ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 335/2150/21
провадження № 61-5559св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Швецова Оксана Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13 грудня 2021 року в складі судді Стеценка А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому (з вирахуванням вимог, які за його заявою ухвалою суду першої інстанції від 08 червня 2021 року залишені без розгляду) просив визнати удаваним договір дарування 1/24 частки квартири АДРЕСА_1, укладений відповідачами 16 вересня 2020 року; та стягнути з відповідачів по 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 . Інші 5/6 частки квартири перебували у власності ОСОБА_2 .
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що 16 вересня 2020 року власником частини квартири, що належала ОСОБА_2, став ОСОБА_3 . Право власності на 19/24 часток квартири зареєстровано за ним на підставі договору купівлі-продажу частки квартири, а право власності на 1/24 частки квартири - на підставі договору дарування частки квартири. Обидва договори були посвідчені нотаріусом Швецовою О. С. в один день, один за одним з різницею в декілька хвилин.
14 грудня 2020 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування відчужив належні йому 10/24 часток квартири на користь ОСОБА_4 .
Зазначав, що повідомлень від ОСОБА_2 про намір продажу частки спірної квартири він не отримував, чим порушено його переважне право перед іншими особами на придбання частки в праві спільної часткової власності на спірну квартиру. Договір дарування 1/24 частки квартири містить ознаки удаваного правочину, адже вчинений одночасно з укладенням договору купівлі-продажу 19/24 часток квартири та є фактично частиною такого договору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору дарування удаваним є неефективним, оскільки не призводить до його відновлення. Належним способом захисту в спірних правовідносинах є пред`явлення позову про переведення на позивача прав та обов`язків покупця (частина четверта статті 362 ЦК України). Проте таких вимог позивач не пред`явив. Факт завдання моральної шкоди позивач не довів.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13 грудня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 100,00 грн витрат на правову допомогу. У решті вимог заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач довів факт понесення ним витрат на правничу допомогу, розмір яких, зважаючи на складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих представником відповідача послуг, слід визначити в сумі 5 100,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року та додаткове рішення цього суду від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту та недоведеності завдання йому моральної шкоди обґрунтований.
Розподіл понесених відповідачем витрат на правничу допомогу здійснений судом правильно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року, додаткове рішення цього суду від 13 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги, зокрема зазначає, що суди не врахували, що за обставин цієї справи обраний ним спосіб захисту є найбільш ефективним серед можливих, адже з огляду на хронологію подій, кількість укладених відповідачами договорів та вчинених ними дій вирішити всі спори в одному судовому процесі неможливо. Необхідною умовою для подальшої можливості реалізації його прав є з`ясування природи укладеного правочину щодо 1/24 частки спірної квартири, що і є предметом розгляду цієї справи.
Вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування статті 235 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 522/14890/16-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 грудня 2023 року справа № 335/2150/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 серпня 2018 року.
На підставі договору дарування від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 належали на праві власності 5/6 часток цієї квартири.
16 вересня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір дарування частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві власності 1/24 частку квартири.
Також 16 вересня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу частки квартири, згідно з яким ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_3 належні їй на праві власності 19/24 часток квартири.
Зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Запорозького міського нотаріального округу Запорізької області Швецовою О. С. та зареєстровані в реєстрі 16 вересня 2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 письмово не повідомляла позивача про намір продати належну їй частку в праві спільної часткової власності на спірну квартиру. Зазначена обставина визнається учасниками справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України визначають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина перша статті 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Предметом позову ОСОБА_1 є визнання удаваним договору дарування частки квартири від 14 вересня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відшкодування моральної шкоди.
Як на підставу позовних вимог позивач посилався на те, що цей правочин вчинений відповідачами з метою приховати інший правочин - договір купівлі-продажу частки квартири, чим порушено його переважне право як співвласника квартири на придбання частки в праві спільної часткової власності.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити правочин, який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Водночас недотримання вимог статті 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупця.
Отже, вимоги про визнання удаваним договору спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору та підлягають з`ясуванню судом під час вирішення спору. Подібний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року в справі № 335/2150/21, підстав для відступу від якого позивач належним чином не обґрунтував і Верховний Суд не встановив.
Як зазначено вище, позивач вважає порушеним своє переважне право на придбання частки в праві спільної часткової власності. Відповідно належним способом захисту такого права є звернення до суду з вимогою про переведення на позивача прав і обов`язків покупця. Однак такої вимоги він не заявив.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Обрання неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Таким чином, оскільки сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема у випадку звернення з позовною вимогою про переведення на позивача прав і обов`язків покупця, а такий спір у цій справі відсутній, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки не призведе до його відновлення.
Зважаючи на викладене, оскільки вимога про визнання удаваним договору дарування частки квартири є неналежним способом захисту, а факт завдання моральної шкоди позивач не довів, правильним є висновок судів про відмову в позові.
Окрім цього, установивши, що відповідач ОСОБА_3 поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними й допустимими доказами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування йому цих витрат.
Заява про розподіл витрат на правничу допомогу та докази їх понесення подані відповідачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України. До заяви додані докази її надсилання іншим учасникам справи. Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, заперечень відповідача, а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції його права на участь в судовому засіданні не заслуговують на увагу. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 07 лютого 2023 року, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а його неявка в судове засідання відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не була перешкодою для розгляду справи.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.