ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 753/5150/22
провадження № 61-5172св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гаращенко Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила:
- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у спільному майні - квартири АДРЕСА_1 та виплатити ОСОБА_2 із депозитного рахунку Дарницького районного суду м. Києва грошову компенсацію за 1/6 частки квартири у розмірі 443 370,17 грн;
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні 5/6 частинами квартири АДРЕСА_1, надати ключі від вхідних дверей та вселити ОСОБА_1 у квартиру;
- визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою та виселити.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями майна померлого є вона та дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
За життя 16 червня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким усе майно заповів їй, ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2021 року вона є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом власником 1/6 частини цієї квартири є ОСОБА_2 .
Зазначає, що спільне володіння та користування квартирою з відповідачкою є неможливим через неприязні стосунки між ними, вони фактично є чужими людьми.
Вважає, що припинення права власності відповідачки на 1/6 частину спірної квартири не завдасть їй істотної шкоди, оскільки грошова компенсація за 1/6 її частини становить 443 370,17 грн і дозволить останній придбати у власність інше житлове приміщення.
20 вересня 2022 року позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з неї на користь відповідачки грошову компенсацію за 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 348 925,00 грн згідно звіту про оцінку майна станом на 09 листопада 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року у складі судді Лужецької О. Р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку двокімнатної квартири загальною площею 78,5 кв. м, жилою площею 33,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В. Ю., та визнано право власності на цю частку квартири за ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок суду згідно квитанцій від 22 червня 2023 року № 0.0.3063113072.2 на суму 399 999,00 грн, від 22 червня 2023 року № 0.0.3063131519.2 на суму 128 426,50 грн та від 26 червня 2023 року № 0.0.3067973824.1 на суму 1,00 грн.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, надати ключі від вхідних дверей та вселити ОСОБА_1 у зазначену квартиру.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що припинення права відповідача на частку у спільному майні, яке є неподільним, з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки не завдасть їй істотної шкоди та не порушить її гарантоване Конституцією право власності, оскільки вона отримає рівноцінну грошову компенсацію втраченого майна.
Крім того, суд виходив із того, що ОСОБА_2, будучи власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_3, після відкриття провадження у цій справі подарувала її сину ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 09 серпня 2022 року. Суд першої інстанції вважав такі дії відповідачки, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частку спірної квартири АДРЕСА_4 та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_1 зі стягненням з останньої грошової компенсації вартості 1/6 частки квартири, за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок суду, а також зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою та вселив позивачку до житлового приміщення.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині виселення ОСОБА_2 із квартири, а також про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції право власності позивачки відповідачкою на час пред`явлення позову не порушувалось, отже не підлягає захисту.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року скасовано в частині задоволення позову про припинення права власності та стягнення грошової компенсації та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції свої висновки аргументував тим, що припинення права власності на належну ОСОБА_2 частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди останній, оскільки буде порушений принцип рівності прав співвласників; завдасть істотної шкоди, враховуючи реєстрацію місця проживання відповідачки, відсутність іншого житла у неї. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідачка з 1998 року проживає у спірній квартирі. Пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі № 736/659/19, суд зазначив, що неможливість виділення частки в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні відносини між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
У решті апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, не оскаржувалося й судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Муравлянік О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про припинення права власності та стягнення грошової компенсації та направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 року в справі № 219/1551/17, від 27 квітня 2021 року в справі № 524/2579/18, від 29 січня 2021 року в справі № 629/511/17, від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18, від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 та постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року в справі № 6-1943цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вимог про припинення права власності та стягнення грошової компенсації, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що відповідачка зареєструвала своє місце проживання в спірній квартирі лише після отримання свідоцтва про право на спадщину. Суд не звернув увагу на те, що в діях відповідачки наявне зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню щодо відчуження належної їй частки 2/3 квартири АДРЕСА_3, направлене на погіршення свого матеріального становища. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки діям відповідача.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_4 - адвокат Цимейко Г. Л. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Факт того, що відповідачка зареєструвала своє місце проживання в спірній квартирі лише у 2022 році не спростовує її тверджень про проживання в квартирі з 1998 року; відповідачка та син позивачки перебували у шлюбі з 1988 року та проживали разом. Іншого житла, окрім спірного, відповідачка не має, а компенсації за належну їй частку у власності не вистачить на придбання іншого житлового приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/5150/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.
У травні 2024 року матеріали справи № 753/5150/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу № 753/5150/22 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 (мати) та ОСОБА_2 (дружина).
16 травня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він буде мати право, заповів ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1, власником іншої 1/6 частини квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Право власності сторін зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до технічного паспорту вказана квартира розташована на десятому поверсі, складається з двох кімнат жилою площею 33,9 кв. м, у тому числі, одна кімната - 12,2 кв. м, інша - 21,7 кв. м, загальною площею 78,5 кв. м.
Згідно висновку експерта від 27 квітня 2023 року № 29077/22-42 за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Арабулею Н. М., ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, станом на момент проведення експертизи - 25 квітня 2023 року становить 3 170 559 грн. Вартість 1/6 частки, яка належить відповідачці у квартирі АДРЕСА_1, становить 557 372,16 грн (1 104,48 дол. США/кв. м * 36,5686 грн/дол. США * 13,8 кв. м).
З урахуванням часток сторін позивачу належить 65,42 кв. м загальної площі та 28,25 кв. м жилої площі, а відповідачу - 13,8 кв. м загальної площі та 5,65 кв. м жилої площі.
Грошова компенсація за 1/6 частку спірної квартири АДРЕСА_4 внесена позивачем на депозитний рахунок суду, що підтверджується відповідними квитанціями наявними у матеріалах справи.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 року в справі № 219/1551/17, від 27 квітня 2021 року в справі № 524/2579/18, від 29 січня 2021 року в справі № 629/511/17, від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18, від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 та постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року в справі № 6-1943цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.