РІШЕННЯ
Іменем України
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа №990/85/24
адміністративне провадження № П/990/85/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Уханенка С. А.,
секретаря судового засідання Борисевича О. Ю.,
за участі:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Леошка Д. Д.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та
в с т а н о в и в:
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС у складі колегії № 1 від 27 лютого 2024 року № 232/дс-24 про відмову в наданні рекомендації ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області (далі - Спірне рішення);
- зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 щодо надання рекомендації для призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Позовні вимоги обґрунтовані головним чином незгодою з висновками Комісії, які висловлені у Cпірному рішенні. У цьому зв`язку позивач зупинився на питанні про військовий облік і підстави для надання йому відстрочки від призову під час мобілізації, а також висловився щодо зауваг Комісії, які стосувалися декларування майна та його членства в Національній асоціації адвокатів України (далі - НААУ).
Зокрема щодо військового обліку позивач пояснив, що Комісія мала необхідну інформацію з приводу його перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тому [позивач] вважає незрозумілими мотиви, які спонукали відповідача звертатися із запитами, з-поміж інших, до командувача Сухопутних військ Збройних Сил України [на той час - генерала ОСОБА_2 ]. Зауважив також, що про це звернення Комісії дізнався вже під час співбесіди 27 лютого 2024 року, однак не мав вдосталь часу, аби висловити свою позицію з цього приводу. У цьому зв`язку позивач підкреслив, що ВККС не надала йому такої можливості, приміром шляхом оголошення перерви, як то було зроблено у подібних ситуаціях з іншими кандидатами. Тимчасом відповідь на згаданий запит, яка надійшла від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (листом від 20 лютого 2023 року вих. № 1349), про відсутність документів, що підтверджують обставини, які слугують підставою для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, була одним із тих чинників, який спонукав Комісію до висновку про недоброчесність позивача.
Позивач нагадав, що в анкеті кандидата на посаду судді від 14 жовтня 2023 року зазначив про те, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей (пункт 15 розділу 1.1 анкети), зокрема падчерку, що згідно з приписами частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну справу та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ) є обставиною, яка дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Додав також, що на прохання працівника (посадової особи) Комісії надсилав за допомогою месенджера "Телеграм" додаткову інформацію з цього приводу, зокрема і стосовно старшої дочки. Однак, як зазначив позивач, документи, які він надав зазначеним чином, не долучені до матеріалів досьє кандидата на посаду судді і не були об`єктом уваги Комісії під час співбесіди 27 лютого 2024 року. Натомість ВККС зважила лише на те, що його [позивача] падчерка отримувала аліменти від свого батька, що, за текстом Спірного рішення, свідчить про відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років. Позивач висловив незгоду з таким підходом, у зв`язку з чим зазначив, що сума аліментів, які отримувала його падчерка, була меншою за прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, і що фактично вона була на його утриманні. Позивач підкреслив також, що члени Комісії не взяли до уваги документів, які він надсилав додатково, а їхні висновки про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу ґрунтуються, натомість, на припущеннях про склад сім`ї [ ОСОБА_1 ] і довільному, з погляду позивача, трактуванні норм Сімейного кодексу України.
З приводу зауваг Комісії, які стосуються декларування майна, зазначив, що вони теж безпідставні, позаяк він задекларував усе своє майно, а допущені помилки, які, як підкреслив позивач, мали технічний характер, не можуть ставити під сумнів його доброчесність. У цьому контексті зауважив, що недекларування членства в НААУ спричинене неоднозначною інтерпретацією приписів статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VI "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VI) стосовно кандидатів на посаду судді. Позивач у критичній формі висловився щодо роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), до яких апелювала Комісія у Спірному рішення, позаяк вважає, що вони стосуються тих осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Позивач, з його слів, до таких осіб (як кандидат на посаду судді) не належить. Відтак звернув увагу на те, що Комісія (під час співбесід з іншими кандидатами на посаду судді) не завше розглядала недекларування членства в НААУ як ознаку (свідчення) невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, тож заувага з цього приводу, висловлена у Спірному рішенні, наводить на думку про суб`єктивний підхід ВККС до оцінювання його кандидатури на посаду судді.
З погляду позивача, досьє кандидата на посаду судді містить достатньо інформації (з офіційних джерел) про його кандидатуру, які у своїй сукупності заперечують висновки відповідача про недоброчесну поведінку, на яких основане Спірне рішення.
Наприкінці позивач прокоментував висновки Комісії щодо обставин і причин проживання членів його сім`ї на окупованій території та наявності там майна, підкресливши, що в цій частині підхід відповідача має ознаки дискримінації до нього як кандидата на посаду судді.
Позивач зазначив також про те, що на стадії конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія не мала підстав проводити додаткову перевірку, збирати додаткову інформацію про кандидата, щодо якого раніше ухвалено рішення про його відповідність вимогам на посаду судді. У цьому зв`язку нагадав, що згідно з рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 249/дс-18 він визнаний такими, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.
Як можна зрозуміти позицію автора позову, співбесіди з кандидатами на посаду судді, надто підходи Комісії до її проведення, не відповідають критерію юридичної визначеності, адже достеменно неможливо передбачити (прогнозувати) перебіг як самої співбесіди, так і дій/рішень Комісії на цьому етапі. Позивач висловив думку, що Комісія виявила дискримінаційний підхід щодо нього, позаяк за схожих обставин інші кандидати на посаду судді мали змогу надати додаткові документи /пояснення, у зв`язку з чим оголошувалася перерва у співбесіді, тоді як у його випадку такого не було. На підтвердження цієї позиції подав письмове клопотання про те, щоб заслухати окремі фрагменти співбесіди з іншими кандидатами й таким чином пересвідчитися у неоднаковому підході ВККС.
2. На судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і доводи, якими вони обґрунтовані. Зокрема зазначив, що на час оголошення конкурсу на вакантну посаду судді місцевого суду порядок проведення співбесіди з кандидатами на ці посади не був унормований, що в контексті принципу верховенства права є неприйнятно, адже за такої ситуації немає змоги прогнозувати (передбачати) її перебіг і дії / рішення ВККС. На думку позивача Комісія мала б зосередитися на перевірці його професійних якостей, а не обставинах його сімейного життя та майновому стані. Щодо останнього зауважив також, що ВККС по суті вдалася до ревізії декларацій, щодо яких компетентний на їх перевірку орган не виявив порушень. Аналогічним чином позивач вважає безпідставними і дещо упередженими намагання ВККС з`ясувати причини надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також намагання простежити його причетність до колабораційної діяльності з уваги на обставини, за яких він виїхав з окупованої території. Додав у цьому зв`язку, що Служба безпеки України проводила з ним розмову з цього приводу й будь-яких ознак причетності до незаконної діяльності не встановила.
Позивач повторився, що мав право на відстрочку у зв`язку з утриманням трьох неповнолітніх дітей (до грудня 2023 року), проте документи, які це підтверджували, попри запевнення членів Комісії [які проводили співбесіду], у матеріалах досьє кандидата на посаду судді не було і їх не досліджували. Окрім того позивач звернув увагу суду на те, яким чином Комісія у Спірному рішенні інтерпретувала його слова про державну підтримку внутрішньо переміщених осіб і просив також зважити на слова (з боку членів ВККС) про його "громадянську позицію". Ці зауваги позивач теж висловив з метою переконати в упередженому, як він вважає, ставленні до себе з боку членів ВККС. Під час дослідження запису співбесіди (який надала ВККС) цей аспект був досліджений, про йтиметься далі.
Загалом, як можна зрозуміти доводи ОСОБА_1, Спірне рішення основане головним чином на припущеннях, які, окрім того, що засвідчують упередженість Комісії до його кандидатури з огляду на те, звідки він прибув і де проживає його сім`я (мовиться про окуповану територію), не мають ніякого аргументованого пояснення, як і об`єктивних підстав для висновку про невідповідність його кандидатури вимогам до посади судді.
3. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Аргументи, якими відповідач обстоював свою позицію, за змістом аналогічні тим, які написані у Спірному рішенні.
З-поміж іншого відповідач зауважив, що доводи ОСОБА_1 про право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з мотивів перебування на його [позивача] утриманні трьох неповнолітніх дітей необґрунтовані, адже згідно з декларацією кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік падчерка ОСОБА_1 у звітному періоді отримувала аліменти від свого батька. З приводу покликання позивача на переписку в месенджері, у якій згадується фотокопія довідки батьків багатодітної сім`ї від 17 жовтня 2020 року № 204, виданої Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, відповідач зазначив, що це неналежний доказ, тому що ця роздруківка, позаяк не має електронного підпису, не є електронним доказом у значенні приписів частини першої статті 5 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг". У цьому зв`язку відповідач згадав - як приклад подібного підходу до розуміння електронних доказів - про постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.
Відповідач пояснив, що з уваги на сумніви щодо права позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації виникла потреба з`ясувати обставини щодо його військового обліку; для цього були надіслані відповідні запити, з відповідей на які Комісія з`ясувала, що документів, які би підтверджували право ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має.
З приводу доводів про причини недекларування членства в НААУ відповідач, з покликанням на статтю 45 Закону № 1700-VI та статтю 45 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), зазначив, що рекомендації щодо відображення в декларації відомостей про те, що суб`єкт декларування є членом НААУ (навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинене) містяться не лише в роз`ясненнях НАЗК від 13 листопада 2023 року, але також у роз`ясненнях від 29 грудня 2021 року, які розміщені на сайті НАЗК. З погляду Комісії, ОСОБА_1 свідомо не зазначив у декларації членство в НААУ, хибно трактуючи роз`яснення НАЗК.
Стосовно декларування майна зауважив, що з огляду на пояснення ОСОБА_1 про місце свого фактичного проживання до 2018 року (на АДРЕСА_1 ) видається незрозумілим, чому він не зазначив про це у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік. Так само відповідач висловив зауваги з приводу того, яким чином позивач зазначив у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік земельну ділянку. З погляду відповідача, земельна ділянка є окремим об`єктом нерухомого майна, яка має свій кадастровий номер та межі. Тому, на думку Комісії, незалежно від того, розташовані на земельній ділянці споруди чи ні, відомості про земельну ділянку у розділі третьому "Об`єкти нерухомості" декларації мають позначатися як окремий (самостійний) вид майна.
Пояснення кандидата стосовно того, що в декларації можна було відобразити належні йому будинок і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, тільки у спосіб, як він це зробив, не відповідає дійсності, оскільки розділ третій декларації передбачає можливість зазначити окремо різні види об`єктів нерухомого майна, навіть тих, які розташовані за однією адресою.
Щодо декларування доходів (у цьому контексті ВККС зважила на те, що у графі "Джерело доходу" ОСОБА_1 зазначив власні дані / дані дружини, хоча мав зазначити відомості про фізичну чи юридичну особу, яка фактично нараховувала доходи) Комісія звернула увагу на те, що виявлені розбіжності та поведінка позивача, а радше його бездіяльність, яка проявилася у невжитті заходів для відображення достовірних відомостей у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зіставленні з його поясненнями, теж проявляють невідповідність кандидатури позивача посаді судді з позиції доброчесності і професійної етики.
Комісія підкреслила, що оцінювала кандидатуру ОСОБА_1 передовсім у морально-етичному аспекті, який визначає межі та спосіб поведінки майбутнього судді. Відтак продовжила, що її [Комісії] мотиви, висловлені у Спірному рішенні, ґрунтуються не стільки на помилках в деклараціях, скільки на наявності обґрунтованого сумніву, спричиненого недбайливим, на думку Комісії, ставленням позивача до відображення інформації, свідомому перекручуванні фактичних обставин та маніпулюванні офіційними роз`ясненнями, що в сукупності й поставило під сумнів його доброчесність.
Наприкінці Комісія зауважила, що під час співбесіди 27 лютого 2024 року обговорювала з позивачем обставини, що стосувалися його родини та їхнього перебування на окупованій території. Однак, як зазначив відповідач, ці обставини не вплинули на ухвалення Спірного рішення.
На виконання вимог суду відповідач надіслав також додаткові пояснення (з приводу доступу до досьє кандидата на посаду судді) та документи, які витребував суд згідно з протокольною ухвалою від 01 травня 2024 року.
На судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, які написані у відзиві. З уваги на доводи позивача додав, що ВККС не ставила позивачеві за провину колабораційну діяльність чи причетність до неї.
4. Колегія суддів заслухала пояснення сторін, дослідила докази, якими вони обґрунтовують вимоги та заперечення, і встановила такі обставини.
Згідно з рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
29 квітня 2017 року Комісія отримала заяву ОСОБА_1 про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.
Згідно з рішенням ВККС від 21 вересня 2017 року № 16/дс-17 ОСОБА_1 допущений до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складення відбіркового іспиту.
ВККС рішенням від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 визначила результати іспиту у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного згідно з рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та допустила до наступного етапу добору осіб, що успішно склали у межах нього відбірковий іспит, з-поміж них - ОСОБА_1 .
Рішенням від 07 червня 2018 року № 249/дс-18 ВККС визнала ОСОБА_1 таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України [від 02 червня 2016 року № 1402-VIII] "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) вимогам до кандидата на посаду судді.
Рішенням від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 ВККС затвердила результати кваліфікаційних іспитів зі спеціалізації місцевого загального суду, місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду, які були призначені згідно з рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/ЗП-19.
Рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 ВККС продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затвердила резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
Опісля ВККС ухвалила рішення від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, яким оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів (далі також - Конкурс).
У пункті 2 Додатку 2 до рішення ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 зазначено, що для допуску до Конкурсу проводитиметься перевірка поданих кандидатами на посаду судді документів та даних з метою встановлення відповідності вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У підпункті 3 пункту 5 оголошення про проведення конкурсу, затвердженого рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 (Додаток 3 до цього рішення), передбачено, що для участі в Конкурсі кандидат на посаду судді, який на момент подання документів не проходить військову службу, має подати заяву згідно з додатком 1 до цього оголошення, з якою необхідно надати анкету кандидата на посаду судді згідно з додатком 4 до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
14 жовтня 2023 року Комісія отримала заяву ОСОБА_1 про допуск його до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону [№ 1402-VIII], перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ заяву ОСОБА_1 передано на розгляд члену Комісії ОСОБА_3 .
Рішенням від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 ВККС допустила ОСОБА_1 до участі в конкурсі, який був оголошений згідно з рішенням [ВККС] від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
Відтак ВККС рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затвердила та оприлюднила на офіційному сайті рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням [ВККС] від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, згадуваним рішенням ВККС визначила рейтинг кандидатів на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області, в якому ОСОБА_1 займає переможну позицію.
Спираючись на приписи пункту 58 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII у поєднанні з приписами статті 79-5 цього Закону ВККС провела 27 лютого 2024 року співбесіду з ОСОБА_1, за наслідками якої ухвалила Спірне рішення, яким відмовила у наданні йому [ ОСОБА_1 ] рекомендації про призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
5. У Спірному рішенні Комісія передовсім зауважила, що визначені законом етапи добору та призначення на посаду судді у своїй логічній послідовності покликані встановити відповідність кандидата на посаду судді передбаченим Конституцією України та Законом [№ 1402-VIII] вимогам, зокрема критерію доброчесності, перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням кандидата на посаду судді.
За текстом Спірного рішення, під час співбесіди з ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді та дослідження його досьє Комісія встановила його належність до громадянства України, перевірила дотримання вікового та професійного цензу, а також оцінила документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до визначеного стандарту.
Відтак з покликанням на приписи частини першої статті 69 ["Вимоги до кандидатів на посаду судді"] Закону № 1402-VIII Комісія зупинилася на розкритті змісту такої категорії як "доброчесність" в аспекті правового статусу судді, судової влади та здійснення правосуддя загалом. Ці міркування, як можна зрозуміти, зумовлені тим, що Закон № 1402-VIII визначив "доброчесність" одним з критеріїв, яким має відповідати кандидат на посаду судді, й це, закономірно, спонукало ВККС розглянути кандидатуру позивача з морально-етичної позиції, адже посада судді, на яку він кандидує, вимагає від особи - як судді, так і кандидата на цю посаду - сумлінного виконання своїх обов`язків та гідної поведінки не лише у професійній діяльності, але і поза нею, тобто у приватному житті теж.
У цьому зв`язку Комісія у Спірному рішенні згадала, поміж іншого, окремі положення Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, які декларують, що чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов`язків; суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
6. У вимірі наведених міркувань ВККС під час співбесіди аналізувала відповідність кандидатури позивача критерію доброчесності та, у підсумку, встановила, за текстом Спірного рішення, таке.
В анкеті кандидата на посаду судді, яку ОСОБА_1 подав Комісії разом із заявою від 14 жовтня 2023 року в рамках конкурсу, оголошеного згідно з рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, зазначено, що він [ ОСОБА_1 ] перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 і має відстрочку від проходження військової служби на підставі абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Відстрочка надається щороку з 2021 року.
У пункті 15 розділу 1 анкети ОСОБА_1 вказав як членів сім`ї дочку, 2016 року народження, сина, 2020 року народження та падчерку, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у пункті 16 цього розділу "найближчі родичі" він вказав дочку ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, копію якого надав позивач, немає інформації про відстрочку, інших документів, які б підтверджували право на відстрочку [від призову на військову службу під час мобілізації] теж не було.
На засіданні [в рамках співбесіди у ВККС] ОСОБА_1 стверджував про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу на день заповнення анкети, яка була дійсна до 17 грудня 2023 року, тобто до досягнення повноліття його падчеркою.
Спираючись на приписи частини першої статті 23 Закону № 3543-XII Комісія, за текстом Спірного рішення, зауважила, що згідно з декларацією кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік падчерка ОСОБА_1 у звітному періоді отримувала аліменти від свого батька, що, з погляду Комісії, ставить під сумнів правдивість інформації, яку ОСОБА_1 повідомив в анкеті кандидата на посаду судді, щодо відстрочки від проходження військової служби у зв`язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років.
Далі зазначила, що на її [Комісії] запит про надання інформації щодо військового обов`язку (обліку) ОСОБА_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 05 грудня 2023 року повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 та за результатами медичного огляду від 17 березня 2021 року визнаний придатним до військової служби.
Зважаючи на те, що у відповіді на запит не було інформації про право кандидата на відстрочку, Комісія звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з повторним запитом. У відповіді, яка надійшла до Комісії 26 лютого 2024 року, зазначено, що документів, які підтверджують наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило.
За текстом Спірного рішення, наведене свідчить про неправдивість інформації, яка міститься в анкеті кандидата. У цьому зв`язку Комісія підкреслила, що своїм підписом ОСОБА_1 засвідчив, що всі зазначені в анкеті дані є правдивими і точними, повними і достовірними, і таким чином надав згоду на те, щоб їх перевірити.
7. Предметом дослідження Комісії стали також інші розділи декларації ОСОБА_1 як кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З цього приводу ВККС у Спірному рішенні зауважила таке.
У розділі 16 "Входження суб`єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об`єднань, організацій, членство в таких об`єднаннях (організаціях)" декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, доданій до заяви про участь у конкурсі, ОСОБА_1 не зазначив інформації про членство в НААУ. Тимчасом з матеріалів досьє кандидата вбачається, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 отримав 20 липня 2021 року.
Комісія зауважила, що в письмових та усних поясненнях, озвучених на засіданні, кандидат повідомив, що роз`яснення НАЗК щодо обов`язкового зазначення членства в НААУ датовані 13 листопада 2023 року, тоді як його декларації подані за 2021-2022 роки. Крім того, аналізуючи відповідні роз`яснення він [ ОСОБА_1 ] виокремив тезу про відсутність обов`язку зазначати членство в таких організаціях, як, зокрема, професійні спілки, органи суддівського, прокурорського самоврядування.
З уваги на це кандидат на посаду судді ОСОБА_1 виснував, що зі змісту частини першої статті 45 Закону № 5076-VI слідує, що НААУ не має статусу громадського об`єднання, благодійної організації чи самоврядного професійного об`єднання; статус НААУ аналогічний статусу органів суддівського або прокурорського самоврядування, інформація про членство в яких не декларується відповідно до роз`яснень НАЗК.
З приводу цих пояснень Комісія зазначила про те, що у значенні приписів пункту 12 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII та частини першої статті 45 Закону № 5076-VI членство в НААУ - зважаючи на її правовий статус - мало бути задеклароване. Відтак додала, що рекомендації щодо відображення в декларації відомостей про те, що суб`єкт декларування є членом НААУ (навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинено) містяться не лише в роз`ясненнях НАЗК від 13 листопада 2023 року, а й в роз`ясненнях від 29 грудня 2021 року, які представлені на сайті НАЗК у відкритому доступі. З погляду Комісії, цитуючи роз`яснення НАЗК, ОСОБА_1 навів цитату щодо недекларування членства в окремих об`єднаннях, упускаючи попередній абзац роз`яснень, де є перелік об`єднань, зокрема НААУ, членство в яких треба відображати в декларації.
На думку Комісії, у такий спосіб ОСОБА_1, керуючись роз`ясненнями НАЗК, свідомо не зазначив у декларації членство в НААУ, трактуючи згадувані роз`яснення зі сприятливої йому позиції.
8. Далі у Спірному рішенні мовиться про те, що у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік НАЗК під час спеціальної перевірки встановило розбіжності в інформації. Зокрема, в розділі 3 "Об`єкти нерухомості" не зазначено відомостей про право користування об`єктом нерухомості, який позначений як задеклароване місце проживання та фактичне місце проживання у розділі 2.1 декларації [кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування].
У письмових поясненнях від 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 підтвердив, що має право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 як член сім`ї та зареєстрований за цією адресою з 06 липня 1995 року. Власником будинку є батько, який набув його за договором купівлі-продажу 13 липня 1976 року. Після добудови приміщень і перепланування житла 29 грудня 2012 року виконавчий комітет Мелітопольської міської ради видав батькові свідоцтво про право власності на цей будинок.
У поясненнях від 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 знов підтвердив, що зареєстрований з 06 липня 1995 року та проживав у будинку за згадуваною адресою, про що в паспорті [громадянина України] є відповідна відмітка. 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 змінив реєстрацію на сусідній будинок під номером 15/1, будівництво якого почалося у 2011 році. З цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що фактично почав користуватися будинком за адресою: АДРЕСА_2, у 2018 році. До цього часу в будинку проводилися оздоблювальні роботи, а тому він проживав у будинку поруч (тобто на АДРЕСА_1 ).
Однак, за текстом Спірного рішення, зазначене жодним чином не пояснює, чому ОСОБА_1 у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не зазначив про право користування будинком на АДРЕСА_1, визнавши [таким чином], що фактично і юридично користувався цим будинком.
Окрім житла Комісія звернула увагу також на те, яким чином позивач задекларував земельну ділянку. У цьому зв`язку у Спірному рішенні мовиться про те, що в декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік ОСОБА_1 не зазначив про земельну ділянку, яка належить йому на праві власності. З цього приводу Комісія зауважила, що з 28 липня 2021 року ОСОБА_1 набув право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, та на частини земельної ділянки з кадастровим номером 2310700000:02:006:0487, на якій розташований цей будинок. Однак у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік ОСОБА_1 не зазначив земельну ділянку як окремий об`єкт належного йому нерухомого майна.
На засіданні ОСОБА_1 ці обставини заперечував, запевнюючи у тому, що земельна ділянка задекларована. Водночас, на уточнювальне запитання Комісії про відсутність в декларації інформації про земельну ділянку пояснив, що у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації [кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік] він зазначив садибу, маючи на увазі як будинок, так і земельну ділянку; наголосив також на тому, що зазначив кадастровий номер земельної ділянки, на якому розташований будинок. ОСОБА_1 підтвердив, що земельна ділянка є окремим видом нерухомого майна, яке підлягає декларуванню, однак в декларації чомусь її можна задекларувати тільки у такий спосіб.
З покликанням на приписи статті 46 Закону № 1700-VII Комісія [у Спірному рішенні] зауважила, що в декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік відображені відомості про об`єкт нерухомості - "Житловий будинок". Земельна ділянка, за текстом Спірного рішення, є окремим об`єктом нерухомого майна, має свій кадастровий номер та межі. У Реєстрі прав на нерухоме майно є інформація про те, що ОСОБА_1 з 28 липня 2021 року має на праві спільної часткової власності земельну ділянку з кадастровим номером 2310700000:02:006:0487. Тож незалежно від того, розташовані на цій земельній ділянці споруди чи ні, відомості про земельну ділянку у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мали бути відображені як про окремий (самостійний) вид майна.
За текстом Спірного рішення, пояснення кандидата про те, що в декларації можна було відобразити належні йому будинок і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, тільки у той спосіб, у який він це зробив, не відповідає дійсності, адже розділ 3 цієї декларації передбачає можливість зазначити окремо різні види об`єктів нерухомого майна, навіть тих, які розташовані за однією адресою.
9. У продовження дискурсу на тему декларування Комісія зазначила також про те, що в розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік ОСОБА_1 зазначив відомості про власні доходи та доходи своєї дружини. Водночас у графі "Джерело доходу" ОСОБА_1 зазначив власні дані / дані дружини, хоча мав зазначити відомості про фізичну чи юридичну особу, яка фактично нараховувала ці доходи.
ОСОБА_1 з цього приводу пояснив, що це була його перша декларація і що раніше на сайті НАЗК не було детальних інструкцій щодо її заповнення. Відтак додав, що під час підготовки документів для подання на конкурс він мав обмаль часу, їздив майже щодня у відрядження, тому готував документи ввечері, коли увага та концентрація були знижені.
На основі наведеного Комісія у Спірному рішенні констатувала, що в деклараціях є розбіжності, а ОСОБА_1 не вжив заходів для того, щоб відобразити достовірні відомості у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
10. За текстом Спірного рішення, Комісія виснувала, що встановлені під час співбесіди обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має тих морально-етичних складових, які визначають межі та спосіб поведінки майбутнього судді, основаних на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також на чесності способу життя, тому можуть поставити під сумнів його доброчесність та професійну етику.
У своїх роздумах Комісія покликається також на Кодекс суддівської етики, а конкретно на преамбулу, у якій написано таке: "Здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді". Опісля Комісія зауважила, що не розуміє громадянської позиції ОСОБА_1, який на засіданні [ВККС] заявив: "Державна підтримка для внутрішньо переміщених осіб є недостатньою для проживання на неокупованій території України […] На окупованій території більш безпечно, ніж тут […] Там ракети не літають …".
У цьому зв`язку Комісія у Спірному рішенні наголосила на тому, що майбутній суддя має бути прикладом законослухняности, поводитися професійно, дотримуватися законів, правил і етичних норм своєї професії, постійно дотримуватися найвищих стандартів чесності та старанності, утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри громадян у порядність суддів, докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Зазначила також [у Спірному рішенні], що бездоганна поведінка означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов`язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі конкретні обставини, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
З покликом на частину третю статті 79-5 Закону № 1402-VIII Комісія констатувала [у Спірному рішенні], що з`ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з кандидатом обставини розглядаються Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. З цих мотивів Комісія дійшла висновку про відмову в наданні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
11. Не погодившись зі Спірним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду і з наведених як позові, так і на судовому засіданні мотивів просить задовольнити позовні вимоги.
На судовому засіданні колегія суддів заслухала звукозапис співбесіди, яку проводила ВККС з кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 .
З урахуванням думки сторін суд заслухав звукозапис співбесіди в частині, яка відбувалася у закритому режимі.
Треба зауважити, що співбесіда частково проводилася у закритому режимі з уваги на прохання позивача про такий формат засідання, зумовлене міркуваннями безпеки його родини, які проживають на окупованій території України.
З тих самих міркувань у цьому судовому рішенні колегія суддів вважає за потрібне не висвітлювати усіх обставин, які стосуються сім`ї і родини позивача, але окреслити - позаяк звукозапис досліджувався під час судового засідання - узагальнено обставини, які обговорювалися на засіданні ВККС, після чого, у підсумку, ухвалено Спірне рішення.
Варто звернути увагу, що почасти про обставини, які зачіпають приватне життя позивача та його сім`ї, написано у листі громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан", яке надійшло до ВККС (відповідно до відмітки на штампі) 21 лютого 2024 року та зареєстроване за вх № 32дпс-491/23, та який, власне, й спонукав до обговорення описаної в ньому інформації під час співбесіди.
Отож в закритому режимі співбесіда стосувалася обставин виїзду позивача (у вересні 2023 року) з окупованої території України (після повномасштабного збройного вторгнення російської федерації) і в`їзду в Україну через пункт пропуску Рава-Руська. У цьому зв`язку Комісія зацікавилася також обставинами перебування сім`ї позивача на окупованій території та причин, через які вони досі там. Ці питання, як можна зрозуміти з дискурсу, були покликані уяснити наскільки сімейні обставини, які покладають на позивача певні зобов`язання, можуть позначитися на його статусі як судді, з яким пов`язані і певні обмеженнями (вимоги) етичного і професійного характеру, показники яких закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.
Нормативне регулювання
12. Згідно з частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 127 Основного Закону України правосуддя здійснюють судді. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
За частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
13. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри", який набрав чинності 30 грудня 2023 року, (далі - Закон № 3511-IX) внесені зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема, викладено в новій редакції розділ IV "Порядок зайняття посади судді" та доповнено пунктами 57-61 розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення".
Відповідно до пункту 58 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (тут і далі названий розділ - з доповненнями, які внесені згідно із Законом № 3511-IX) Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри".
Особи, призначені на посаду судді за результатами такого конкурсу, не проходять початкову підготовку у Національній школі суддів України, передбачену статтею 89 цього Закону, та набувають повноважень судді із здійснення правосуддя, за умови зарахування до штату відповідного суду та складення присяги судді.
Кандидати, які на день завершення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, перебувають у резерві на зайняття вакантних посад суддів, підлягають виключенню з резерву (пункт 59 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII).
Одним із законодавчих нововведень було запровадження у конкурсі на зайняття посади судді місцевого суду етапу проведення Комісією співбесіди з переможцем конкурсу.
Отже, за вказаними законодавчими змінами ВККС мала завершити оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів за правилами, визначеними Законом № 1402-VIII в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.
14. Відповідно до частин першої, другої статті 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
За частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Відповідно до частини першої статті 79-1 Закону № 1402-VIII загальний порядок подання заяви та документів для участі у конкурсі визначається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з урахуванням вимог цього Закону.
За абзацом першим частини другої статті 79-1 Закону № 1402-VIII заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді подаються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у встановлений нею строк, який не може перевищувати 30 днів.
За текстом частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад: 1) суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону; .
Згідно з частиною першою статті 79-4 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.
Відповідно до частини першої статті 79-5 Закону № 1402-VIII після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За частиною другою статті 79-5 Закону № 1402-VIII за результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.
Згідно з частиною третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
За частиною п`ятою статті 79-5 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді завершується ухваленням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про рекомендацію про призначення кандидатів суддями або про рекомендацію про переведення суддів.
15. 29 лютого 2024 року ВККС у пленарному складі розглянула питання про внесення змін до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі - Положення № 141/зп-16); вирішено внести зміни до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, виклавши його в новій редакції.
Положення № 141/зп-16 у новій редакції встановило відповідний порядок проведення такої співбесіди, її етапів і кола питань для обговорення. Положення № 141/зп-16 у попередній редакції таких правил не містило.
У цій справі Спірне рішення ВККС ухвалила 27 лютого 2024 року, тобто, до набрання чинності нової редакції Положення № 141/зп-16, тому під час проведення співбесіди мала би керуватися загальними принципами її проведення, які визначені, зокрема, Регламентом ВККС чи Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 03 листопада 2024 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
16. Відповідно до пункту 11 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи-підприємця (підпункт 11.1);
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (підпункт 11.2);
- наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (підпункт 11.3);
- наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4);
- відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 11.5);
- дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (підпункт 11.6);
- чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (підпункт 11.7);
- інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (підпункт 11.9).
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
Пунктом 12 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 передбачено, що для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
Згідно з пунктом 16 Розділу III Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
За змістом Положення № 143/зп-16 (пункти 19, 20, 21, 22 розділу ІІІ) співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди надалі був закріплений і в новій редакції Положення № 141/зп-16.
17. Відповідно до частин другої та третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Частиною першою статті 98 Закону № 1402-VIII встановлено, що організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини 13 цієї статті засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь усі члени колегії.
18. Підпунктом 60.2-2. пункту 60 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) встановлено, що, окрім іншого, Комісія у складі Колегії ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді місцевого суду чи про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).