ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 712/11241/21
провадження № 61-3471св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2023 року в складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив: зобовʼязати відповідача не чинити йому перешкоди брати участь у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши такі способи участі у вихованні та особистому спілкуванні: систематичне побачення батька з сином кожної суботи з 10:00 год до 14:00 год на території м. Черкаси (парки, кафе, дитячі майданчики тощо) за місцем реєстрації сина без присутності матері дитини; кожного року влітку в період своєї офіційної відпустки батька та літніх канікул його сина батько має право на особисте оздоровлення сина терміном на 15 днів з правом виїзду до місця відпочинку та проживання в межах території України без присутності матері - за попереднім повідомленням матері про дату виїзду і повернення дитини; систематичне необмежене спілкування батька зі своїм сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого звʼязку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; побачення батька з сином у день народження сина з 10:00 год до 14:00 год; у день побачення батька з сином батько має право забирати сина з дому/школи.
Позов мотивований тим, що з 23 листопада 2013 року сторони перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2015 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано, стягнуто з нього аліменти на сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % на дитину відповідного віку. Після припинення стосунків вони стали проживати окремо, син залишився проживати з матір`ю.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 лютого 2016 року № 204 йому визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином: щонеділі з 17:00 год до 19:00 год без присутності матері з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01 липня 2016 року № 779 малолітньому ОСОБА_3 визначено місце проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Проте з моменту народження і до часу звернення до суду з цим позовом, вихованням дитини займались дідусь та бабуся ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки відповідач постійно перебувала в Республіці Польщі.
ОСОБА_2 не цікавилась дитиною, не брала жодної участі в її вихованні, ухилялася від піклування про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток сина, оскільки з 2015 року з ним не проживала.
03 червня 2021 року відповідач разом з сином виїхали до Республіки Польщі та до теперішнього часу в Україну не повернулись. Таким чином, вона всупереч рішенню виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 лютого 2016 року створює штучні перешкоди у спілкуванні батька із сином. Весь цей час він намагається налагодити нормальний зв`язок з дитиною та повноцінно брати участь у його вихованні та розвитку, проте вирішити розбіжності з відповідачем шляхом переговорів та взаємних поступок не вдається.
Він як батько дитини не надавав нотаріально посвідчену згоду на виїзд малолітнього сина до Республіки Польщі, а виїзд став можливим лише у зв`язку з існуванням заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась не з його вини, оскільки ОСОБА_2 умисно не отримувала аліменти.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, позов задоволено частково.
Зобовʼязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:
- особисті побачення з дитиною кожної суботи або неділі з 10:00 год до 14:00 год за місцем проживання дитини в присутності матері дитини ОСОБА_2, в подальшому - за домовленістю між батьками;
- оздоровлення та відпочинок дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 ;
- систематичне необмежене спілкування батька зі своїм сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Під час дії воєнного стану та у зв`язку із систематичним оголошенням сигналу "Повітряна тривога" реалізація спілкування батька з дитиною за вказаним графіком можлива за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв`язку.
Надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можливість зміни способу участі у вихованні батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі часу та місця побачень, - за взаємною згодою та врахуванням інтересів дитини. У випадку відсутності взаємної згоди - керуватись вищевказаним графіком.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя, тому на період дії воєнного стану батько може реалізувати своє право на спілкування з дитиною за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв`язку.
Визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини відповідатиме її якнайкращим інтересам, віковим потребам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення його участі у вихованні сина.
З урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки в майбутньому не позбавлені можливості змінити встановлений судом спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суд першої інстанції свідомо не зазначив в оскаржуваному рішенні місто Черкаси як місто його побачень з дитиною, що в свою чергу унеможливлює реальне виконання рішення суду, враховуючи проживання відповідача з дитиною за межами України, триваючий в Україні воєнний стан і заборону на виїзд його за межі території України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соснівського районного суду м. Черкаси.
04 квітня 2024 року справа № 712/11241/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2015 року шлюб між батьками дитини розірвано, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви 12 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 204 від 23 лютого 2016 року встановлено батьку ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 : щонеділі з 17:00 год до 19:00 год без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 779 від 01 липня 2016 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2
ОСОБА_1 з 15 квітня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_2 .
В 2017 році ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей із заявою про ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 у зв`язку з перебуванням за кордоном.
Відповідно до листа органу опіки і піклування від 08 листопада 2021 року службою у справах дітей встановлено, що ОСОБА_2 на нетривалий термін виїжджала за межі території України, але залучала до виховання малолітнього сина своїх батьків, що зафіксовано у нотаріально посвідченій заяві від 13 липня 2016 року № 1956.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 липня 2021 року № 91- 27204/15-21, 03 червня 2021 року неповнолітній ОСОБА_3 виїхав з матір`ю за межі України без згоди батька на підставі довідки державної виконавчої службИ від 28 травня 2021 року про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів.
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про неправомірні дій відповідача щодо порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України та розшуку його сина ОСОБА_3 .
01 вересня 2021 року ОСОБА_3 прийнятий учнем 1d класу Початкової школи № 14 ім. Блакитної армії у Торуні (Республіка Польща).
Відповідно до обстеження психолога Спілки дитячих та юнацьких організацій Черкащини ОСОБА_7, яке проводилось в місті Торунь (Республіка Польща), ОСОБА_4 перебуває у сприятливому оточенні, його ніхто не ображає і не карає фізично, у сім`ї здорові стосунки та прийнятне виховання. Адаптація у польській школі пройшла дуже добре - хлопчик не почувається самотнім, легко розмовляє польською мовою, хоча до кінця проведених консультацій почав спілкуватися російською. Прихильність до біологічного батька відсутня, хлопчик не може зрозуміти, про кого йде мова, коли намагаєшся пояснити, хто це. Він не може його назвати навіть дядьком, щоб якось провести споріднену лінію.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування м. Черкаси № 700 від 25 жовтня 2021 року, недоцільне відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 та визначення місця його проживання з дідом ОСОБА_5 та бабаю ОСОБА_6, так як це не буде відповідати інтересам дитини, враховуючи, що батько дитини не просить визначити місце проживання дитини разом з ним, а законодавством не передбачено вирішення спору між батьками та дідом і бабою про визначення місця проживання дитини.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, зобов`язано ОСОБА_2 повернути неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до місця постійного проживання в Україні - АДРЕСА_2 .