ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 909/43/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Барчук А.В.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Онтаріо"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 (головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Малех І.Б., Панова І.Ю.), на рішення від 21.03.2024 та додаткове рішення від 04.04.2024 Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Скапровська І.М.)
у справі №909/43/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер"
до Приватного підприємства "Онтаріо"
про стягнення пені та штрафу в сумі 3 219 946,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" (далі також ТОВ "Спецпартнер") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Онтаріо" (далі також ПП "Онтаріо") про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнення пені та штрафу в сумі 2 543 935,86 грн, з яких: 1 974 663,36 грн пені, нарахованої з 31.10.2023 по 18.02.2024, та 1 245 283,20 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Господарського кодексу України (далі - ГК) та умов договору поставки №24 від 01.05.2023, не поставив у обумовлені в специфікації, яка є додатком до вказаного договору, строки товар, у зв`язку з чим відповідачу за прострочення виконання зобов`язання нараховано штраф та пеню.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Між ТОВ "Спецпартнер" (покупець) та ПП "Онтаріо" (постачальник) було укладено договір поставки №24 від 01.05.2023.
2.2.Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві центратори пружинні для обсадної колони (далі - товар) зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
2.3.Відповідно до пункту 1.2 договору найменування / асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.
2.4.Відповідно до розділу III договору "Ціна договору" ціна товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 17 789 760, 00 грн з ПДВ (включно).
2.5.Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця (пункт 5.1).
2.6.Специфікація №1 від 01.05.2023 підписана між сторонами у справі та скріплена печатками, як додаток №1 до договору №24 від 01.05.2023.
2.7.Згідно зі специфікацією №1 від 01.05.2023, строк поставки товару: протягом 180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю. Аналогічний строк поставки (180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю) зазначено і у додатку №2 до договору №24 від 01.05.2023.
2.8.Відповідно до пункту 10.1 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 30.04.2024 (включно).
2.9.Копії договору та додатки до договору підписані сторонами та скріплені печатками, як передбачено пунктом 10.1 договору.
2.10.За 10 календарних днів до дати здійснення поставки постачальник надсилає на e-mail покупця лист з інформацією щодо планової дати поставки товару за договором (пункт 5.4.1 договору).
2.11.Постачальник повинен за 10 календарних днів, направити попереднє повідомлення покупцю з вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару. По завершенню таких випробувань та/або інспекції сторони підписують акт заводської прийомки про проведення випробувань та/або інспекції готовності товару до відвантаження, протягом 3 календарних днів з моменту завершення таких випробувань та/або інспекції (пункт 2.4 договору).
2.12.У матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку дії договору, відповідач направляв позивачу попереднє повідомлення з вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару, листа з інформацією щодо планової дати поставки товару.
2.13.У разі прострочення постачальником виконання зобов`язання з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання (пункт 7.9 договору).
2.14.Позивач, 17.11.23, звернувся із листом-претензією до відповідача, щодо виконання договору, просив повідомити дату та час проведення випробувань товару, надати інформацію щодо планової дати поставки товару, окремо надати документальне підтвердження об`єктивних обставин, що призвели до невиконання зобов`язання постачальником у межах строку встановленого договором. Факт направлення претензії підтвердив копією опису вкладення від 17.11.2023 та накладною 0105495400022. Відповідь на вказаний лист- претензію позивачем не отримана.
2.15.Надалі, у січні 2024 року ТОВ "Спецпартнер" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.02.2024) до ПП "Онтаріо" про стягнення пені та штрафу в сумі 3 219 946,56 грн з яких: 1 974 663,36 грн - пеня з 31.10.23 по 18.02.24, 1 245 283,20 грн - штраф за прострочення поставки понад 30 днів та судових витрат.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 21.03.2024 у справі №909/43/24 позов задовільнив; стягнув з ПП "Онтаріо" на користь ТОВ "Спецпартнер" 1 974 663,36 грн пені, 1 245 283,20 грн штрафу та 38 639,36 грн судового збору.
3.2.Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 04.04.2024 у справі №909/43/24 задовольнив заяву представника ТОВ "Спецпартнер" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн; стягнув з ПП "Онтаріо" на користь ТОВ "Спецпартнер" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.3.Західний апеляційний господарський суд постановою від 11.07.2024 рішення від 21.03.2024 та додаткове рішення від 04.04.2024 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/43/24 залишив без змін.
3.4.Судові рішення про задоволення позову мотивовані таким:
- відповідачем, згідно зі статтею 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) ("Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною"), прийнято пропозицію позивача про укладення договору на умовах, сформульованих з урахуванням додатків №1,2,3,4. Прийняття пропозиції зроблено шляхом підписання повноважним представником відповідача одержаних від позивача паперових оригіналів договору та додатків № 1,2,3,4 і, відповідно, з цього моменту договір необхідно вважати укладеним. Водночас, поведінка відповідача, яка полягає у запереченні факту існування договірних відносин, містить елементи суперечливої;
- укладеним договором погоджено наступні умови поставки товару: EXW, станція призначення відповідно до місця поставки: м. Івано- Франківськ, Хриплин, вул. Юності, 23 (місце постачання - склад постачальника). Тобто, ПП "ОНТАРІО" як особа, що зобов`язана здійснити поставку товару, мала передати вказаний товар покупцю за зазначеною адресою (м. Івано- Франківськ). При цьому покупець бере на себе усі витрати, ризики на транспортування товару тощо. Виходячи з визначених умов поставки, рознарядка є нічим іншим як свідченням готовності покупця прийняти відповідний обсяг товару (від цього залежить, який транспорт має бути забезпечено покупцем, які умови навантаження тощо);
- вирішення організаційних питань щодо поставки товару є кінцевим етапом, якому мало передувати проведення випробувань та/або інспекція товару, підписання акта про проведення випробувань та\або інспекції товару, усунення виявлених недоліків (за наявності);
- доводи відповідача про не отримання рознарядки не заслуговують на увагу, оскільки для формування рознарядки та готовності транспортування товару покупець мав бути повідомлений про випробування товару, мав право прийняти рішення щодо присутності/відсутності під час складання акта про випробування, постачальник зобов`язаний був повідомити до планової дати поставки про технічний опис виготовленої продукції. Відсутність будь-яких повідомлень протягом строку поставки свідчила про те, що відповідач і не починав приступати до виконання своїх обов`язків за договором, що згодом знайшло своє підтвердження у судовому засіданні;
- у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку дії договору, відповідач направляв позивачу попереднє повідомлення з вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару, листа з інформацією щодо планової дати поставки товару на виконання пункту 2.4 договору. Також, відсутня відповідь на лист-претензію позивача від 17.11.2023 щодо невиконання зобов`язання постачальником у межах строку, встановленого договором.
3.5.Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2024 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 в частині перегляду зазначеного додаткового рішення, мотивовані тим, що:
- суд першої інстанції встановив факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, в сумі 30 000 грн;
- відповідач не надав жодних доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надав доказів на їх спростування;
- розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складає 30 000,00 грн є співмірним із: складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Ці витрати мають характер необхідних, їх розмір є розумним та виправданим.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони. Розгляд заяв, клопотань.
4.1.ПП "Онтаріо" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024, рішення від 21.03.2024 та додаткове рішення від 04.04.2024 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/43/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 29.10.2020 у справі №904/3253/19, щодо застосування статей 612, 613 ЦК.
4.3.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність викладених у скарзі доводів та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач вказує, що аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі №909/43/24, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному у постанові від 29.10.2020 у справі №904/3253/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
4.4.У судовому засіданні, що відбулося 13.11.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.
4.5.29.11.2024 скаржник подав клопотання про зупинення провадження у справі №909/43/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/4265/24, предметом спору у якій є визнання договору поставки №24 від 01.05.2023 недійсним.
4.6.01.12.2024 скаржник подав клопотання про долучення доказів, в якому на підтвердження обставин, викладених у попередньому клопотанні про зупинення провадження у справі №909/43/24, просив долучити до матеріалів справи позовну заяву про визнання договору недійсним, а також протокол автоматизованого розподілу судової справи №922/4265/24 між суддями.
