ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 759/4324/23
провадження № 61-11727св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лисака Максима Юрійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року у складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" (далі - ТОВ "ФК "Гефест") звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 876 280,48 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ФК "Гефест" посилалося на те, що 07 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АІКБ "УкрСиббанк", банк), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11312033000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 168 000,00 дол. США із строком до 07 березня 2018 року.
Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 186357, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010 задоволено позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк", солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 1 549 430,63 грн та судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 11312033000 та до ОСОБА_2 за договором поруки від 07 березня 2008 року № 186357.
14 червня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "ФК "Гефест" був укладений договір № 1517/К купівлі-продажу майнових прав за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" передає у власність ТОВ "ФК "Гефест" майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів, фінансових поручителів, які виникли за укладеним договором та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 цього договору.
Додаток № 1 до вказаного договору містить інформацію про передання прав вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які виникли на підставі кредитного договору від 07 березня 2008 року № 11312033000 та договору поруки № 186357, а також містить суму заборгованості, яку ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "ФК "Гефест", а саме: 12 584 707,79 грн, з яких 4 289 935,40 грн - кредит, 8 294 772,39 грн - відсотки.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Гефест" задоволено та замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Гефест" у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки станом на день звернення до суду з позовом рішення суду не виконане, тому відповідачі згідно зі статтею 625 ЦК України зобов`язані сплатити 3 % річних та інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 24 липня 2023 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Гефест" суму в розмірі 876 280,48 грн - 3 % річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки встановлено прострочення боржниками виконання зобов`язань, а тому позов підлягає задоволенню з огляду на положення статті 625 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дзюбенко О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишив без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Гефест" витрати в розмірі 7 500,00 грн на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лисак М. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що зобов`язання у цій справі виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту згідно з яким позичальнику надано кредит у доларах США, а тому стягнення інфляційних втрат є неправомірним, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Стягуючи на користь позивача 3 % річних за період з 01 березня 2020 року до 02 березня 2023 року, суди не звернули уваги на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що норми статті 625 ЦК України до грошових зобов`язань застосовуються лише до початку дії воєнного стану.
У вересні 2024 року ТОВ "ФК "Гефест" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
12 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 07 березня 2008 року між АІКБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11312033000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 168 000,00 дол. США із строком до 07 березня 2018 року.
Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 186357, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010 задоволено позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк", солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 549 430,63 грн та судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 11312033000 та до ОСОБА_2 за договором поруки від 07 березня 2008 року № 186357.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну кредитора ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником у справі № 2-3205/2010.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні заяви про заміну кредитора його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
14 червня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "ФК "Гефест" був укладений договір № 1517/К купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець ПАТ "Дельта Банк" передає у власність покупцеві ТОВ "ФК "Гефест" майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів, фінансових поручителів, які виникли за укладеним договором та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 цього договору.
Згідно з пунктом 1.3 права вимоги уважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
З додатку № 1 відомо, що він містить інформацію про передання прав вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які виникли на підставі кредитного договору від 07 березня 2008 року №11312033000 та договору поруки №186357. Додаток містить суму заборгованості, яку ПАТ "Дельта Банк" відступив ТОВ "ФК "Гефест", а саме: 12 584 707,79 грн, з яких 4 289 935,40 грн - кредит, 8 294 772,39 грн - відсотки.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Гефест" про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Гефест" про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Гефест" про заміну сторони стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Гефест" задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року скасовано. Заяву ТОВ "ФК "Гефест" про заміну сторони на його правонаступника задоволено. Замінено ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Гефест" у цивільній справі № 2-3205/1010 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 11312033000.
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Гефест" залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року залишено без змін.
Також суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Національний банк України, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.