ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа №817/704/18
касаційне провадження № К/9901/4802/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (головуючий суддя - Багрій В.М., судді - Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 0002301305, № 0002291305, № 0002311305; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.02.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2018 № Ф-14.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що в акті перевірки, на підставі висновків якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога, було вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем законодавства щодо не оформлення трудових договорів з продавцями магазину "Мандарин". Проте, такі висновки фіскального органу базуються виключно на отриманій від правоохоронного органу інформації, зібраної в ході досудового розслідування, тоді як під час самої перевірки такі обставини фіскальним органом не встановлювалися та не перевірялися, тоді як такі обставини підлягали встановленню фіскальним органом самостійно.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2018 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ході проведення перевірки встановлено, що позивачем використовувалась праця неоформлених найманих працівників ОСОБА_2 (яка виконувала обов`язки продавця з 2014 року по травень 2017 року) та ОСОБА_3 (яка виконувала обов`язки продавця з 15.06.2016 по 12.05.2017) у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований по АДРЕСА_1, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була нараховувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, виходячи із суми доходів, виплачених зазначеним працівникам, що позивачем зроблено не було.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.12.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував: податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 0002301305, № 0002291305, № 0002311305; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.02.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2018 № Ф-14.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом в ході проведення перевірки не було здобуто інформації про розмір заробітної плати, яку отримували ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і характер їх роботи. Обґрунтування та висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на матеріалах досудового розслідування, які були надіслані відповідачу Рокитнівським відділенням поліції, з огляду на що порядок нарахування та визначення суми податкових зобов`язань, які позивачка повинна сплатити у зв`язку з виявленими в ході перевірки порушеннями, належним чином відповідачем в акті перевірки не обґрунтований, оскільки суми заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі яких обчислювався розмір необхідних до сплати податків та зборів - будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені.
Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 19.03.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки тому, що: позивач, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, надав свідчення про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали в його магазині без укладення трудового договору; позивачем жодним чином не спростовано достовірність доказів контролюючого органу, а також не зазначено про те, що покази, які надавались ФОП ОСОБА_1 як потерпілою та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як свідками є недостовірними та не відповідають обставинам справи; нормами Податкового кодексу України обов`язок виконання функцій податкового агента не ставиться у залежність від того, чи є фізична особа оформленим працівником у роботодавця, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати функції податкового агента та здійснювати нарахування та сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску при кожному факті виплати заробітної плати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 безвідносно до факту оформлення (не оформлення) трудових відносин; факт здійснення ФОП ОСОБА_1 виплати неофіційної заробітної плати підтверджений показами позивача та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
ФОП ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на -04.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління провело документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.12.2014 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з виплачених (нарахованих) найманим особам за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом № 131/17-00-13-05/ НОМЕР_1 від 24.01.2018, за висновками якого ФОП ОСОБА_1 були порушені: вимоги пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 3.1 - 3.5 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, що мало вираз у поданні до фіскального органу в неповному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками податкових розрахунків форми № 1-ДФ за 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-2 квартали 2017 року; вимоги підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, пункту 163.1 статті 163 підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзаців "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого підприємцем був не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 12546,24 грн, в тому числі: за грудень 2014 року - 176,12 грн, за 2015 рік - 2136,58 грн, за 2016 рік - 4830,66 грн, за 2017 рік - 5402,88 грн; вимоги підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, результаті чого підприємцем був не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір у загальній сумі 1092,71 грн, в тому числі: за грудень 2014 рік у сумі 18,27 грн, за 2015 рік у сумі 221,64 грн, за 2016 рік у сумі 402,56 грн, за 2017 рік у сумі 450,24 грн; вимоги пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальну суму 24381,98 грн, в тому числі: за 2014 рік в сумі 5904,84 грн, за 2015 рік в сумі 5969,48 грн, за 2016 рік в сумі 5904,14 грн, за січень-травень 2017 р. в сумі 6603,52 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що до Управління від Рокитнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області надійшла інформація та завірені копії матеріалів досудового розслідування за письмовою заявою ФОП ОСОБА_1 за фактом розтрати продавцями магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 і ОСОБА_3 матеріальних цінностей, належних ФОП ОСОБА_1 . Згідно завірених копій заяви до начальника Рокитнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 01.06.2017 та заяви про залучення до провадження потерпілого ФОП ОСОБА_1 просить прийняти міри до продавців, які працювали в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за допущену ними розтрату належних ФОП ОСОБА_1 матеріальних цінностей. ФОП ОСОБА_1 у протоколі допиту як потерпілої від 23.06.2017 стверджує, що у неї як підприємця в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" працювали наймані особи - ОСОБА_2 з 2014 року по травень 2017 року і ОСОБА_3 з 15.06.2016 по 15.05.2017, з якими не були укладені трудові договори. Громадянка ОСОБА_2 в протоколі допиту свідка від 22.06.2017 стверджує, що особисто працювала продавцем в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" з 2012 року по травень 2017 року позмінно, графіка виходу на роботу не було, при працевлаштуванні на роботу продавцем між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 не було укладено трудового договору про найм на роботу. Громадянка ОСОБА_3 в протоколі допиту свідка від 22.06.2017 стверджує, що особисто працювала продавцем у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" з червня 2016 року по травень 2017 року позмінно з ОСОБА_2, графіка виходу на роботу не було, при працевлаштуванні на роботу продавцем між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 не було укладено трудового договору про найм на роботу.
Також, у акті перевірки було вказано, що документів, які підтверджують нарахування та виплату заробітної плати для громадянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для перевірки не надано.
19.02.2018 на підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло: податкові повідомлення-рішення: № 0002311305, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 12546,24 грн. - за основним платежем, на 9013,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на суму 2790,17 грн. пені; № 0002291305, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002301305, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 1092,71 грн. - за податковим зобов`язанням, на 778,43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на суму 252,13 грн. пені; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001041305, яким нарахувала ФОП ОСОБА_1 24381,98 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосувала штрафні санкції у розмірі 12190,99 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14 у сумі 24381,98 грн.
Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту Перейти до повного тексту