ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 369/7419/20
провадження № 61-12044св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - прокурор Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу та розпоряджень, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його; визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, розташованої в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Чабанівська селищна рада); визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА ) від 07 березня 2019 року № 165 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 166 у частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,00 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що розпорядженням КОДА від 26 червня 2009 року № 529 вилучено з постійного користування Дослідницького господарства "Чабани" (далі - ДГ "Чабани") земельну ділянку площею 9 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради, та змінено її цільове призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 03 вересня 2009 року № 1103 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074, площею 9,00 га, передано в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" (далі - ТОВ "Рей-Марк"), на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року.
На підставі рішення Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року у справі № 911/897/13, яке набрало законної сили, договір оренди земельної ділянки був розірваний, а земельна ділянка - повернута у власність держави.
У жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу ГУ Держземагентства від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033. ОСОБА_1 27 січня 2014 року зареєстрував за собою право власності на неї.
У подальшому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1105 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2, який здійснив її поділ, унаслідок чого утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,00 га.
На підставі договорів купівлі-продажу від 19 липня 2018 року ОСОБА_2 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089, 3222457400:03:002:5088 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які набули їх у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний.
На замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, розташованих в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166.
Таким чином, у спільній частковій власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, та 3222457400:03:002:5088, площею 1,00 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Відповідно до інформації, викладеної в листі Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика"), та доданих до нього картографічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074, площею 9,00 га, яка перебувала в оренді ТОВ "Рей-Марк" та мала цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Тому прокурор вважав, що оспорюваний наказ суперечить нормам статей 20, 116, 122 ЗК України, оскільки розпорядження землями промисловості не належить до компетенції ГУ Держземагентства, що свідчить про те, що він прийнятий неуповноваженим органом з перевищенням повноважень, у зв`язку з чим вказаний наказ необхідно визнати недійсним. Крім того, зазначав, що при переданні спірної земельної ділянки у приватну власність ГУ Держземагентства порушило порядок зміни її цільового призначення.
Посилаючись на те, що наказом ГУ Держземагентства від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012142 щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 щодо поділу земельних ділянок та зміни цільового призначення порушено інтереси КОДА як власника цих земельних ділянок, прокурор просив позов задовольнити.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року замінено учасників справи на їх правонаступників, а саме: КОДА на Чабанівську селищну раду, Києво-Святошинську РДА на Фастівську районну державну адміністрацію (далі - Фастівська РДА).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ГУ Держземагентства на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, адже земельна ділянка не належала до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що оспорюваний наказ не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.
Водночас місцевий суд уважав, що КОДА з огляду на свої функціональні права та обов`язки, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла і повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року. Також суд зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагентства, у зв`язку з чим також могли і мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу ГУ Держземагентства. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.
Оскільки з позовом прокурор звернувся у червні 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_4 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Витребував на користь держави в особі Чабанівської селищної ради з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4, розмір частки 1/2, та ОСОБА_3, розмір частки 1/2, земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,00 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 29 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яку подав представник - адвокат Жовтоног М. М., задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15 та постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 17 червня 2020 року у справі № 359/9716/16-ц, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково витлумачили частину першу статті 261 ЦК України та залишили поза увагою те, що ця норма також передбачає випадок, коли для особи, яка довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли власник дізнався про особу, яка порушила право.
Саме тому, враховуючи обставини цієї справи та суб`єктний склад сторін, суди мали відраховувати початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування земельних ділянок безпосередньо від моменту набуття їх у власність останніми власниками.
У вересні 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Кучерук В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядженням КОДА від 26 червня 2009 року № 529 "Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Рей-Марк" із постійного користування ДГ "Чабани" вилучено земельну ділянку площею 9,00 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ "Рей-Марк".
Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.
Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені КОДА доручено укласти Києво-Святошинській РДА, розпорядженням якої від 03 вересня 2009 року № 1103 у довгострокову оренду ТОВ "Рей-Марк" передано земельну ділянку площею 9,00 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074.
На підставі цього розпорядження між ТОВ "Рей-Марк" і Києво-Святошинською РДА був укладений договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року, державну реєстрацію якого здійснено 14 грудня 2009 року за № 040994700055.
Згідно з умовами указаного договору в оренду ТОВ "Рей-Марк" передано земельну ділянку для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення ділянки - землі промисловості.
18 січня 2013 року заступник прокурора Києво-Святошинського району у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства подав до суду позовну заяву до ТОВ "Рей-Марк" про розірвання вказаного договору оренди та повернення землі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокурора задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Рей-Марк" подало касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2014 року скасовано рішення суду апеляційної інстанції, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року у справі № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року розірвано, ТОВ "Рей-Марк" зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Вказане судове рішення не оскаржувалось і 11 листопада 2014 року набрало законної сили.
Таким чином, у користування держави була повернута земельна ділянка площею 9,00 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначення - землі промисловості.
Наказом ГУ Держземагентства від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033.
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2, який здійснив її поділ, унаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088, площею 1,00 га.
19 липня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний. Також ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,00 га на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний.
У зв`язку з цим 19 липня 2018 року за ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на підставі рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєвої І. А. № 42133320 та № 42132707 зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
У подальшому на замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, що розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.