ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 357/14131/19
Провадження № 51 - 4626 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030003230
від 29 жовтня 2019 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
за ст. 117 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня
2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30 червня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 117 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Прийнято рішення щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6, будучи вагітною і приховуючи це від близьких осіб, усвідомлюючи необхідність медичного супроводу вагітності та пологів, на відповідний облік
не стала, 28 жовтня 2019 року близько 19 години 00 хвилин за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3, не викликавши швидку допомогу, у ванній кімнаті самостійно без сторонньої допомоги народила живу дитину - дівчинку.
Після пологів у ОСОБА_6 виник умисел на протиправне заподіяння смерті своїй новонародженій дитині, реалізуючи який засуджена винесла дитину на балкон
та викинула її з вікна сьомого поверху, внаслідок чого немовляті були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді численних переломів кісток тіла та черепа, від яких новонароджена дитина померла.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити своє, за яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117
КК України, та призначити покарання зі звільненням від його відбування
з випробуванням.
Посилається на недоведеність вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, зокрема її умислу на вбивство своєї новонародженої дитини. Вважає помилковими висновки судів про те, що засуджена не готувалась до народження дитини, оскільки остання мала речі від старшої дочки, вела нормальний спосіб життя, що підтвердили свідки, та мала змогу звернутись
до медичного закладу щоб перервати вагітність. Єдиний свідок ОСОБА_9, який був вдома разом із засудженою під час вчинення злочину, не чув дитячого крику
та не бачив дитину, факт народження якої також не встановили і лікарі.
Захисник зазначає про недопустимість доказів: показань свідка ОСОБА_10, оскільки за її участі, як понятої, було проведено огляд місця події 29 жовтня
2019 року; вказаного протоколу огляду, оскільки він проведений слідчим, який
не входив до складу слідчої групи; протоколу слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року, під час якого було відтворене імовірне падіння тіла дитини, оскільки вказана слідча дія проведена без участі захисника, статиста, в житлі без згоди власника та рішення слідчого судді. Також посилається на недопустимість протоколу від 29 жовтня 2019 року, згідно з яким оглянуто мобільний телефон ОСОБА_8 без дозволу слідчого судді на тимчасовий доступ.
Вказує, що в усупереч приписам ст. 290 КПК України стороні захисту не були відкриті протоколи слідчих експериментів від 16 та 19 грудня 2019 року, не ознайомлено
з відеозаписами цих слідчих дій та з речами, вилученими з квартири АДРЕСА_4 .
Також захисник зазначає, що з протоколу огляду місця події від 29 жовтня
2019 року неможливо встановити, яким чином вилучались та упаковувались сліди бурого кольору і плацента. В матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення експертизи на предмет встановлення походження вказаних слідів та висновок експерта, що б дало змогу встановити,
чи переміщувалось тіло дитини після падіння. Звертає уваги на дані протоколу огляду про те, що дитина лежала в крові, однак згідно показань свідка тіло було чистим. Посилається на однобічність та упередженість органу досудового розслідування, яким не спростована версія щодо нещасного випадку,
не встановлено кому належала виявлена біля тіла дитини резинка білого кольору
з квітами.
Також зазначає, що в ході досудового розслідування не встановлено походження слідів біологічного походження, схожих на кров, які виявлені у квартирі АДРЕСА_4 .
Крім наведеного, захисник ставить під сумнів допустимість висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6, зазначаючи, що в ньому помилкововказано про те, що зі слів останньої дитина після народження закричала, а також допускаються неконкретні судження про те, що ОСОБА_6 "могла" усвідомлювати свої дії та керувати ними. Зазначає, що вказаний висновок підписаний судовим експертом ОСОБА_11, яка була відсутня під час дослідження, натомість був присутній стажист ОСОБА_12, відомості про якого та підпис якого у висновку відсутні.
Захисник вказує, що ОСОБА_6 не заперечує факт вчинення інкримінованого
їй кримінального правопорушення, проте оспорює наявність умислу.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо невідповідності висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано
у ст. 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно
до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
у вчиненні умисного вбивства матір`ю своєї новонародженої дитини після пологів, підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим
їй обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту щодо відсутності
в обвинуваченої умислу на вбивство своєї новонародженої дитини. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину обґрунтовано послався на такі докази.
У суді обвинувачена ОСОБА_6 надала показання, що про свою другу вагітність вона дізналася на 5-6 тижні, однак на облік в жіночу консультацію протягом вагітності не ставала, за допомогою до лікарів не зверталася, нікому про вагітність не розповідала. 28 жовтня 2019 року близько 17 години дома у ванній кімнаті народила дитину, яка не кричала та не подавала ознак життя. Швидку допомогу
не викликала. Не пам`ятає, як опинилась на балконі і що там робила.
Потерпілий ОСОБА_8 показав суду, що його колишня дружина ОСОБА_6
не повідомляла його про свою другу вагітність, і сам він цього не помічав.
Свідок ОСОБА_13 - матір ОСОБА_14 також повідомила суду, що не знала
про вагітність своєї доньки, яка в останні перед подією злочину дні переїхала жити до неї в квартиру. В день, коли стався злочин, бачила біля ванної краплини крові.
На наступний день від працівників поліції дізналась про знайдене немовля, а потім у половогому будинку ОСОБА_6 сказала, що це зробила вона.
Малолітній свідок ОСОБА_9 - брат ОСОБА_6, повідомив, що в день подій злочину був удома, грався з донькою засудженої та бачив як остання ходила
у ванну, потім заснув, однак, прокинувшись від стуку дверей, побачив
як ОСОБА_6 виходила з балкону.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_15 повідомили про обставини, при яких 29 жовтня 2019 року після обіду знайшли дитину біля під`їзду будинку. При цьому ОСОБА_15 та свідок ОСОБА_16 також були понятими під час огляду місця події, бачили краплі крові в квартирі, де проживала ОСОБА_6 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 29 жовтня 2019 року була оглянута земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_5, в ході чого було виявлено новонароджену дитину, плаценту та резинку білого кольору з квітками червоного та рожевого кольорів.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 жовтня 2019 року була оглянута квартира АДРЕСА_4 у вищезазначеному будинку, в ході чого на балконі, у ванній кімнаті та туалеті було виявлено і вилучено речовину бурого кольору, зливну кришечку, штани та ганчірку.
Згідно з протоколом огляду предметів від 29 жовтня 2019 року був оглянутий мобільний телефон ОСОБА_8, в ході чого виявлено переписку останнього
з ОСОБА_6, зі змісту якої убачається, що ОСОБА_8 запитував
у ОСОБА_6 чому вона не повідомила йому про її вагітність.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 18 листопада 2019 року
№ 71-тр на дослідження надано тіло новонародженої, зрілої, з ознаками доношеності, живонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У дівчинки ОСОБА_6 виявлені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді численних саден, синців подряпин, ран, крововиливів, переламів кісток,
які утворились прижиттєво від дії тупих предметів при падінні тіла з висоти
з приземленням на голову і подальшим падінням на передню поверхню,
з розвитком шоку. Вказані тілесні ушкодження перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті дитини.
Згідно з листом-відповіддю КНП БМР "Білоцерківський пологовий будинок"
від 12 листопада 2019 року № 661 ОСОБА_17 з 12 лютого 2018 року перебувала на "Д" обліку з приводу вагітності (термін 13 тижнів). 26 серпня
2018 року відбулися пологи. У 2019 році ОСОБА_6 на "Д" обліку по вагітності
не перебувала.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 11 грудня 2019 року № 169 за сукупністю відповідних ознак встановлено те, що у 2019 році ОСОБА_6 була вагітною, після пологів до моменту її огляду пройшло 8-9 діб.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 27 листопада 2019 року
№ 451 ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих їй дій на психічне захворювання не страждала, в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебувала, під час скоєння інкримінованих дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_6 ознак психічного захворювання
не виявлено, вона може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Клінічних ознак наркоманії та алкоголізму у ОСОБА_6 не виявлено.
Відповідно до висновку судової біологічної експертизи від 29 листопада 2019 року
№ 10-2107 за результатами проведених досліджень встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 можуть бути біологічними батьками новонародженої дитини
з імовірністю 99,9999999%.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 16 грудня 2019 року, ОСОБА_6 показала та розказала про обставини народження дитини та після пологів, які пам`ятала на час проведення слідчої дії.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року з балкону квартири АДРЕСА_4 було відтворено траєкторію падіння та визначено місце приземлення макета новонародженої дитини.
Крім вищезазначених доказів, суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку врахував також інші безпосередньо досліджені докази
в кримінальному провадженні.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого
їй кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 117
КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 117 КК України, характеризується умисною формою вини, а саме прямим чи непрямим умислом. Це свідчить про те, що жінка-мати під час вчинення вбивства усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачає настання шкідливих наслідків (смерті дитини) внаслідок своїх дій і бажає настання цих наслідків або ж не бажає, але свідомо допускає їх настання.
Спростовуючи доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу
на вбивство своєї новонародженої дитини, суд першої інстанції зазначив,
що ОСОБА_6 не готувалась до народження дитини, не стала на облік в жіночій консультації, не повідомила чоловіка про свою вагітність, не придбавала необхідних речей для дитини, яка мала народитись, тобто не пов`язувала з нею своє майбутнє. До моменту приїзду працівників поліції наступного дня і після цього ОСОБА_6 не вчинила жодної дії, спрямованої на встановлення місця перебування
її новонародженої дитини. Про наявність у ОСОБА_6 умислу, за висновком суду, свідчить і те, що від початку переймів та після народження дитини ОСОБА_6
не викликала швидку медичну допомогу, а намагалась приховати злочин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження,
зокрема і за апеляційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про невинуватість ОСОБА_6, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Спростовуючи доводи захисника про те, що дитина народилася без ознак життя, апеляційний суд послався на висновок судово-медичної експертизи
від 18 листопада 2019 року № 71-тр в частині встановлення причин смерті немовляти та пояснення судового експерта-психолога відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз КЗ КОР "ОПНМО" ОСОБА_18, яка показала суду, що під час проведення експертизи ОСОБА_6 вказала про крик дитини після пологів.
Що стосується доводів захисника про те, що малолітній свідок ОСОБА_9 не чув плачу дитини та не бачив її, апеляційний суд зазначив, що показання указаного свідка не спростовують висновків суду щодо народження ОСОБА_6 живої дитини, оскільки свідок заснув, коли ОСОБА_6 пішла у ванну кімнату,
і прокинувся від стуку дверей балкону, коли остання повернулася в кімнату.
Проаналізувавши доводи захисника, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо наявності у ОСОБА_6 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України, зазначивши, що момент виникнення у ОСОБА_6 умислу на позбавлення дитини життя - під час вагітності чи після пологів не впливає на кваліфікацію її дій.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 337 КПК України розглянув кримінальне провадження
в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
При цьому апеляційний суд спростував версію сторони захисту щодо загибелі дитини внаслідок нещасного випадку, а саме випадання з рук, пославшись
на протокол слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року під час якого проводилося відтворення падіння макету новонародженої дитини з метою встановлення траєкторії та місця приземлення і показання слідчого
ОСОБА_19, наданих суду, щодо обставин проведення вказаної слідчої дії.
Зокрема дослідження складалося з трьох етапів: перший раз перевірялося вільне падіння макету, другий раз - падіння з незначним прискоренням, третій раз -
із значним прискоренням. В останньому випадку макет впав біля того місця, де було виявлено тіло дитини. Відтворення з вільним падінням макету проводилося
для того, щоб встановити, чи могла ОСОБА_6 впустити дитину з рук випадково.
Вказана слідча дія проведена із дотриманням вимог ст. 240 КПК України.
На проведення слідчого експерименту в квартирі АДРЕСА_4 була отримана письмова згода від власника житла - ОСОБА_13 (т. 1, а.к.п. 34-36, 186), отже отримання на це дозволу від слідчого судді не вимагалося.
Відповідно до вимог ст. 240 частин 2, 3 КПК України залучення до участі
в слідчому експерименті спеціаліста, підозрюваного, захисника є правом,
а не обов`язком слідчого, тому проведення вказаної слідчої дії 19 грудня 2019 року без спеціаліста та захисника не є порушенням вимого кримінального процесуального закону. З огляду на зазначені вимоги закону участь захисника була не обов`язкова. Крім того, як убачається з протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_6 були роз`яснені її процесуальні права, однак заяв про проведення вказаної слідчої дії за участю захисника вона не заявляла. Також положеннями
ст. 240 КПК України не передбачено обов`язкового залучення статиста
до проведення слідчого експерименту. За таких обставин, доводи захисника в цій частині касаційної скарги необґрунтовані.
Мобільний телефон ОСОБА_8 було оглянуто слідчим на підставі заяви власника (т. 1, а.к.п 125), а тому отримання для цього тимчасового доступу
в порядку ст. 160 КПК України не вимагалося.
Стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України надано доступ до протоколів слідчих експериментів від 16 та 19 грудня 2019 року з додатками до них, а також до інших матеріалів кримінального провадження, що підтверджується протоколами
про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19 грудня 2019 року, які підписали обвинувачена ОСОБА_6
та захисник ОСОБА_7 (т. 1, а.к.п. 206-213), при цьому будь-яких заяв або клопотань від них не надходило. Крім того, під час розгляду справи в суді клопотань про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження сторона захисту не заявляла.
Відповідно до ст. 223 ч. 7 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Участь понятої ОСОБА_10 під час огляду місця події 29 жовтня 2019 року,
не виключала можливість допиту вказаної особи як свідка в суді щодо обставин,
які стали відомі їй під час проведення огляду. В касаційній скарзі захисник
не зазначив, які ж обставини були відомі вказаній особі, що виключають її участь
у вказаному кримінальному провадженні, та підстави для цього.
За змістом ст. 214 ч. 3 КПК України у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події.
З урахуванням таких вимог закону, огляд місця події 29 жовтня 2019 року, а саме земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_5, в ході чого було виявлено новонароджену дитину, плаценту та резинку білого кольору з квітками червоного та рожевого кольорів було здійснено слідчим Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_20, тобто уповноваженою особою відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається з указаного протоколу, на дитині виявлені сліди крові,
що підтверджується фототаблицею до протоколу. Крім того, під час огляду виявлено та вилучено плаценту, резинку білого кольору, яка упакована в паперовий конверт. Сторона захисту, в разі необхідності, не була позбавлена можливості
під час досудового розслідування заявляти клопотання про призначення та проведення відповідних експертиз на предмет походження вилучених слідів біологічного походження, встановлення власника резинки білого кольору та обставин можливого переміщення тіла дитини після падіння, проте ні на досудовому розслідуванні, ні при розгляді справи в судах такі клопотання стороною захисту не заявлялися.
Необґрунтованими є також доводи захисника про недопустимість висновку судово-психіатричної експертизи від 27 листопада 2019 року № 451 щодо ОСОБА_6 .
Так, вищезазначений висновок з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК України склали судовий експерт ОСОБА_11 та судовий експерт-психолог
ОСОБА_18 відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз
КЗ КОР "ОПНМО", які є кваліфікованими експертами із відповідною освітою
та стажем роботи, згідно з вимогами Закону України "Про судову експертизу",
ст. 69 КПК України внесені до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України та були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Під час надання пояснень у місцевому суді експерти
ОСОБА_11 та ОСОБА_18 підтримали складений ними висновок і надали вичерпні відповіді стосовно обставин проведеної експертизи.
Зокрема, експерти підтвердили, що були присутні під час проведення вказаної експертизи, надали свої висновки щодо психологічного обстеження ОСОБА_6, підписали складений висновок. ОСОБА_18 в ході експертного дослідження записувала пояснення ОСОБА_6, зокрема і її слова про те, що дитина після пологів закричала. Під час проведення експертизи був присутній стажист ОСОБА_21, які свої висновки щодо експертизи не надавав, висновок № 451 не підписував,
а тому його присутність при вказаному дослідженні не вплинула на обґрунтованість дослідження.
Отже, за результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,
які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 117 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
Суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджена
винна у його вчинені.
Покарання, призначене ОСОБА_6 в межах санкції ст. 117 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за своїм видом та розміром є необхідним
та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України,
та є справедливим.
Підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суди першої та апеляційної інстанції
не встановили. Не вбачає таких підстав і суд касаційної інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника
ОСОБА_7, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд