ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 0340/1303/18
касаційне провадження № К/9901/1311/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення,
УСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 № 0271281307, № 0271961307 та рішення від 13.11.2018 №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомленням-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними, оскільки в процесі перевірки працівникам контролюючого органу були надані оригінали всіх первинних документів, на підставі яких відображено витрати підприємця. Вказує, що на усну вимогу перевіряючим були надані внутрішні авансові звіти, де вказана кількість проїханих кілометрів та витрати пального.
Також зазначає, що в акті перевірки вказується на неможливість встановлення витрат та водіїв, які їздили у відрядження, і одночасно визнаються доходи в повному обсязі та витрати на дизельне паливо, що свідчить про те, що перевезення фактично відбулося. Перевіряючими не взято до уваги дані з первинних документів (чеків), що були надані для перевірки, оскільки не здійснено їх переклад. Крім того, також не взято до уваги оригінали авансових звітів з розшифровкою всіх статей та всіма необхідними реквізитами, а висновки в акті перевірки зроблено на підставі авансових звітів, що складені для внутрішнього користування. Авансовий звіт за своєю суттю є зведеним документом для узагальнення інформації про понесені господарські витрати, що складається на підставі первинних документів, тому помилки, допущені при заповненні самого авансового звіту, не можуть бути підставою для зняття витрат, оскільки є наявні всі первинні документи. Крім того, перевіряючими на власний розсуд вибірково визнано одні авансові звіти правильними, а інші неправильними. При цьому, контролюючим органом в складанні авансових звітів та наданих первинних документів за 2015 рік порушень не виявлено. Розбіжність між даними авансових звітів та даними таблиці становить 260139,28 грн. З наведеного слідує, що перевірка фактично не проводилась, дані з первинних документів не відповідають даним перевірки, а суми, відображені в таблиці структури витрат, не відповідають даним з первинних документів.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 14.09.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 № 0271281307, № 0271961307 та рішення від 13.11.2018 №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, з урахуванням того, що до витрат на підзвіт контролюючим органом не враховано дані авансових звітів на загальну суму 350544,84 грн., які були надані під час перевірки, та дані авансових звітів на загальну суму 650578,80 грн., які були надані контролюючому органу в останній день перевірки (17.10.2017), до яких, в свою чергу, були додані відповідні розрахункові документи, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами доводів контролюючого органу. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно до складу витрат включені витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів з підстав наявності недоліків у реквізитах деяких авансових звітів, ненадання до перевірки копій паспортів водіїв, які виїжджали за кордон, у зв`язку з чим неможливо встановити чи пов`язані такі витрати з господарською діяльність позивача, з урахуванням того, що позивачем до перевірки були надані банківській виписки, за результатами дослідження яких були встановлені розбіжності, тоді к позивачем не було надано документів на спростування таких розбіжностей, що призвело до завищення витрат, неправильного визначення доходу і, як наслідок, неправильно визначено дохід, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від __.12.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на __.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги, зокрема: пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування", внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82659,36 грн.; пункту 44.1 статті 44, підпунктів 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 180202,00 грн.; підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2016 рік на загальну суму 15016,85 грн
На підставі висновків акта перевірки Управління прийняло: податкові повідомлення-рішення від від 13.11.2017: №0271281307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 180202,00 грн. - за податковим зобов`язанням та на 45050,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0271961307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 15016,85 грн. - за податковим зобов`язанням та на 3754,21 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення від 13.11.2017 №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нарахувала 82659,36 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосувала штрафні санкції в розмірі 8265,94 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про те, що перевіркою правильності визначення документально підтверджених валових витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2016 рік, встановлено їх завищення на суму 1001123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на загальну суму 350544,84 грн. та задекларовані витрати на загальну суму 650578,80 грн., які не підтвердженні документально.
В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки позивачем надано структуру валових витрат за 2015 та 2016 роки. Підприємцем під час перевірки надано авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на загальну суму 598237,44 грн., однак з аналізу даних звітів встановлено, що у них: неправильно вказано податковий номер позивача; відсутні підписи працівників, які перебували у відрядженні; для перевірки не надано паспортів водіїв, які здійснювали виїзди за кордон; не розшифровано витрати, понесені у відрядженні; відсутній переклад чеків, доданих до авансових звітів. У зв`язку з цим неможливо встановити чи пов`язані дані витрати з господарською діяльністю позивача, на які цілі витрачені кошти, неможливо встановити чи водії насправді здійснювали виїзди за кордон.
У день завершення перевірки (17.10.2017) позивачем було надано контролюючому органу 15 авансових звітів по трьох автомобілях: Renault д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2, Scania д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4, Renault д.р.н. НОМЕР_5 / НОМЕР_6, на загальну суму 650578,80 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 ПК України.
Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Згідно з пунктом 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основ