції у даній справі в різні періоди, що ставить під загрозу права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12 визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563, то виданий на підставі цього розпорядження державний акт серії ЯЛ № 581893 на право власності на земельну ділянку також підлягає визнанню недійсним.
Відмова у визнанні недійсним зазначеного державного акта призводить до порушення права оборонного відомства та нівелює право щодо оформлення земельної ділянки, оскільки за наявності не скасованого державного акта серії ЯЛ № 581893 на право постійного користування земельною ділянкою, не може бути здійснено державну реєстрацію за оборонним відомством, а також внесено до Державного земельного кадастру передбачені Законом України "Про Державний земельний кадастр" відомості про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в цій справі прокурором була заявлена вимога про повернення з володіння відповідача земельної ділянки (віндикаційний позов), а судом апеляційної інстанції було прийнято рішення про повернення земельної ділянки (негаторний позов). Отже, суд апеляційної інстанції в порушення принципу диспозитивності самостійно обрав правову підставу та предмет позову, в порушення вимог статті 13 ЦПК України задовольнив позовні вимоги, які не було заявлено позивачем у даній справі, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Він як спадкоємець в законному порядку успадкував після смерті свого батька належне йому майно, в тому числі спірну земельну ділянку, а отже став її користувачем та володільцем, що свідчить про відсутність у позивача як права власності, так і права володіння спірною земельною ділянкою, що є визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Тому суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про доцільність розгляду даного позову як негаторного, залишив поза уваго та не дав оцінку поняттю "добросовісності", що потягло за собою прийняття незаконного рішення.
Єдиним документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою площею 470,8 га є державний акт на право користування землею від 1981 року серії Б № 085468, згідно з яким за землекористувачем - Київським вищим танковим інженерним училищем закріплено в безстрокове та безоплатне користування 470,8 га землі в межах згідно з планом землекористування, земельна ділянка надана для державних потреб. Однак, суд апеляційної інстанції не дослідив вказаний доказ, не звернув увагу на те, що передача земельної ділянки площею 470,8 га для державних потреб не свідчить про те, що вказана земельна ділянка належить саме до земель оборони, оскільки вона може мати й інше цільове призначення.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
В лютому 2024 року Київське КЕУ МО України, а також представник Міністерства оборони України та Національного університету оборони України - Плескун Д. А. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких просять залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Ради Міністрів СРСР від 07 лютого 1953 року № 2903-рс Київському інституту Сухопутних військ виділена у постійне користування земельна ділянка площею 470,8 га у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області.
В подальшому Київському вищому танковому інженерному училищу Української Радянської Соціалістичної Республіки виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих видано державний акт серії В № 085468 на право безстрокового і безплатного користування 470,8 га землі. Земля надана для державних потреб.
Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року №1540-ХІІ, Указу Президента України "Про Збройні Сили України", Указів Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" все майно, в тому числі і землі Міністерства оборони СРСР, перейшли відповідно до Міністерства оборони України в державну власність.
В період розбудови незалежності Держави, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 №490 "Про реформу системи військової освіти" було створено вищий військовий навчальний заклад Київський інститут Сухопутних військ на базі Київського вищого танкового інженерного училища імені Маршала Радянського Союзу Якубовського І. Г.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 816 "Про подальшу оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони" зазначений Київський інститут Сухопутних військ реорганізовано у Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 421 "Про ліквідацію Військового інституту" ліквідовано Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.
Згідно з актом приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 21 січня 2003 року навчальний центр "Гореничі" переданий від Військового інституту керівного інженерного складу Національної академії оборони України до Національної академії оборони України.
Пунктами 1.1, 2.1 статуту Національного університету оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22 квітня 2010 року № 211, визначено, що Національний університет оборони України створений у результаті реорганізації шляхом перетворення Національної академії оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 377/99 "Про надання Академії оборони України статусу національного". Національний університет оборони України є правонаступником Національної академії оборони України. Університет є державним вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України. Університет засновано на державній формі власності. Органом управління майном Університету є Міністерство оборони України.
Земельна ділянка, на якій розміщувалися військове містечко № НОМЕР_1 та навчальний центр "Гореничі", перебувала на обліку у Київському КЕУМО України, використовувалася Національним університетом оборони України і надана для потреб оборони.
Таким чином, з моменту передачі вказаної земельної ділянки у користування Київському вищому танковому інженерному училищу Української Радянської Соціалістичної Республіки вона набула статусу державної та з відання Міністерства оборони України не вибувала. Зазначена обставина була предметом дослідження та встановлення Господарським судом Київської області під час розгляду справи № 17/128-09.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18 листопада 2009 року № 17/128-09 визнано недійсним рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 липня 2006 року №3 "Про вилучення земельних ділянок", яким земельну ділянку площею 115 га вилучено у Національної академії оборони України; передано земельну ділянку площею 115 га в селищі Гореничі в землі запасу Гореницької сільської ради та зобов`язано землевпорядника - Гореницьку сільську раду внести зміни до земельно-облікової документації.
Також встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 земельну ділянку площею 0,9489 га, (кадастровий номер 3222482000:12:003:0210) передано у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби (для індивідуального садівництва).
На виконання вказаного розпорядження управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 581893 на право власності на земельну ділянку площею 0,9489 га (кадастровий номер 3222482000:12:003:0210) в селі Гореничі Києво-Святошинського району Київської області для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби (для індивідуального садівництва).
Відповідні обставини підтверджені державним актом на право користування землею та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.11-13, 15).
Крім того, апеляційним судом було встановлено, що земельна ділянка площею 0,9489 га, що є предметом цього спору, та право власності на яку набув ОСОБА_2, входить до земель площею 470,8 га, які перебувають на обліку у Київському КЕУ МО України, використовуються Національним університетом оборони України і надані для потреб оборони у безстрокове та безоплатне користування. Відповідні обставини щодо набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність були предметом встановлення у рішенні Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12, яке набрало законної сили 18 березня 2013 року.
Згідно з викопіюванням земельних ділянок з геоінформаційної системи, наданої господарському суду Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" від 13 червня 2012 року № 2-2/697, надана громадянину ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 0,9489 га з кадастровим номером 3222482000:12:003:0210 знаходиться в межах земельної ділянки 470,8 га, яка була надана для державних потреб в користування учбовому центру Київського вищого танкового інженерного училища згідно державного акта на право користування землею від 1981 року серія Б № 085468, яка в подальшому перейшла в користування до Національного університету оборони України, що є правонаступником Національної академії України.
Отже, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, вирішено передати у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,9489 га (сіножаті), доручено землевпорядній організації виготовити державні акти на право власності на землю ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.
Також, господарським судом було встановлено, що земельна ділянка площею 0,9489 га, надана спірним розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року № 1563 у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах земельної ділянки державної власності, користувачем якої на момент прийняття спірного розпорядження є Національний університет оборони України (на праві оперативного управління), перебуває на обліку Київського КЕУМО України, а органом, уповноваженим розпоряджатися даною земельною ділянкою, є Міністерство оборони України.
Вилучення земельної ділянки до надання її у власність громадянину ОСОБА_2 у користувача - Національного університету оборони України за дозволом уповноваженого органу - Міністерства оборони України не здійснювалось, відповідне рішення не приймалось. Ані Міністерство оборони України, ані Національний університет оборони України, ані Київське КЕУМО Українизгоди на вилучення спірної земельної ділянки із земель оборони та передачу її до земель запасу Гореницької сільської ради не надавали.
Ані Міністерство оборони України, ані Національний університет оборони України, ані Київське КЕУ МО України добровільно не відмовлялися від права користування спірною земельною ділянкою, що могло бути підставою для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки та передання її до земель запасу в межах Гореницької сільської ради.
Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 6 листопада 2009 року № 1563 прийнято поза межами наданої законом компетенції та в порушення права та законних інтересів Національного університету оборони України, як безпосереднього землекористувача, та Міністерства оборони України, як органу управління майном Збройних Сил України.
Матеріали справи не містять доказів на спростування обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі № 2/115-12.
Таким чином, є встановленою обставина, що спірне розпорядження Києво-Святошинської РДА від 06 листопада 2009 року №1563 було прийнято поза межами наданої законом компетенції унаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача, як безпосереднього землекористувача та безпідставно було передано відповідачеві, як землекористувачу спірну земельну ділянку площею 0,9489 га, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського КЕУ МО України та Національного університету оборони України, прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.
Отже, позов подано прокурором як повноважною особою, яка має право на представництво інтересів держави в особі наведених суб`єктів, які самостійно не вчиняли дій для відновлення порушених інтересів держави.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер і спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 0,9489 га, кадастровий номер 3222482000:12:003:0210, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є його син - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 липня 2021 року, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.2 а.с.199-206).