ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 360/4354/21
адміністративне провадження № К/990/15854/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Луганської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (головуючий суддя Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Гайдар А.В., судді Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Луганської обласної прокуратури, у якому просив стягнути з Луганської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 19 листопада 2020 року у справі №360/2794/20 про поновлення позивача на роботі за період з 20 листопада 2020 року по 02 серпня 2021 року в розмірі 311787,52 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 360/2794/20 його поновлено на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області з 12 вересня 2020 року. Указане рішення суду в частині поновлення на посаді підлягало негайному виконанню, проте було виконане відповідачем лише в серпні 2021 року шляхом прийняття наказу від 03 серпня 2021 року видано наказ № 1150к про поновлення його на посаді з 12 вересня 2020 року. Посилаючись на те, що відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він набув право на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 20 листопада 2020 року по 02 серпня 2021 року, просив суд стягнути з відповідача на його користь указану суму.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2022 року, позов задоволено.
3.1. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 20 листопада 2020 року по 02 серпня 2021 року включно в сумі 311818,66 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення суду про поновлення позивача на посаді відповідачем не було виконане відповідно до встановлених строків, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за цей період.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луганська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
5.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №240/12764/21.
5.3. Так, Луганська обласна прокуратура зазначає, що неодноразово звертала увагу судів про те, що наказом прокурора Луганської області від 22.09.2020 № 1530к ОСОБА_1 з 23.09.2020 було призначено на посаду головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Луганської обласної прокуратури за результатами добору шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину. У зв`язку з закінченням строку призначення на посаду державної служби наказом керівника Луганської обласної прокуратури від 30.04.2021 № 631 к ОСОБА_1 з 11.05.2021 звільнено з займаної посади. В подальшому на підставі його заяви наказом керівника обласної прокуратури від 30.04.2021 № 638к ОСОБА_1, як переможця конкурсу, призначено з 12.05.2021 на посаду головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Луганської обласної прокуратури. З вказаної посади ОСОБА_1 звільнено на підставі його заяви від 28.07.2021 за угодою сторін з 03.08.2021 (наказ керівника обласної прокуратури від 28.07.2021 № 1128к). Наказом керівника обласної прокуратури від 03.08.2021 № 1150к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області. Даний наказ видано на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 360/2794/20.
5.4. На думку відповідача, наведене свідчить, що у період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №360/2794/20, він безперервно перебував у трудових відносинах з відповідачем у спірний період, тобто фактично виконував трудові обов`язки.
5.5. У касаційній скарзі Луганська обласна прокуратура указує, що згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про прокуратуру" на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про запобігання корупції", відповідно до статті 25 якого особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті З цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Тому ОСОБА_1 не можна було поновлювати на посаді прокурора до припинення діяльності на посаді державного службовця, у зв`язку з чим позивача невідкладно поновлено на посаді прокурора після звільнення з посади державного службовця, що виключає протиправність дій Луганської обласної прокуратури, як однієї із складових цивільного правопорушення.
5.6. За твердженням відповідача, його дії з приводу виконання судового рішення про поновлення на роботі повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у справі №240/12764/21 від 30 листопада 2022 року, щодо застосування статті 236 КЗпП України у подібних правовідносинах.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Наказом прокурора Луганської області від 09 вересня 2020 року № 1310к позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 11 вересня 2020 року.
7. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року в справі № 360/2794/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
7.1. Визнано протиправною та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 13 липня 2020 року № 10 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", прийняте щодо ОСОБА_1 .
7.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської області від 09 вересня 2020 року № 1310к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області та органів прокуратури.
7.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області з 12 вересня 2020 року.
7.4. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 вересня 2020 року по 19 листопада 2020 року у розмірі 86516,16 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
7.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
7.6. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області.
8. Наказом керівника Луганської обласної прокуратури від 03 серпня 2021 року № 1150к скасовано наказ прокурора Луганської області від 09 вересня 2020 року № 1310к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області з 11 вересня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області з 12 вересня 2020 року.
9. Про поновлення ОСОБА_1 на посаді внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.
10. Оскільки рішення суду відповідачем не було своєчасно виконано, тому позивач вважає, що наявні підстави для стягнення на його користь суми середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
11. Позивач, враховуючи означене, звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
12. Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
14. Частина перша статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
15. Принцип обов`язковості судових рішень в адміністративному судочинстві було закріплено у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
15.1. За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
16. Указана норма кореспондує положенням статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (зокрема, статтею 236 КЗпП України).
17. За правилами частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час постановлення судового рішення про поновлення на роботі) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
18. Аналогічне правило щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби також закріплене в пункті 3 частини першої статті 371 КАС України.
19. За умовами статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
20. За правилами частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.