4.7.Розглядувши зазначені клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права, зокрема, приймати до розгляду нові докази. Водночас відповідач просить зупинити провадження у справі №909/43/24 саме з метою долучення нового доказу - судового рішення у справі №922/4265/24.
4.8.Крім того, частиною першою статті 300 ГПК визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.9.При цьому перевірка правильності застосування норм права судом касаційної інстанції здійснюється з урахуванням тих обставин та доказів, які існували саме на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
4.10.Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
4.11.Водночас доведення позивачем у межах справи №922/4265/24 обставин недійсності договору поставки №24 від 01.05.2023, може бути підставою для перегляду рішень у справі №909/43/24 у порядку статті 320 ГПК.
4.12.04.12.2024 до Верховного Суду від ПП "Онтаріо" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник відповідача 04.12.2024 буде приймати участь в судовому засіданні Південно-Західного апеляційного господарського суду при розгляді іншої справи, тому не зможе бути присутнім у судовому засіданні Верховного Суду з розгляду касаційної скарги у справі №909/43/24 цієї ж дати.
4.13.Розглядувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
4.14.Відповідно до частини першої статті 216 ГПК суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
4.15.За змістом частини другої статті 202 ГПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
4.16.За змістом статті 56 ГПК сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
4.17.Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
4.18.З огляду на наведені вище приписи законодавства, а також враховуючи, що: ПП "Онтаріо" було належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач виклав свою позицію щодо спірних правовідносин у поданій ним касаційній скарзі; ПП "Онтаріо" не було позбавлено можливості із залученням іншого представника взяти участь у судовому засіданні 04.12.2024, враховуючи, що ухвала Південно-Західного апеляційного суду у справі №916/3748/23, де представник відповідача - адвокат Ізовіта А.М. представляє інтереси заявника, та якою повідомлено учасників справи про те, що наступне засідання у справі відбудеться 04.12.2024, була постановлена ще 21.10.2024, відповідно, представник відповідача ще з дати ознайомлення з ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024, якою учасників справи №909/43/24 було повідомлено про те, що наступне судове засідання у цій справі відбудеться 04.12.2024, знав про проведення судових засідань у різних справах, де Ізовіта А.М. здійснює представництво, 04.12.2024; відповідно до ухвали Верховного Суду від 13.11.2024 про оголошення перерви у справі №909/43/24 явка учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.2.Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.3.Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.4.При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.5.Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.6.Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.7.Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
5.8.Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
5.9.Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
5.10.Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
5.11.Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5.12.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
5.13.З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
5.14.У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.15.Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5.16.Як було вказано вище, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, позивач посилається на те, що судами не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 29.10.2020 у справі №904/3253/19, щодо застосування статей 612, 613 ЦК.
5.17.Проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Онтаріо", з огляду на таке.
5.18.Так, у справі №904/3253/19 було встановлено, зокрема, що відповідно до специфікації №1 до договору поставки №УБГ215/015-18 від 29.03.2018, його сторони погодили наступні умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення вантажоодержувача; строк поставки товару: позиція 1 - 60 т. граничний строк поставки 90 календарних днів з дати укладання договору, 60 т. граничний строк поставки 120 календарних днів з дати укладання договору; позиція 2 та 3 - граничний строк поставки 120 календарних днів з дати укладання договору; відвантаження товару згідно рознарядки замовника (поштову адресу отримувача замовник вказує в рознарядці).
5.19.Отже, у справі №904/3253/19 у рознарядці замовника мала бути визначена поштова адреса отримувача, тобто одна з істотних умов поставки, без якої постачальник не міг знати, куди здійснювати поставку товару.
5.20.З огляду, зокрема, й на вказані обставини, Верховний Суд під час вирішення спору у справі №904/3253/19 зазначив, що недоведення позивачем факту направлення відповідачу рознарядки про відвантаження товару свідчить про прострочення кредитора у спірних правовідносинах та про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору, за порушення строків поставки товару.
5.21.Водночас у справі №909/43/24 у специфікації №1 до договору поставки №24 від 01.05.2023 сторони погодили наступні умови поставки товару: EXW, станція призначення відповідно до місця поставки: м. Івано-Франківськ, Хриплин, вул. Юності, 23 (місце постачання - склад постачальника). Тобто, ПП "Онтаріо" як особа, що зобов`язалася здійснити поставку товару, повинна була передати вказаний товар покупцю за зазначеною адресою свого ж складу. При цьому покупець бере на себе усі витрати, ризики на транспортування товару тощо. Виходячи з визначених умов поставки, суди під час вирішення спору у справі №909/43/24 дійшли висновку про те, що рознарядка є лише свідченням готовності покупця прийняти відповідний обсяг товару (від цього залежить, який транспорт має бути забезпечено покупцем, які умови навантаження тощо).
5.22.Крім того, суди врахували, що за умовами договірних відносин сторін у справі №909/43/24, вирішення організаційних питань щодо поставки товару є кінцевим етапом, якому мало передувати проведення випробувань та/або інспекція товару, підписання акта про проведення випробувань та\або інспекції товару, усунення виявлених недоліків (за наявності). Водночас суди встановили, що постачальник навіть не приступив до виконання договору поставки.
5.23.Так, відповідно до договору поставки №24 від 01.05.2023 покупець має право відправити своїх уповноважених представників на завод постачальника для присутності при проведенні випробувань товару та/або інспекції готовності товару до відвантаження.
5.24.Тобто, договором передбачено право покупця бути присутнім при випробуванні товару, а згідно з другим абзацом пункту 2.4 договору постачальник повинен за 10 календарних днів направити попереднє повідомлення покупцю із вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару.
5.25.Відповідно до пункту 5.18 договору за 10 календарних днів до планової дати поставки товару постачальник зобов`язаний направити на e-mail покупця скановану копію технічного опису на товар на фірмовому бланку постачальника та скріплений підписом та печаткою (за наявності) постачальника. Втім, у справі №909/43/24 жодних повідомлень із технічним описом товару постачальник покупцю не направляв.
5.26.Отже, до оформлення остаточної рознарядки покупця постачальник зобов`язаний був приступити до виконання договору, повідомити покупця про проведення випробувань, провести випробування готовності товару, у випадку необхідності усунути виявлені недоліки, направити на адресу покупця технічний опис виготовленого товару, і лише після цього покупець, маючи впевненість щодо готовності товару, мав оформити рознарядку на безпосереднє відвантаження. Разом із тим, жодне положення укладеного договору постачальником виконано не було.
5.27.Суди зазначили, що усі істотні умови поставки були врегульовані безпосередньо договором та додатками до нього, а рознарядка, як кінцевий етап перед відвантаженням, свідчила лише про готовність покупця забезпечити вивіз товару відповідного обсягу.
5.28.Тобто, у справі №909/43/24, оцінивши функцію рознарядки для правовідносин сторін, суди дійшли висновку, що така рознарядка не є документом, без якого постачальник не міг виконувати умови договору поставки та з ненаправлення якого може виникати прострочення кредитора (покупця).
5.28.Отже, висновки судів у справі №909/43/24 про те, що ненаправлення покупцем постачальнику рознарядки не свідчить про прострочення кредитора у спірних правовідносинах, обґрунтовані посиланням на інші умови договору поставки, ніж ті, що було узгоджені між сторонами у справі №904/3253/19, іншими функціями рознарядок, які мали складатися у порівнюваних правовідносинах, а також іншими фактичними обставинами справ, зокрема, тим, що у справі №909/43/24 постачальник навіть не приступив до виконання своїх зобов`язань за договором.
5.29.Відповідно, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що правовідносини у справі №909/43/24 та у справі №904/3253/19 є неподібними.
5.30.Відтак наведена скаржником підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.
5.31.Також колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 в частині перегляду указаного додаткового рішення у справі №909/43/24, оскільки у тексті касаційної скарги не зазначено доводів, з огляду на які скаржник просить скасувати вказані судові акти.