ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 202/1006/22
провадження № 61-14771св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Індустріальний ВДВС у м. Дніпрі), державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на виконанні в Індустріальному ВДВС у м. Дніпрі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В рамках зазначеного виконавчого провадження 04 січня 2022 року ДП "Сетам" проведено електронні торги, на яких Індустріальним ВДВС у м. Дніпріреалізовано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 08 лютого 2016 року № 160. Переможцем торгів визнаний ОСОБА_2
17 січня 2022 року Індустріальним ВДВС у м. Дніпріскладено акт про проведені електроні торги з реалізації нерухомого майна, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру та 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Старовою О. С. (далі - приватний нотаріус ДМНО Старова О. С.) проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на квартиру.
Вважає, що електронні торги були проведені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), оскільки оцінка нерухомого майна була проведена без здійснення суб`єктом оціночної діяльності повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього обстеження, і державним виконавцем не повідомлено боржника про складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 висновком про вартість майна, чим його обмежено в праві оскарження оцінки.
До проведення торгів він неодноразово звертався до Індустріального ВДВС у м. Дніпрі із заявами про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак кожного разу йому відмовляли, посилаючись на діючий карантин та скасований прийом громадян.
Таким чином державний виконавець порушив право боржника на ознайомлення з матеріалами справи, не вчинив жодних дії для ознайомлення боржника з висновком про вартість його квартири, яка готувалась на реалізацію. Визначений державним виконавцем розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки включає штрафні санкції за невиконання зобов`язань перед фізичними особами, нарахування яких не здійснюється резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації ї до закінчення особливого періоду.
Крім того, в порушення частини сьомої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" на електронних торгах реалізовано квартиру, яка є його єдиним житлом, при тому, що сума, яка підлягає стягненню, менше 20 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги, що відбулися 04 січня 2022 року з реалізації нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 04 січня 2022 року № 565427, складеним за результатами електронних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 17 січня 2022 року, затвердженого начальником Індустріального ВДВС у м. Дніпрі при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20 січня 2022 року, серія та номер 78, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Старовою О. С. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, номер запису 46333499 від 20 січня 2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 842860312101.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що в позовній заяві як на підставу для задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними ОСОБА_1 посилався, зокрема на те, що процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась без проведення особистого огляду майна суб`єктом оціночної діяльності, що призвело до значного заниження ціни вказаного майна. Однак позивач не надав доказів на підтвердження того, що вартість спірної квартири є вищою, ніж визначено суб`єктом оціночної діяльності.
Інші доводи позовної заяви фактично зводяться до незгоди з діями приватного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження, передбачену Законом України "Про виконавче провадження" та Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), а відтак не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, тобто, не довів порушення його прав і законних інтересів, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого майна недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 вересня 2020 року у справі№ 462/5368/16-ц, а також -не дослідили зібрані у справідокази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
01 грудня 2023 року справа № 202/1006/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року справу призначено до розгляду упорядку спрощеного позовного провадження без повідомленняучасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про дотримання державним виконавцем вимог закону щодо проведеної оцінки майна боржника, оскільки не звернули увагу на те, що оцінка нерухомого майна мала здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, пунктом 50 якого визначено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.
Тобто, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього, однак оцінка майна була здійснена без огляду нерухомого майна.
Крім того, суди не дали оцінки його доводам про те, що він не був повідомлений про результати визначення вартості чи оцінки майна, як наслідок був позбавлений можливості оскаржити таку оцінку.
Також суди не врахували, що штраф у розмірі 45 326,35 грн, що був накладений на боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та сума якого була включена до загальної заборгованості - 146 296;22 грн, є незаконним, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 160/5791/22, яким визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 12 грудня 2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Таким чином дійсна сума заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на час проведення електронних торгів складала 100 969,87 грн, однак реалізація єдиного житла боржника була можливою лише при наявності заборгованості у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, тобто більше 120 000 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року державний виконавець Індустріального ВДВС у м. ДніпріМихайленко Ю. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні в Індустріальному ВДВС у м. Дніпрі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
12 серпня 2021 року державним виконавцем було здійснено опис та арешт об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Оскільки потрапити до квартири не вдалося, про що 12 серпня 2021 року було складено акт державного виконавця, то опис квартири було здійснено відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Постановою державного виконавця від 06 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 для визначення початкової вартості майна для реалізації на публічних торгах (аукціоні).
Суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_4 складено висновок про вартість майна від 12 вересня 2021 року, в якому вказано, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 737 000 грн.
