ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 462/4491/23
провадження № 61-13612 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
треті особи: Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова
від 08 листопада 2023 року у складі судді Бориславського Ю. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що у 1982 року її батькові було видано ордер на вселення з сім`єю у квартиру
АДРЕСА_1 . Вказана квартира не приватизована, у ній зареєстровані вона,
її неповнолітні діти та відповідачі.
Разом з тим у спірній квартирі фактично проживають лише вона зі своїми дітьми і вона несе витрати по утриманню квартири. Відповідачі тривалий час не проживають у вищевказаній квартирі, а саме більше шести місяців без поважних причин, не сплачують комунальні послуги, у квартирі немає їхніх особистих речей. Отже, відповідачі є такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у наданих позивачкою актах Львівського комунального підприємства "Сигнівка" (далі - ЛКП "Сигнівка")
не вказано період відсутності у спірній квартирі відповідачів. Зокрема, в акті
від 19 травня 2022 року № 3 вказано, що у квартирі
АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за вказаною адресою, але не проживають. Таким чином, наявні у справі акти не можуть бути доказами відсутності відповідачів
у спірній квартирі понад шість місяців.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що акти ЛКП "Сигнівка" складені
у 2017 році та 2019 році, які містять інформацію про те, з якого часу у спірній квартирі не проживають ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, на увагу не заслуговують, оскільки в складених у 2021 році та 2022 році актах вказано лише про ОСОБА_2 та її доньок: ОСОБА_4, ОСОБА_3, проте відсутня інформація щодо інших відповідачів.
Крім того, у вказаних актах не зазначена інформація щодо наявності чи відсутності у квартирі речей відповідачів, причин непроживання зазначених осіб, не вказано період понад шість місяців, який би охоплював/передував перед пред`явлення позову до суду.
Відповідно до платіжних інструкцій за період з вересня по листопад 2021 року та з лютого по травень 2023 року ОСОБА_1 сплачує житлово-комунальні послуги у спірній квартирі. Відповідачі вказували про те, що вони спільно несуть витрати на утримання квартири, вони передають кошти ОСОБА_6, а її цивільний чоловік - ОСОБА_12 через банківську установу здійснює оплату житлово-комунальних послуг, що надаються у спірній квартирі, що підтверджується платіжними інструкціями за період з травня по червень 2022 року, з серпня по січень 2023 року, за травень 2023 року.
Отже, відповідачі цікавляться спірним майном, несуть витрати по його утриманню.
Районним судом було враховано, що ОСОБА_3 є неповнолітньою, а на час подання цього позову до суду і ОСОБА_4 була неповнолітньою та досягла повноліття лише у жовтні 2023 року. Таким чином, права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини непроживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.
ОСОБА_5 з 11 лютого 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06 квітня
2023 року № 749, тобто відповідно до вимог частини третьої статті 71 ЖК України за ним зберігається житлове приміщення.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання такими, що втратили право користування спірною квартирою
ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
Крім того, у справі наявні заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_11, в яких вони визнали позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначили фактичну адресу свого проживання, а тому позовні вимоги у частині визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням підлягають задоволенню у силу визнання позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка не надала належних доказів непроживання всіх відповідачів за місцем реєстрації, а саме: акта, складеного балансоутримувачем будинку, який містить інформацію про осіб, які не проживають за місцем реєстрації без поважних причин більше ніж шість місяців, особистої заяви відповідачів про вибуття з місця реєстрації на інше постійне місце проживання та/або інших належних доказів такого непроживання останніх у спірному житлі.
Установивши, що ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження непроживання відповідачів у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин, а відповідачі не втрачали інтерес до цього житла, яке для них є єдиним житлом, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачкою акти про непроживання відповідачів без поважних причин є неналежними доказами.
Також районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо неповнолітніх: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, (остання стала повнолітньою під час розгляду справи судом першої інстанції) вірно виходив із того, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо батьків цих неповнолітніх дітей, тому відсутні правові підстави для задоволення позову щодо дітей.
На виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок від 26 квітня 2024 року № 260001-вих-58819 про недоцільність визнання неповнолітньої: ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки будуть порушені її майнові права. Вказаний висновок є достатньо обґрунтованим.
Враховуючи, що ОСОБА_5 проходить військову службу у Збройних Силах України, на нього поширюються додаткові гарантії щодо збереження місця проживання, передбачені частиною третьою статті 71 ЖК України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо несплати відповідачами комунальних платежів за користування спірною квартирою на увагу не заслуговують, оскільки вказані обставини самі по собі
не є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, проте можуть бути, за умови доведення, підставою для стягнення з них позивачем сплачених платежів, відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт непроживання відповідачів у спірній квартирі понад встановлені законом строки,
а не з того, що їх непроживання має місце через чинення позивачем перешкоди
у користуванні квартирою. Тому, відповідні доводи апеляційної скарги щодо цих обставин, апеляційний суд вважав безпідставними.
