ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня2024 року
м. Київ
справа № 643/1872/15-ц
провадження № 61-15376 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року у складі судді Черняєвої Т. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 14 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SAMDN40000012240580, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 51 019, 48 грн на строк до 13 березня 2014 року, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 14 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 83 256, 88 грн, з яких: 15 530, 27 грн - заборгованості за кредитом; 10 814, 60 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 10 034, 97 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 46 877, 04 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року № SAMDN40000012240580 у розмірі 83 256, 88 грн, а також судові витрати по справі.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 14 березня 2007 року від її імені з ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка", а також додаткову угоду № 2 до цього договору, з метою придбання автомобіля.
Стверджувала, що вказаний договір і додаткову угоду до нього вона не укладала та не підписувала, ці договори були оформлені від її імені родичем, про що вона дізналась пізніше, після чого повернула банку автомобіль, який перебував в заставі, та видала працівнику ПАТ КБ "ПриватБанк" довіреність на його реалізацію. Після реалізації автомобіля працівники банку запевнили її про повне погашення заборгованості за рахунок коштів від його реалізації. Згодом, після відрахування із заробітної плати вона дізналась про відкрите виконавче провадження про стягнення з неї кредитної заборгованості.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір №SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка", укладений 14 березня 2007 року від її імені з ПАТ КБ "ПриватБанк"; визнати недійною додаткову угоду № 2 до договору №SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка", укладений 14 березня 2007 року від її імені з ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року у задоволенні первісних позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку експерта № 28528 від 07 лютого 2022 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис у договорі № SAMDN40000012240580 від 14 березня 2007 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" та додатковій угоді № 2 до договору № SAMDN40000012240580 від 14 березня 2007 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Встановивши, що оспорювані договори ОСОБА_1 не підписувала та не укладала, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з останньої кредитної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка оспорювані правочини не підписувала, вони є неукладеними, тобто такими, що не відбулися, тому вимоги про визнання цих договорів недійсними є неналежним способом захисту порушеного права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" та зазначив, що оскільки кредитний договір та додаткова угода до цього договору не містять підпису позичальника ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта, вони є неукладеними, а відтак підстави для стягнення з відповідачки кредитної заборгованості відсутні. Посилання банка на виконання позичальником умов договору та, відповідно, визнання боргу відповідачем, є безпідставними, оскільки матеріалами справи не доведено, що платежі щодо часткового погашення заборгованості здійснювались саме ОСОБА_2, а погашення заборгованості за рахунок реалізації заставного автомобіля та в порядку примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні не можна вважати вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею боргу.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Демарчук Н. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" й ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов банку задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/1872/15-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року матеріали цивільної справи № 643/1872/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Демарчука Н. О. мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються лише на висновку почеркознавчої експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 не підписувала кредитний договір від 14 березня 20007 року. Водночас суди не надали належної оцінки іншим доказам та обставинам по справі, зокрема обізнаності ОСОБА_1 про укладений 14 березня 2007 року кредитний договір № SAMDN40000012240580, вчинення нею дій щодо часткового виконання цього договору, а саме погашення боргу у жовтні, листопаді 2008 року, що підтверджується випискою по рахунку; передачі автомобіля не реалізацію з метою погашення боргу.
Вказує, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Посилається на відповідні висновки Верховного Суду.
Також звертає увагу на те, що до пред`явлення банком позову до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості остання не оспорювала факт укладення кредитного договору, не визнавала його недійсним або неукладеним в судовому порядку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані рішення суду апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Вказує, що не вчиняла дій щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2007 року № SAMDN40000012240580 у жовтні, листопаді 2008 року, про що вказує банк у касаційній скарзі, оскільки на той час не була обізнана про укладення від її імені кредитного договору; у 2009 році платежі з погашення кредитної заборгованості здійснювались самим банком після реалізації заставленого автомобіля, а з травня 2018 року платежі стягувались із її заробітної плати в порядку виконавчого провадження. Просила касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором № SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" від 14 березня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі ТОВ "Автокредит Плюс" (банк) надає ОСОБА_1 (клієнту) пакет послуг, для чого відкриває клієнту картковий рахунок та видає клієнту платіжну карту на умовах: тип картки - "Авторозстрочка", вид карти - особиста, строк дії картки - 2 роки, валюта картки - гривня (а. с. 144-146, т. 2).
Згідно з додатковою угодою № 2 до договору № SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" від 14 березня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі ТОВ "Автокредит Плюс" (банк) надає ОСОБА_1 (клієнту) кредитний ліміт "Торговий фіксований" у розмірі 51 019, 48 грн на строк до 13 березня 2014 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії з наступною метою: 45 240 грн - на придбання автомобіля (згідно з пунктом 6 цієї угоди), винагороди за надання фінансового інструменту, яка оплачується одноразово у момент надання кредитного ліміту, у розмірі 3 619, 20 грн, оплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі 34 грн, а також 2 126, 28 грн на оплату страхових платежів на строк до 12 березня 2008 року, і в подальшому щорічно збільшувати кредитний ліміт на суму оплати страхових платежів, у випадках та в порядку, передбачених пунктами 15.2, 17.2 цієї угоди. Відсоткова ставка за кредитним лімітом встановлюється у розмірі 0, 75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом з розрахунку 360 днів на рік, а також щомісячно 0, 5 % від суми виданого кредитного ліміту, комісії за резервування коштів відповідно до пункту 31 цієї угоди та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 39 цієї угоди (пункт 1.1 додаткової угоди) (а. с. 147-152, т. 2).
Погашення заборгованості за цією угодою здійснюється в такому порядку: щомісячно в рахунок сплати, за який приймається період з 01 до 20 числа кожного місяця, клієнт зобов`язаний вносити на картковий рахунок грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 096, 92 грн для погашення заборгованості за цією угодою, яка складається із заборгованості за кредитним лімітом, процентів, винагороди та комісії (пункти 1.2 додаткової угоди).
На забезпечення зобов`язань за цією додатковою угодою клієнт надає заставу: автомобіль Деу Нексія, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставна вартість 45 240 грн, який належить клієнту на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (пункт 6 додаткової угоди).
Факт укладення вказаних правочинів заперечувався ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Панасенка П. П. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" (а. с. 165-167, т. 2).
Згідно з висновком експерта № 28528 від 07 лютого 2022 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі № SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" від 14 березня 2007 року, розташовані: на першому та другому аркушах документа, внизу під текстом; на третьому аркуші документа, у розділі "11. "Реквізити сторін", в графі "Клієнт", в рядках: "Підпис", "З правилами користування платіжною карткою ознайомлений"; в додатковій угоді № 2 до договору № SAMDN40000012240580 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" від 14 березня 2007 року, розташовані: на першому, другому, третьому, четвертому, п`ятому аркушах документа, внизу під текстом, на шостому аркуші документа, у розділі "Реквізити сторін", в графі "Клієнт", у рядку "Підпис" - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (особами) (а. с. 186-207, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (положення статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує намір та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або уповноваженими особами".
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 640/13154/14-ц (провадження № 61-8753св20) зазначено, що "відповідно до частини першої статті 1054, статті 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що підпадає під поняття "правочин" (стаття 202 ЦК України), і стверджує про волевиявлення сторони. Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (правова позиція Верховного суду України, висловлена у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13)".
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої. шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частин першої, другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши разом із іншими доказами, висновок експерта № 28528 від 07 лютого 2022 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підпис у договорі № SAMDN40000012240580 від 14 березня 2007 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" та додатковій угоді № 2 до договору № SAMDN40000012240580 від 14 березня 2007 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "Авторозстрочка" виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у останньої виникло зобов`язання щодо повернення кредитних коштів перед позивачем.
Встановивши, що кредитний договір та додаткову угоду до нього ОСОБА_1 не підписувала, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що такі договори є неукладеними, а тому відсутні правові підстави для задоволення первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Судами не встановлено та позивачем не доведено вчинення ОСОБА_1 дій, які б свідчили про виконання нею умов кредитного договору та, відповідно, визнання нею боргу. Суди правильно вказали про те, що стягнення заборгованості в порядку примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні не можна вважати вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею боргу.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.