ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 202/5665/21
провадження № 61-11741св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року в складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просила суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 03 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2975;
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 17 вересня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2349;
визнати недійсним договір іпотеки, серії DN0GK0000001607/1 № 2352, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О. О. (реєстр 2352).
На обґрунтування позову зазначала, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 .
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 та після її смерті до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулись вона та ОСОБА_3 (сестра спадкодавця). У зв`язку з тим, що на день подання заяви про прийняття спадщини її родинні відносини з ОСОБА_5 не були доведені, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено. В той же час, свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 отримала ОСОБА_3 .
У зв`язку із зазначеними обставинами вона звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
03 серпня 2018 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О. В. та зареєстрованого в реєстрі за №2975, відчужила спірну квартиру ОСОБА_4
17 вересня 2018 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2349, відчужив квартиру, яка є предметом спору, ОСОБА_2, який цього ж дня передав спірну квартиру в іпотеку АТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки серія DN0GK0000001607/1 № 2352, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О. О.
На переконання позивача, вищевказані обставини свідчать про те, що оспорювані договори мають ознаки фраудаторних правочинів, тобто спрямовані на уникнення фактичного виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
ОСОБА_3, відчужуючи квартиру, право власності на яку було зареєстровано на підставі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, повністю усвідомлювала, що вона ймовірніше за все втратить право власності на квартиру за умови задоволення позову у справі № 202/3269/18.
Відчуження квартири в процесі розгляду справи № 202/3269/18 та передача її в іпотеку банку були здійснені з метою приховання цього майна та унеможливлення виконання рішення суду про витребування майна на її користь.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки серії DN0GK0000001607/1 № 2352, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О. О.
У задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 03 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 17 вересня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року у цивільній справі № 202/3269/18 встановлено, що спірна квартира належить позивачу як спадкоємцю першої черги за законом за правом представлення з моменту відкриття спадщини та вибула із власності поза її волею.
Відтак, позивач є власником спірного майна з часу відкриття спадщини, тобто з 07 квітня 2016 року в силу частини третьої статті 1223 ЦК України, а тому договір іпотеки був укладений з порушенням норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір іпотеки укладений з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим порушенно права позивача, як власника майна, яка не надавала згоду на передачу цього майна у іпотеку.
Також з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі звернувся ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним іпотечний договір DNF0GK0000001607/1 від 17 вересня 2018 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О. О., зареєстрований в реєстрі за № 2353.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2, якого належним чином не повідомленого про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. З цих підстав також підлягає скасуванню постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, оскільки зазначені доводи апеляційної скарги не були предметом розгляду під час розгляду апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк".
Спірна квартира належить позивачу як спадкоємцю першої черги за законом за правом представлення з моменту відкриття спадщини та вибула з власності поза її волею.
Відтак, ОСОБА_1 є власником спірного майна з часу відкриття спадщини, тобто з 07 квітня 2016 року в силу частини третьої статті 1223 ЦК України.
Оскільки договір іпотеки серії DN0GK0000001607/1 № 2352, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був вчинений з порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого права позивача як власника майна, який не надавав згоду на його передачу в іпотеку, були порушені, зазначений договір підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
25 листопада 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового звʼязку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у вказаній справі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі № 6-197цс14 та у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 756/9955/16- ц (провадження № 61-835св17), від 14 лютого 2018 року в справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 28 лютого 2018 року в справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16, від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16 (провадження № 61-6360св18), від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 11 серпня 2021 року в справі № 523/7609/17 (провадження № 61- 15309св19), від 17 листопада 2021 року в справі № 200/4037/19 (провадження № 61-18471св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23 грудня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у вказаній справі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі № 6- 197цс14, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-1528цс15 та у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17), від 14 лютого 2018 року в справі № 379/1256/15- ц (провадження № 61-1300св18), від 28 лютого 2018 року в справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16, від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14- 308цс18), від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16 (провадження № 61-6360св18), від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 11 серпня 2021 року в справі № 523/7609/17 (провадження № 61-15309св19), від 17 листопада 2021 року в справі № 200/4037/19 (провадження № 61- 18471св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" мотивовані тим, що на день укладення договору іпотеки була відсутні заборона на вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири, а також не було ухвалене рішення про її витребування з незаконного володіння останнього власника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Зміст оспорюваного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, договір укладений у письмовій формі, волевиявлення іпотекодавця було вільним та відповідало його внутрішній волі.