04 січня 2022 року ДП "Сетам" проведено електронні торги, на яких Індустріальним ВДВС у м. Дніпрі реалізовано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 08 лютого 2016 року № 160. Переможцем торгів визнаний ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 565427 від 04 січня 2022 року державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Михайленко Ю. В. було складено акт про проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна від 17 січня 2022 року.
На підставі вказаного акта про проведені електроні торги з реалізації нерухомого майна 20 січня 2022 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке зареєстровано в реєстрі за № 78, та приватним нотаріусом ДМНО Старовою О. С. проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на квартиру.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Згідно з пунктом 1 розділу I "Загальні положення" Порядку № 2831/5 в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
В пунктах 3, 4 розділу II "Передача майна на реалізацію" Порядку № 2831/5 зазначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України "Про виконавче провадження" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц).
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (постанова Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14).
У справі, що переглядається в касаційному порядку, підставою для визнання недійсними електронних торгів ОСОБА_1 зазначав неповідомлення його про підготовку та реалізацію належного йому майна, не узгодження з ним вартості квартири, а також безпідставне, непропорційне звернення стягнення на майно, яке є його єдиним житлом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
З обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, було відкрито постановою державного виконавця від 07 листопада 2014 року.
Боржник ОСОБА_1 був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, необхідність виконання судового рішення, наявність заборгованості зі сплати аліментів, однак заборгованість зі сплати аліментів не погашав, обов`язкові щомісячні платежі на утримання сина не вносив.
Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про результати визначення вартості чи оцінки майна, як наслідок був позбавлений можливості оскаржити таку оцінку, не заслуговують на увагу, оскільки 22 вересня 2021 року на його адресу, яка була зазначена у виконавчому документі та яку він вказував в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2, державний виконавець Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Михайленко Ю. В. надіслав рекомендованою кореспонденцією висновок про вартість майна від 12 вересня 2021 року, складений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_4, а також, у відповідь на заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, 15 грудня 2021 року на його електронну адресу було направлено ідентифікатор доступу до виконавчого провадження № НОМЕР_2 в автоматизованій системі виконавчих проваджень, в якій боржник мав можливість ознайомитися з усіма матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2 (т.1 а.с.206, 237-239).
Отже, встановивши, що при проведенні оспорюваних електронних торгів не було допущено порушень правил їх проведення, які б давали підстави для визнання їх недійсними, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд дійшов загалом законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання таких торгів недійсними.
Крім того, суди правильно зазначили, що позовні вимоги про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів є неналежними способами захисту права, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 160/5791/22 було визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 12 грудня 2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене рішення суду було скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року.
За таких обставин необґрунтованими є також аргументи касаційної скарги про те, що дійсна сума заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на час проведення електронних торгів складала 100 969,87 грн, тобто менше 20 мінімальних заробітних плат, а згідно з частиною сьомою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.
В оцінці спірних правовідносин в цій справі колегія суддів також вважає необхідним зазначити таке.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією з важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У § 51 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 05 січня 2010 року, заява № 40450/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У § 52 цього рішення Європейський суд з прав людини вказав, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Факт свідомого невиконання боржником ОСОБА_1 судового рішення про стягнення аліментів на утримання свого сина протягом тривалого часу (більше 8 років 10 місяців з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів та 7 років 1 місяць з дати відкриття виконавчого провадження до часу проведення оспорюваних електронних торгів), відсутність іншого майна, на яке можна звернути стягнення (не встановлено державним виконавцем та не зазначено боржником), наявність непогашеної заборгованості зі сплати аліментів після досягнення дитиною повноліття, більш того, відсутність жодних дій, спрямованих на хоча б часткове погашення такої заборгованості чи вчинення інших дій, пов`язаних з утриманням сина протягом усього часу невиконання судового рішення про стягнення аліментів, були правильно оцінені судами попередніх інстанцій з урахуванням загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності.
З огляду на строки виконавчого провадження, правову природу правовідносин між сторонами (виконання батьківського обов`язку з утримання дитини), обсяг вчинених державним виконавцем дій щодо виконання судового рішення, а також поведінку боржника, колегія суддів вважає загалом обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання оспорюваних електронних торгів недійсними з підстав порушення прав боржника при їх проведенні. Підстави для висновку про порушення при проведенні торгів гарантій, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відсутні. Втручання у право власності боржника з метою примусового виконання судового рішення про стягнення значної заборгованості по аліментах слід визнати пропорційним.
Крім того, колегія суддів наголошує, що різниця у вартості майна та сплаченими коштами у виконавчому провадженні, підлягає поверненню позивачу.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 554/6360/21.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 462/5368/16-ц, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду