ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 487/6342/18
провадження № 61-2433св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія Світлана Анатоліївна, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2023 року у складі судді Сухаревич З. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (натепер - Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси)), про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на житлове приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що у грудні 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в загальному розмірі 671 175,00 грн. (цивільна справа № 487/6582/16-ц).
28 грудня 2016 року позивачем також було подано до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2862.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 10 січня 2017 року у цивільній справі № 487/6582/16-ц заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2, в межах суми ціни позову у розмірі 671 175,00 грн, заборонивши його відчуження у будь-який спосіб.
12 січня 2017 року вищевказану ухвалу направлено судом на адреси ОСОБА_2 та Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області для відома та виконання.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року у цивільній справі № 487/6582/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 564 904,00 грн суми боргу за договором позики та судові витрати у справі в сумі 5 649,00 грн.
В подальшому позивачу стало відомо, що будучи достовірно обізнаною про наявність позову до неї та ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2017 року про забезпечення позову, ОСОБА_2 18 січня 2017 року уклала з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1, яким відчужила вказану квартиру.
Позивач вважає, що вказаний договір дарування є фіктивним, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а був укладений відповідачами навмисно з метою уникнення в майбутньому виконання судового рішення про стягнення на його користь суми боргу з ОСОБА_2 в примусовому порядку.
Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1, просив суд: визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А., недійсним з моменту його укладення; поновити право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва та зобов`язано його провести перевірку щодо дотримання прав та інтересів неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час укладення спірного договору дарування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А.
Поновлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачка ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду прав та інтересам інших осіб, зокрема інтересам позивача.
В рішенні також зазначено, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, зобов`язання за договором позики вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а тому у ОСОБА_1 виникло право вимоги до ОСОБА_2 у зв`язку з її неплатоспроможністю.
Також, суд вважав, що оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_2 була обізнана про зобов`язання з повернення боргу ОСОБА_1, то зазначений правочин був укладений з метою уникнення в майбутньому звернення стягнення на майно, належне останній, тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу приховати справжні наміри його укладення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2024 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 квітня 2024 року заявниця просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик № 1178/0/226-24 від 04 жовтня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_7, на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. цивільну справу № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 671 175,00 грн (цивільна справа № 487/6582/16-ц).
Також, у грудні 2016 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2017 року у цивільній справі № 487/6582/16-ц заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми ціни позову, в розмірі 671 175,00 грн, заборонивши його відчуження у будь-який спосіб.
12 січня 2017 року копію вищевказаної ухвали направлено судом на адреси Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
18 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_8, укладено договір дарування квартири за яким ОСОБА_9 передала в дар, а ОСОБА_3 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А., зареєстровано в реєстрі за № 37
У пункті 6 вказаного договору зазначено, що цей договір вчинено за письмовою згодою чоловіка дарувальника, яким є ОСОБА_4 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року у цивільній справі № 487/6582/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 564 904,00 грн суми боргу за договором позики та судові витрати в сумі 5 649,00 грн. Рішення набрало законної сили 20 квітня 2018 року.
31 травня 2018 року на підставі вищевказаного судового рішення Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист, який в подальшому був спрямований до державної виконавчої служби на примусове виконання, було відкрито виконавче провадження, але рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 20 березня 2018 року у цивільній справі № 487/6582/16-ц не виконано.
Також встановлено, що ОСОБА_10 з 31 березня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який є сином співвідповідачки ОСОБА_3 .
Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно висновку Органу опіки та піклування виконкому Миколаїської міської ради про дотримання житлових прав дітей від 28 січня 2020 року № 471/020201-22/25/14/20 оспорюваний правочин дарування квартири АДРЕСА_1 не суперечить правам та інтересам дітей, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не зменшує і не обмежує їх правна користування житлом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.