Також місцевим судом вірно не взято до уваги SMS-повідомлення, які надсилалися між сторонами, оскільки така за обставинами у цій справи не є належним та допустимим доказом обґрунтованості позову.
Посилання апеляційної скарги на недотримання норм житлової площі на одну особу у спірній квартирі не спростовує вірних висновків районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, оскільки усі відповідачі на законних підставах, зокрема, зі згоди первісного квартиронаймача вселились до неї та є там зареєстровані.
Апеляційним судом враховано, що не підтверджені належними доказами посилання позивачки на те, що усі відповідачі забезпечені іншим житлом.
Рішення суду першої інстанції оскаржено у частині відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні її позову й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_11 не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України
у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 462/4491/23
з Залізничного районного суду м. Львова. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка проживає у спірній квартирі зі своїми дітьми. Згідно з довідкою ЛКП "Сигнівка" від 05 червня 2023 року № 1537
у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі, однак не проживають у ній більше семи років, вони не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймають, їх особисті речі в квартирі відсутні, вони не цікавляться квартирою. Перешкод в користуванні жилим приміщенням позивачка відповідачам не чинила.
За весь період проживання позивачки у спірному житлі, вона постійно несе витрати щодо утримання квартири, сплачує комунальні послуги.
Факт відсутності за місцем реєстрації відповідачів підтверджується довідками
ЛКП "Сигнівка". Позивачка неодноразово зверталася до відповідачів з вимогою у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку у спірній квартирі, проте вони відмовилися вчиняти такі дії. Судами помилково не враховано недотримання норм житлової площі у спірній квартирі на одну особу.
Отже, місце реєстрації відповідачів у квартирі не пов`язане з їхнім фактичним місцем проживання, однак сам факт їх реєстрації у спірному житлі, без фактичного проживання у ньому, враховуючи намір позивачки приватизувати житло та вільно користуватися ним, перешкоджає повноцінній реалізації прав ОСОБА_1 . Відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі спільно несуть витрати на утримання спірної квартири.
Доводи особи, яка подала відзив
У грудні 2024 року представник ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах
та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9,
ОСОБА_7 - ОСОБА_13 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 не втрачали інтерес до спірної квартири, яка є їх єдиним житлом, а отже, відсутні правові підстави для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житлом. Крім того, висновком Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, від 26 квітня 2024 року № 260001-вих-58819, складеним на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, зазначено недоцільність визнання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою
АДРЕСА_1, оскільки будуть порушені її майнові права. Відповідачі сплачували комунальні послуги. Посилалися на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
У грудні 2024 року представник ОСОБА_6, ОСОБА_10 - ОСОБА_14 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_6 зі своїм сином
ОСОБА_10 постійно проживала у спірній квартирі, вселилися у неї на законних підставах, а саме зі згоди першого квартиронаймача, яким був її батьком.
ОСОБА_6, ОСОБА_10 не мають іншого житла.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м. Львів
13 липня 1982 року ОСОБА_15, сім`я якого складається з 8 (восьми) чоловік: ОСОБА_15 - основний квартиронаймач, ОСОБА_16 - дружина, ОСОБА_17 та ОСОБА_5 - сини, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_2 - дочки, видано ордер № 4705 на право зайняття квартири
АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_15 помер
ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з довідкою ЛКП "Сигнівка" від 05 червня 2023 року у квартирі
АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають 13 осіб:
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_11
ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6
у 2021 році надавали згоду на оформлення договору ордеру на вказану квартиру ОСОБА_1, що підтверджується їх заявами (а.с. 152-156, т. 1).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітньою, а на час подання цього позову до суду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, була неповнолітньою та досягла повноліття у жовтні 2023 року.
ОСОБА_5 проходить з 11 лютого 2023 року військову службу у військовій частині НОМЕР_1, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06 квітня
2023 року № 749.
Позивачкою надано акти, які складені працівниками ЛКП "Сигнівка" у період з 2017 року по 2022 рік, згідно з якими відповідачів у різні періоди не проживають
у спірній квартирі понад шість місяців. Причини непроживання у довідках
не зазначені.
У висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, від 26 квітня 2024 року № 260001-вих-58819, складеного на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, зазначено про недоцільність визнання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки будуть порушені її майнові права (а.с. 206-208, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.