ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 917/8/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Колодяжної А. В.,
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Перхуна Олександра Михайловича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (колегія суддів: Хачатрян В. С. - головуючий, Гетьман Р. А., Россолов В. В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 (суддя Солодюк О. В.) у справі
за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації
до Фізичної особи - підприємця Перхуна Олександра Михайловича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення шкоди у сумі 12 207,01 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації з позовом до Фізичної особи - підприємця Перхуна Олександра Михайловича (далі - ФОП Перхун О. М.), в якому просив:
- зобов`язати ФОП Перхуна О. М. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку державної власності площею 0,0921 га без кадастрового номера, що розташована в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта - ставка за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (далі - Староаврамівська сільська рада) за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанський 234 км + 300 м, Хорольський район, Полтавська область, шляхом демонтажу розміщених на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна - господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки;
- стягнути з ФОП Перхуна О. М. на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі - Хорольська міська рада) шкоду на загальну суму 12 207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації обґрунтовані тим, що ФОП Перхун О. М. у період з 2013 до 2018 років самовільно зайняв додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка) за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради. Прокурор зазначав, що ФОП Перхун О. М. не мав жодних дозволів та рішень уповноважених органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність або в користування земельної ділянки площею 0,0921 га. При цьому, як зазначав Прокурор, відповідач використовував самовільно зайняту земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка) разом із гідротехнічною спорудою не за цільовим призначенням. Крім того, за доводами Прокурора, ФОП Перхун О. М. самочинно обгородив парканом земельну ділянку та розмістив на ній територію господарського двору, вимостивши поверхню землі тротуарною плиткою.
Прокурор також зазначав, що відповідач самовільно побудував на березі водного об`єкта (ставка з гідроспорудою) на відстані близько 2- 3 м від урізу води об`єкти нерухомості комерційного призначення - капітальні господарські будівлі: будинок мисливця, кухню, підсобне приміщення, нову сауну, альтанку, які нерозривно пов`язані фундаментом із самовільно зайнятою земельною ділянкою. Крім того, за доводами Прокурора, шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 0,0921 га, становить 165,45 грн, що підтверджується розрахунком від 05.02.2018. При цьому шкода, заподіяна внаслідок використання земельної ділянки площею 0,0921 га не за цільовим призначенням, становить 12 041,56 грн, що підтверджується розрахунком спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 917/8/20, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до ФОП Перхуна О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 12 207,01 грн.
Вирішено зобов`язати ФОП Перхуна О. М. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га без кадастрового номера, що розташована в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта - ставка за межами населених пунктів, на території Староаврамівської сільської ради за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанський 234 км + 300 м, Хорольський район, Полтавська область, шляхом демонтажу розміщених на ній об`єктів нерухомого майна - господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки;
Крім того, вирішено стягнути з ФОП Перхуна О. М. на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради завдану шкоду на загальну суму 12 207,01 грн.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 917/8/20 по суті позовних вимог, установили наявність виключного випадку для представництва Прокурором інтересів держави в суді.
2.3. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, господарський суд першої інстанції виходив із того, що ФОП Перхун О. М. із порушенням приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку за відсутності рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність або надання її в користування. Оскільки правонаступником Староаврамівської сільської ради є Хорольська міська рада, а відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу розміщених на ній об`єктів нерухомого майна.
2.4. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що наявність протиправної поведінки в діях відповідача характеризується користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, відсутністю сплати в повному обсязі коштів за використання земельної ділянки. Наявність збитків полягає в недоотриманні бюджетом орендної плати за користування землею. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками характеризується свідомою протиправною бездіяльністю з боку відповідача та відсутністю плати за самовільне користування земельною ділянкою, в результаті чого бюджет зазнав збитків у вигляді недоотриманих коштів. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що вина відповідача в цьому випадку характеризується умисним самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки водного фонду та її використанням не за цільовим призначенням. З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ФОП Перхуна О. М. на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради завданої шкоди на загальну суму 12 207,01 грн.
2.5. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що відповідач із порушенням приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку за відсутності рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність або надання її в користування.
2.6. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями водного фонду в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, є Полтавська обласна державна адміністрація. Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду і знаходиться за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради, то держава в особі спеціально уповноваженого державного органу - Полтавської обласної державної адміністрації мала повноваження щодо розпорядження цієї земельною ділянкою, у тому числі щодо надання її в користування, укладення договорів оренди, отримання прибутку у вигляді орендної плати.
За таких обставин, за висновком апеляційного господарського суду, Полтавська обласна державна адміністрація мала право на відшкодування збитків у випадку, коли земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні особи, яка не має жодних правовстановлюючих документів на таке користування. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що самовільним зайняттям земельної ділянки водного фонду за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради порушено інтереси держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації. Тому в цьому випадку в позові в якості позивача визначено саме Полтавську обласну державну адміністрацію.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 у справі № 917/8/20, до Верховного Суду звернувся ФОП Перхун О. М. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 917/8/20 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Перхун О. М. зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. ФОП Перхун О. М., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ФОП Перхун О. М. зазначає, що господарський суд першої інстанції, встановивши, що на час розгляду справи правонаступником Староаврамівської сільської ради є Хорольська міська рада, а відповідно до пункту 24 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради, всупереч вимогам статті 52 Господарського процесуального кодексу України не залучив до участі у справі правонаступника та не постановив ухвалу про заміну Полтавської обласної державної адміністрації на її правонаступника - територіальну громаду в особі Хорольської міської ради. За таких обставин, на думку скаржника, господарський суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі. Крім того, як зазначає скаржник, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, всупереч приписам пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України не скасував рішення господарського суду першої інстанції.
3.4. 15.11.2024 Верховний Суд зареєстрував пояснення Полтавської обласної прокуратури, які сформовані 15.11.2024 в системі "Електронний суд".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Лубенська місцева прокуратура Полтавської області під час опрацювання відомостей, отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження від 01.09.2017 № 42018171240000106, установила наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у зв`язку із порушенням ФОП Перхуном О. М вимог земельного законодавства в частині самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанський 234 км + 300 м., Хорольський район, Полтавська область.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.03.2006 між Хорольською районною державною адміністрацією в особі виконуючого обов`язки голови адміністрації Максимова В. О. та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки комерційного призначення із земель державної власності площею 0,0380 га без кадастрового номера, що знаходиться на території Староаврамівської сільської ради. Зазначена земельна ділянка площею 0,0380 га без кадастрового номера розташована поблизу водного об`єкта - ставка площею 0,8638 га з гідротехнічною спорудою площею 0,0921 га у складі сусідньої земельної ділянки площею 114,5 га з кадастровим номером 5324885400:00:002:0001, яка надана на праві постійного користування Державному навчальному закладу "Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців" із земель сільськогосподарського призначення за видом використання: для ведення дослідних і навчальних цілей.
4.3. Господарські суди зазначили, що в період із 01.01.2006 до 08.06.2006 відповідач на орендованій земельній ділянці державної власності в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта збудував нежитлову будівлю - сауну із господарськими спорудами загальною площею 84,5 м2, право на яку посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.06.2006 серії ЯЯЯ №898488.
4.4. Прокурор, звертаючись із позовом до суду, зазначав, що ФОП Перхун О. М. у період із 2013 року до 2018 року самовільно зайняв додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка) за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради. Прокурор зазначав, що ФОП Перхун О. М. не мав жодних дозволів та рішень уповноважених органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність або в користування земельної ділянки площею 0,0921 га. При цьому, як зазначав Прокурор, відповідач використовував самовільно зайняту земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка) разом із гідротехнічною спорудою не за цільовим призначенням. Крім того, за доводами Прокурора, ФОП Перхун О. М. самочинно обгородив парканом земельну ділянку та розмістив на ній територію господарського двору, вимостивши поверхню землі тротуарною плиткою. Прокурор також зазначав, що відповідач самовільно побудував на березі водного об`єкта (ставка з гідроспорудою) на відстані близько 2- 3 м від урізу води об`єкти нерухомості комерційного призначення - капітальні господарські будівлі: будинок мисливця, кухню, підсобне приміщення, нову сауну, альтанку, які нерозривно пов`язані фундаментом із самовільно зайнятою земельною ділянкою.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта від 05.02.2018 № 28-ДК/0095/АП/09/01/18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою площею 0,1301 га, проведеної фахівцями Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, частина земельної ділянки площею 0,0921 га самовільно зайнята та самовільно використовується ФОП Перхуном О. М. шляхом будівництва та використання господарських будівель, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу України. Крім того, частина земельної ділянки площею 0,0921 га використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 20 Земельного кодексу України.
4.6. Господарські суди зазначили, що шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 0,0921 га (додаток до акта перевірки від 05.02.2018 № 28-ДК/0095/АП/09/01/-18), становить 165,45 грн, що підтверджується розрахунком від 05.02.2018. Крім того, шкода, заподіяна внаслідок використання земельної ділянки площею 0,0921 га не за цільовим призначенням, становить 12 041,56 грн, що підтверджується розрахунком спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
4.7. Господарські суди також установили, що відповідно до висновку експерта від 24.05.2019 № 24-05/19 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, земельна ділянка площею 0,1301 га (кадастровий номер невизначений), яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5324885400:00:002:0001 на території Староаврамівської сільської ради та перебуває у фактичному користуванні ФОП Перхуна О. М., повністю накладається на землі водною фонду, а саме на землі під прибережною захисною смугою ставка, розташованого на території Староаврамівської сільської ради (в її мінімальних нормативних межах зі зробленими припущеннями станом на 2016 рік).
4.8. Прокурор, зазначаючи, що ФОП Перхун О. М. у період з 2013 до 2018 років самовільно зайняв додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка) та побудував на ній об`єкти нерухомості комерційного призначення, звернувся до Господарського суду Полтавської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до ФОП Перхуна О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 12 207,01 грн.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є самовільне зайняття ФОП Перхуном О. М. земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, та спорудження на ній об`єктів нерухомості комерційного призначення.
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши по суті позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до ФОП Перхуна О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 12 207,01 грн, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
5.6. ФОП Перхун О. М. не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення. ФОП Перхун О. М., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.8. ФОП Перхун О. М. зазначає, що господарський суд першої інстанції, встановивши, що на час розгляду справи правонаступником Староаврамівської сільської ради є Хорольська міська рада, а відповідно до пункту 24 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради, всупереч вимогам статті 52 Господарського процесуального кодексу України не залучив до участі у справі правонаступника та не постановив ухвалу про заміну Полтавської обласної державної адміністрації на її правонаступника - територіальну громаду в особі Хорольської міської ради. За таких обставин, на думку скаржника, господарський суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі. Крім того, як зазначає скаржник, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, всупереч приписам пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України не скасував рішення господарського суду першої інстанції.
5.9. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.10. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
5.11. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 922/2651/23, від 28.10.2024 у справі № 910/5375/21, від 19.02.2024 у справі № 910/19326/15.
5.12. Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва суд має з`ясувати, чи допускають правовідносини правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи і чи існує правонаступник. Тобто необхідно дослідити наявність матеріально-правового зв`язку між попереднім учасником справи та його правонаступником щодо переходу прав та обов`язків від першого до другого. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 873/531/23, від 05.09.2024 у справі № 910/6799/18.
5.13. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.
5.14. Як установили господарські суди, у грудні 2019 року Прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації з позовом до ФОП Перхуна О. М. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 12 207,01 грн.
5.15. Прокурор у позові, зокрема, зазначав, що ФОП Перхун О. М. самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду, яка розташована за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради, а тому в цьому випадку Прокурор подав позов саме від імені Полтавської обласної державної адміністрації як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
5.16. Верховний Суд установив, що 08.07.2021 господарський суд першої інстанції зареєстрував клопотання Прокурора, в якому Прокурор зазначав про те, що 27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", відповідно до якого Полтавська обласна державна адміністрація не є розпорядником спірної земельної ділянки. Крім того, Прокурор з метою вирішення питання про залучення до участі у справі належного розпорядника спірної земельної ділянки просив відкласти розгляд справи № 917/8/20. До цього клопотання Прокурор додав лист Полтавської обласної державної адміністрації від 13.06.2021 № 01-52/4020, в якому Полтавська обласна державна адміністрація зазначала, що вона не є розпорядником спірної земельної ділянки, а тому в неї відсутні підстави брати участь у судових засіданнях.
5.17. При цьому в матеріалах справи наявне клопотання Прокурора від 01.09.2021 № 53/3-4021, яке 09.09.2021 зареєстроване господарським судом першої інстанції. У цьому клопотанні Прокурор просив залучити в якості позивача Хорольську міську раду як правонаступника Староаврамівської сільської ради.
5.18. Крім того, 08.11.2021 господарський суд першої інстанції зареєстрував клопотання Прокурора від 08.11.2021 № 53/3-5445, в якому Прокурор зазначав, що на цей час власником спірної земельної ділянки є Хорольська міська рада, а тому судове рішення може вплинути на її права та обов`язки. З огляду на викладене Прокурор просив залучити Хорольську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
5.19. Водночас у матеріалах справи № 917/8/20 також наявна заява Прокурора від 09.11.2021, в якій Прокурор просив залишити без розгляду його клопотання від 01.09.2021 № 53/3-4021.
5.20. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/8/20, зокрема, залучено Хорольську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та задоволено клопотання Прокурора про залишення без розгляду клопотання від 01.09.2021 № 53/3-4021. Господарський суд першої інстанції, постановляючи зазначену ухвалу, зокрема, виходив із того, що Хорольська міська рада є розпорядником спірної земельної ділянки, а тому рішення в цій справі може вплинути на її права та обов`язки.
5.21. При цьому господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, встановив, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради.
5.22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 зазначала, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання щодо процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/6799/18, від 17.04.2024 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2024 у справі № 910/6024/23, від 17.01.2024 у справі № 521/1439/18.
5.23. Крім того, колегія суддів зазначає, що приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України встановлюють імперативний обов`язок суду здійснити заміну сторони у справі у випадку встановлення факту правонаступництва.
5.24. За таких обставин господарський суд першої інстанції, встановивши, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради, з порушенням приписів процесуального законодавства не замінив позивача у справі на його правонаступника.
5.25. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, з порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України, не виправив допущеного судом першої інстанції процесуального порушення.
5.26. Крім того, господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення з ФОП Перхуна О. М. на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради завданої шкоди на загальну суму 12 207,01 грн, не врахував того, що Хорольська міська рада залучена до участі у справі № 917/8/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, та помилково ухвалив рішення на користь третьої особи.
Водночас апеляційний господарський суд наведені процесуальні порушення не усунув.
5.27. Разом з тим приписами Господарського процесуального кодексу України не перебачено випадків, у яких можливе задоволення позову на користь третьої особи без самостійних вимог у справі.
5.28. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права.
5.29. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними і обґрунтованими
5.30. Таким чином, підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
5.31. Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.