ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 816/4590/13-а
касаційне провадження № К/9901/1323/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 (суддя Костенко Г.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Русанова В.Б., Курило Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 №0000812204/466, №0000822204/467, від 27.05.2013 №0003292204/950, №0003302204/100.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест". Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися ним у власній господарській діяльності, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.03.2013 №0000812204/466, №0000822204/467, від 27.05.2013 №0003292204/950, №0003302204/100.
Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти Товариства на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників податку на додану вартість; відповідачем не подано доказів на підтвердження наявності між позивачем та його постачальниками при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
За наслідками касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд постановою від 06.03.2018 скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування достовірності їх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальних справ.
Верховний Суд зазначив, що суди залишили поза увагою, що сам факт відсутності на момент розгляду справи вироків стосовно офіційних осіб ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант" не може спростовувати достовірність їх пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними поставками.
За наслідками нового розгляду справи, Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15.08.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.03.2013 №0000812204/466, №0000822204/467, від 27.05.2013 №0003292204/950, №0003302204/100.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції у визначеній судом частині підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутність сертифікатів якості продукції, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, не підтвердження таких операцій зустрічними перевірками контрагентів позивача, відсутності цих контрагентів за місцем знаходження підприємства, наявності протоколів допитів свідків, які були посадовими особами цих підприємств, про їх непричетність до фінансово-господарської діяльності цих суб`єктів господарювання.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку обставинам, встановленим у вироку Крюківського районного суду міста Кременчука від 28.07.2017 у справі № 537/3617/13-к, та з урахуванням встановлених обставин ухвалені законні та обгрунтовані судові рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01.01.2009 по 31.12.2012, результатами якої оформлені актом від 13.02.2013 №1359/22.4-22522743 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування платником даних податкового обліку при придбанні запасних частин для автомобілів та інших матеріалів у ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" за нікчемними правочинами.
На підставі висновків акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 06.03.2013 №0000812204/466, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 159894,00 грн за основним платежем та 22104,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 06.03.2013 №0000822204/467, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 55948,00 грн за основним платежем та 7637,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 27.05.2013 №0003292204/950, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 70,00 грн за основним платежем та 17,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 27.05.2013 №0003302204/100, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1886,00 грн.
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які на думку контролюючого органу, не носять реального характеру з огляду на наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, не підтвердження таких господарських операцій за наслідками зустрічних перевірок контрагентів позивача, відсутності у таких контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, відсутності контрагентів за їх місцезнаходженням, наявності недоліків у первинній документації, наявності пояснень посадових осіб ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант" щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними юридичних осіб.
Крім того, контролюючим органом долучено до матеріалів справи вирок Київського районного суду міста Полтави від 27.11.2013 у справі №552/1498/2013.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту Перейти до повного тексту