ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 214/1423/15-ц
провадження № 61-8821св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року у складі судді Гриня Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня
2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Корчистої О. І., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2015 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та
ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KRHGGK00150643, за умовами якого банк надав позичальникові кредит в сумі 20 000,00 доларів США строком до 05 лютого 2027 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки та порядку, погодженому сторонами шляхом внесення щомісячних (ануїтетних) платежів.
3. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, в результаті чого станом на 27 січня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 41 522,38 доларів США, банк просив позов задовольнити та стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 41 522,38 доларів США, що за курсом НБУ (15,89 грн = 1 долар США станом на 27 січня 2015 року) складає 659 790,62 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 28 051,66 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2416,55 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 388,03 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 10 666,14 доларів США.
4. У липні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, в обґрунтування якого зазначив, що 08 лютого 2007 року між сторонами було укладено вказаний вище договір із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів фізичних-осіб. На час укладення договору він як позичальник надав банку достовірну інформацію щодо свого фінансово-майнового стану. Умовами договору визначено надання кредиту позичальникові в іноземній валюті - доларах США шляхом видачі через касу банку або шляхом перерахування на рахунок. Вважає, що надання банком кредиту в іноземній валюті суперечило статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України, статті 35 Закону України "Про Національний Банк України", адже імперативними приписами вказаних норм визначено, що грошовою одиницею в Україні є гривня, яка є єдиним законним засобом платежу. Також, керуючись положеннями Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідач за первісним позовом вважає, що банк не мав права використовувати іноземну валюту для розрахунків за кредитним договором з ним.
5. Окрім того, на момент укладення кредитного договору курс долару США по відношенню до національної валюти - гривні України становив 5,05 грн за 1 долар США, в той час як на момент пред`явлення позову він зріс до 25,94 грн за 1 долар США, що є свідченням істотної зміни становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, а саме з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, що призвело до погіршення фінансового становища позичальника.
6. ОСОБА_1 також вважав, що банком включено до кредитного договору несправедливі умови щодо надання кредиту саме в доларах США, як і погашення кредиту, процентів за користування ним в цій же валюті, що він розцінює як спосіб зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає виключно на позичальника, що є грубим порушенням частини третьої статті 13 ЦК України. Вказані умови вважає такими, що суперечать принципу добросовісності та є наслідком створення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
7. Окремо акцентував увагу, що кредитор ЗАТ КБ "ПриватБанк" змінився на ПАТ КБ "ПриватБанк", про що його як позичальника не було проінформовано.
8. З огляду на вказане у сукупності просив визнати недійсним кредитний договір №KRHGGK00150643 від 08 лютого 2007 року, укладений між ним та АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
9. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року первісний позов задоволено частково. Стягнено зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2007 року
№ KRHGGK00150643, що виникла на 27 січня 2015 року в загальному розмірі 30 468,21 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 28 051,66 доларів США, 2 416,55 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом та 169 484,96 грн пені.
Відмовлено у задоволенні первісного позову в іншій частині та у задоволені зустрічного позову.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору.
11. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд зазначив про безпідставність його вимог.
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року змінено в частині вирішення первісного позову про стягнення пені та зменшено її розмір зі 169 484,96 грн до 11 157,44 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
13. Частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та відмови у зустрічному позові через недоведеність позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
14. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову про стягнення пені, суд апеляційної інстанції застосував спеціальну позовну давність і зазначив, що пеня підлягає стягненню за останній рік, який передував зверненню з цим позовом, тобто за період з 26 лютого 2014 року до 27 січня
2015 року.
15. Постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
16. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якого не мав відомостей про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи.
17. При новому розгляді справи постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року змінено в частині розміру пені, зменшивши її розмір із 169 484,96 грн до 17 787,22 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
18. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову банка, однак застосував спеціальну позову давність в один рік до вимог про стягнення пені, дійшовши висновку про стягнення з відповідача на користь банку пені у розмірі 448,95 доларів США, що станом на день ухвалення постанови судом апеляційної інстанції становить 17 787,22 грн.
19. Також апеляційний суд зазначав, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач просив скасувати як незаконне рішення суду тільки в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції переглядалось апеляційним судом тільки в цій частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
24. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц та
від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, щобанком не було надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можливо встановити отримання ОСОБА_1 саме зазначеної у позові суми кредиту, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача.
27. Також вказував, що банк не довів, кому саме належить рахунок НОМЕР_1, а будучи внутрішньобанківським рахунком фактично не доводить факту видачі готівки та заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
28. Також не погоджується з нарахуванням банком пені у доларах США.
29. Крім того, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, зазначає про неповідомлення його судом апеляційної інстанції про розгляд справи 15 травня 2024 року, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.
30. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KRHGGK00150643, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк до 05 лютого
2027 року включно у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 20 000,00 доларів США на придбання нерухомості житлового призначення, а також в розмірі
4017,00 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених умовами договору (пункт 7 договору).
32. Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати визначено з 08 по 12 число кожного місяця. При цьому погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 235,93 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що включає: заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороду. Таким чином, сторонами погоджено, що погашення кредиту здійснюється саме у валюті кредиту - доларах США.
33. Відповідно до пункту 7.4 договору при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 2,16% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
34. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого підпунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати.
35. 02 липня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRHGGK00150643
від 08 лютого 2007 року, за умовами якої проведено реструктуризацію заборгованості позичальника, а саме зменшено суму заборгованості на
10 217,19 грн, яку віднесено до пені. Крім того, на позичальника покладено додаткову відповідальність за порушення виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додатку №1 до додаткової угоди) понад 31 день шляхом сплати позичальником банку штрафу в розмірі
10 217,19 грн.
36. Умовами додаткової угоди передбачено викладення пункту 7.1 кредитного договору в новій редакції, зміну періоду погашення кредиту - з 20 по 25 число кожного місяця, Графіку погашення кредиту. Як слідує з Графіку погашення кредиту, станом на 25 липня 2012 року залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредиту складає 29 145,48 доларів США, з яких щомісячний (ануїтетний) платіж визначено на рівні 437,13 доларів США, а останній платіж 05 лютого 2027 року - в сумі 665,51 доларів США.
37. ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту спочатку виконував, сумлінно сплачуючи ануїтетні платежі, у тому числі з переплатою по окремим платежам, що слідує з виписки по його кредитному рахунку.
В подальшому, відповідач почав допускати прострочення погашення заборгованості, а після внесення останнього платежу в сумі 250,62 доларів США
03 вересня 2014 року погашення заборгованості припинив.
38. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 27 січня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором №KRHGGK00150643 від 08 лютого
2007 року визначена на рівні 41 522,38 доларів США та включає: 28 051,66 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 2416,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом (у т.ч. простроченим в сумі 2344,55 доларів США), 388,03 доларів США - заборгованість з комісії (прострочена),
10 666,14 доларів США - пеня.
39. З 21 травня 2018 року найменування ПАТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", змінено на АТ КБ "ПриватБанк", що не є перетворенням юридичної особи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
40. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
43. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
48. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яка не змінена апеляційний судом, та постанова апеляційного суду відповідають.
49. При цьому Верховний Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось в апеляційному порядку тільки в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом і тільки в цій частині переглядалося судом апеляційної інстанції, а також тільки в цій частині оскаржується в суді касаційної інстанції, тому тільки в цій частині переглядається Верховним Судом на предмет законності й обґрунтованості відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
50. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
51. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
52. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
53. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
54. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
55. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
56. У відповідності до положень частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
57. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частинами першою, другою статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
58. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
59. Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
60. Згідно з пунктом 5.4. цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
61. Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
62. Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
63. На підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом АТ КБ "ПриватБанк" надано суду заяву на видачу готівки №1 від 08 лютого 2007 року, видатковий ордер від 08 лютого 2007 року та виписки з особового рахунку позичальника, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можливо встановити отримання відповідачем саме зазначеної у позові суми кредиту, є безпідставними.
64. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір отриманих позичальником коштів, а також щодо користування позичальником кредитними коштами.
65. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
66. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року у справі
№ 500/5194/16-ц).
67. Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
68. Враховуючи, що у спірних правовідносинах сторони визначили валютою зобов`язання долар США, у цій валюті здійснювалася видача кредиту та його погашення, більш того, у зазначеній валюті також проведені наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає загалом правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, виходячи з валюти спірного зобов`язання.
69. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
70. Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
71. За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.
72. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
73. Нормами пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
74. Судами установлено, що у пункті 4.1 кредитного договору сторони погодили, що при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого підпунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати.
75. Встановивши, що позичальник порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом в межах спеціального річного строку позовної давності за період з 26 лютого 2014 року по 27 січня 2015 року.
76. При цьому, врахувавши курс НБУ станом на день ухвалення постанови судом апеляційної інстанції (39,6196 грн за 1 долар США), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що сума пені до стягнення з відповідача складає
17 787,22 грн (39,6196 грн. * 448,95 дол. США), у зв`язку із чим правильно зменшив розмір стягнутої судом першої інстанції пені з 10666,14 доларів США до
448,95 доларів США (відповідно розрахунку 10666,14 - 10217,19).
77. Наведені у касаційній скарзі доводи вже були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій в оскаржуваній частині із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
78. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
79. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
80. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним упостановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц та від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
81. Також Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції про розгляд справи 15 травня 2024 року, виходячи з наступного.
82. З матеріалів справи вбачається, що повістка з викликом на 15 травня
2024 року була направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання), повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується роздруківкою із запису реєстру відправки та трекінгу АТ "Укрпошта" 0600264318804.
83. Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
84. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
85. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).
86. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки судова повістка, направлена останньому, повернулася у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
87. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
88. Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яка не змінена апеляційним судом, та висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині- без змін
89. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду