ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 691/517/23
провадження № 61-9240св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Мліївська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - Мліївська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засідання у порядку письмового провадження касаційну скаргу Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року в складі судді Черненка В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2024 року в складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Сіренко Ю. В., Новіков О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Мліївської сільської ради Черкаського районну Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та зустрічною позовною заявою Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Мліївська сільська рада) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка також є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) та земельну ділянку площею 0,95 га, яка знаходиться на території Старосільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області (далі - земельна ділянка), що належали спадкодавцеві на праві приватної власності.
За життя її мати заповіту не складала і після її смерті свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Позивач зазначала, що до дня смерті матері вона проживала разом з нею, здійснювала догляд за нею, витрати, пов`язані з похованням, взяла на себе, вважала себе такою, що прийняла спадщину. Щоб оформити право власності на спадкове майно, 05 березня 2021 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак в оформленні спадкових прав їй було відмовлено з тих підстав, що її місце проживання зареєстроване за іншою адресою, а із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом термін вона не зверталася.
Позивач зазначала, що з 1968 року до дня смерті матері, і в подальшому, вона, її чоловік ОСОБА_4 та їх діти постійно проживали у спірному житловому будинку. У 1993 році позивач з чоловіком отримала земельну ділянку під будівництво будинку, проте будинок так і є незавершеним. З цього часу вона і її чоловік змінили місце реєстрації. Протягом часу спільного проживання з ОСОБА_3 вони вели з нею спільне господарство, були поєднані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, використовували спільні кошти для проживання, харчування, оплати комунальних платежів, лікування та вирішення всіх інших побутових питань.
Після смерті матері позивач вступила у фактичне управління спадщиною, провела ремонтні роботи у будинку, провела до будинку водопостачання та водовідведення, замінила двері та паркан. Позивач добросовісно виконує обов`язки щодо утримання спірного майна, сплачує за наданні комунальні послуги, зокрема електропостачання та газопостачання.
У 2012 році по факту крадіжки речей у спірному будинку було засуджено двоє осіб у справі № 2302/1225/2012, де позивач була визнана потерпілою, що також підтверджує факт її постійно проживання у спірному будинку разом зі спадкодавцем.
Також зазначала, що з 2021 року у спірному будинку зареєстрований та також постійно проживає її син ОСОБА_5 зі своєю родиною.
За її заявою у 2021 році земельній ділянці, яка входить до складу спадщини присвоєно кадастровий номер 7120387000:02:001:1099, відомості про земельну ділянку були занесені до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка використовується нею особисто для вирощування зернової продукції, щорічно обробляється, користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до встановленого цільового призначення. Ще у 2004 році межі земельної ділянки було винесено в натуру, виділено їм для використання.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що на час смерті матері вона фактично проживала разом з нею, здійснювала за нею догляд, разом вели спільне господарство, після смерті матері фактично вступила в управління спадщиною, чим здійснила дії, що свідчить про прийняття нею спадщини, просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1, що необхідно їй для оформлення спадкових прав.
У травні 2023 року Мліївська сільська рада подала зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою.
В обґрунтування своїх вимог сільська рада зазначала, що позови є взаємопов`язані, оскільки виникли стосовно спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спільний розгляд первісного та зустрічного позовів сприятиме правильному вирішенню спору, оскільки задоволення вимог про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_3 та передачу спадкового майна у власність територіальної громади Мліївської сільської ради виключає підстави задоволення первісного позову. Крім того, у позивача ОСОБА_1 відсутні матеріально-правові підставі на задоволення первісного позову, оскільки її вимоги базуються на недопустимих та недостатніх доказах.
Мліївська сільська рада зазначала, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 зареєстровані та проживають на АДРЕСА_2 . Її чоловік отримує пільги на комунальні послуги за вказаною адресою, які розповсюджуються і на позивача. Із поданих ОСОБА_1 письмових доказів не вбачається, що стосунки позивача та спадкодавця ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини носили характер спільного проживання.
Зокрема, акт депутата Мліївської сільської ради ОСОБА_6, на який посилається ОСОБА_1, не відповідає чинному законодавству, оскільки його складено не уповноваженою особою, за неналежною формою та він містить недостовірну інформацію. Свідки зазначені обставини підтверджувати не можуть.
У березні 2021 року ОСОБА_1 зверталася до посадових осіб виконавчого комітету за довідкою інформацією щодо останнього місця проживання її померлої матері ОСОБА_3 та їй була надана відповідна інформація, що до дня смерті ОСОБА_3 проживала у АДРЕСА_1 одиноко. Спадкоємців, малолітніх та неповнолітніх дітей зареєстрованих та разом проживаючих з померлою ОСОБА_3 на момент її смерті в господарстві не було. Таку довідкову інформацію ОСОБА_7 пред`явила в нотаріальну контору для відкриття спадкової справи після померлої ОСОБА_3, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Також зазначає, що ОСОБА_1, отримавши таку відмову нотаріуса, зверталася із заявою до Городищенського районного суду Черкаської області про встановлення факту її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останньої, однак постановою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 691/716/21 таку заяву залишено без розгляду.
29 червня 2022 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах виконавчого комітету Мліївської сільської ради звертався до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою, проте постановою Черкаського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року заяву відхилено, оскільки до заяви включено лише частину спадкового майна та не залучено до участі у справі потенційних спадкоємців.
Посилаючись на наявність таких юридичних фактів, як факт смерті спадкодавця, наявність спадкового майна, не прийняття спадкоємцями спадщини протягом 17 років, відсутність позову до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, Мліївська сільська рада просила суд визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а саме на земельну ділянку і домоволодіння відумерлою та передати у власність територіальної громади Мліївської сільської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Городищенський районний суд Черкаської області рішенням від 21 березня 2024 року первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічної позовної заяви Мліївської сільської ради відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 довела факт спільного проживання зі спадкодавцем на день смерті останньої та, як наслідок, прийняття спадщини. Після цього ОСОБА_1 добросовісно користувалася та утримувала спадкове майно.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався тим, що задоволення первісних позовних вимог виключає визнання спадщини відумерлою. Мліївська сільська рада, звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою про визнання спадщини відумерлою, не обґрунтувала причини тривалого зволікання з подачею такої заяви до суду.
Постановою від 28 травня 2024 року Черкаський апеляційний суд апеляційну скаргу Мліївської сільської ради залишив без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Мліївської сільської ради, а також зазначив, що матеріалами справи, а також показами свідків підтверджено факт проживання позивач за первісним позовом на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, що свідчить про прийняття нею спадщини на підставі статті 1268 ЦК України.
Суд відхилив доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_2, оскільки на час відкриття спадщини у серпні 2006 року домоволодіння на АДРЕСА_2 було недобудоване та не мало ні електро-, ні газопостачання, що підтверджується не тільки поясненнями позивача, відповідача ОСОБА_2 та свідків, а й письмовими доказами, зокрема довідкою Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 08 жовтня 2023 року № 49/04-01/135.
Встановивши у цій справі факт прийняття спадщини, про відумерлість якої стверджує сільська рада, та те, що у спадковому домоволодіння проживає онук спадкодавця, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність спадкоємців у майна, про права на які заявляє відповідач у своєму зустрічному позові є безпідставними.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
27 червня 2024 року Мліївська сільська рада, через систему "Електронний суд", подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, від 25 травня 2022 року в справі № 542/1648/19 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту відкриття спадщини минуло 18 років. Спадкоємці не реалізували свого права у визначений законом строк, позову до суду про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не подавали. У 2009 році син позивача ОСОБА_5 почав проживати у спірному домоволодінні, однак він не є спадкоємцем після померлої ОСОБА_3, оскільки є її онуком. У зв`язку з чим заявник вважає, що ОСОБА_1 пропустила строки для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а звернення до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, не є ефективним способом захисту.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 3 СК України, оскільки необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем є доведеність факту їхнього спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків, чого позивач не довела.
Мліївська сільська рада, вважає, що наявність таких юридичних фактів, як смерті спадкодавця, наявність спадкового майна, не прийняття спадкоємцями тривалий період часу спадщини, відсутність позову до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, свідчить про те, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 на спірне майно має бути визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади Млїївської сільської ради.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги, які не спростовують законних та вмотивованих висновків судів про задоволення її позову.
Також у серпні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та на законність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 01 липня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Городищенського районного суду Черкаської області.
У липні 2024 року витребувану справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
Суди з`ясували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старосілля Городищенського (Черкаського) району Черкаської області померла мати позивача ОСОБА_3 (а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,95 га, що знаходиться на території Старосільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області (а. с. 14-24).
За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, а після її смерті свідоцтва про право на спадщину не видавались.
ОСОБА_1 заяву про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 не подавала.
Постановою від 05 березня 2021 року державний нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М. О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадкоємець у встановлений законом термін спадщину не прийняла (а. с. 25, 26).
Згідно з актом депутата Мліївської сільської ради ОСОБА_6 ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та проживала у спірному домоволодінні. На момент смерті ОСОБА_3 з нею постійно проживали (без реєстрації) та вели спільне господарство: ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_4 (чоловік дочки), ОСОБА_5 (внук), ОСОБА_8 (внук). Акт засвідчили також сусіди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 30).
Відповідно до довідки Мліївської сільської ради від 23 травня 2023 року № 1087 згідно з даними погосподарської книги Виконавчого комітету Мліївської сільської ради № 11 на 2006-2010 року, ОСОБА_3 до дня смерті проживала у спірному домоволодінні. Інші особи, у тому числі, малолітні чи неповнолітні діти з померлою не проживали і не були зареєстровані (а. с. 55).
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 08 жовтня 2023 року № 49/04-01/135 чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_4 перебував на обліку за адресою: АДРЕСА_2 з 02 липня 2004 року як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги за соціальним статусом "Учасник бойових дій", а в подальшому за соціальним статусом як "особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи" та при цьому, пільгою на газопостачання на плиту, газопостачання на опалення та електропостачання став користуватися лише з 01 січня 2010 року (а. с. 112).
До 01 січня 2010 року домоволодіння на АДРЕСА_2 не було обладнане газопостачанням та не підключене до електропостачання.
Свідки, допитані під час розгляду справи у суді першої інстанції, підтвердили те, що позивач за первісним позовом проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю станом на день смерті останньої та певний час після смерті у спірному житловому будинку. Оскільки, у подальшому сімейні стосунки позивача зі своїм чоловіком погіршилися, вона з дітьми тривалий час продовжувала проживати у спадковому будинку, а її чоловік переїхав проживати у літню кухню недобудованого домоволодіння на АДРЕСА_2 .
Сторони у справі не заперечували, що у спірному спадковому домоволодінні на час розгляду справи проживав син позивача ОСОБА_5, якого у 2021 році було зареєстровано за вказаною адресою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.