ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 127/15684/24
провадження № 61-9827св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради",
заінтересовані особи: ОСОБА_1, прокурор Вінницької окружної прокуратури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року, ухваленого у складі судді Волошина С. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" (далі - КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради") звернулося до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без її згоди.
Заява мотивована тим, що 07 травня 2024 року о 14 год. 43 хв. ОСОБА_1 було госпіталізовано у відділення № 2 КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради", доставлено її було машиною екстреної медичної допомоги (далі - ЕМД) у супроводі працівника поліції та працівника муніципальної варти.
Направлення на госпіталізацію було видане черговим лікарем приймального відділення КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" ОСОБА_2, яка після особистого огляду ОСОБА_1 зробила висновок про необхідність її госпіталізації в психіатричний стаціонар для лікування у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу, який обумовлює її небезпеку для себе і оточуючих, суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо їй не буде надана психіатрична допомога.
ОСОБА_1 від госпіталізації до лікарні відмовилася, але була госпіталізована в примусовому порядку на підставі статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" у зв`язку з тим, що може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих.
08 травня 2024 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 оглянуто комісією лікарів-психіатрів лікарні, яка підтвердила доцільність її госпіталізації для надання психіатричної допомоги.
Ураховуючи викладене, КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" просило суд надати згоду на госпіталізацію до КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" ОСОБА_1 в примусовому порядку без її згоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року заяву КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" задоволено.
Надано згоду на госпіталізацію до КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, у примусовому порядку без її згоди.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що, враховуючи дані медичної документації, ОСОБА_1 виявляє ознаки маячного розладу, тому потребує госпіталізації в примусовому порядку без її згоди.
Також поведінка ОСОБА_1 у судовому засіданні в сукупності із медичною документацією вочевидь свідчить про наявність психічного розладу та необхідністю її лікування в умовах стаціонару.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу представника особи, щодо якої вирішується питання про госпіталізацію ОСОБА_1 - адвоката Виноградського А. П. задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінюючи та доповнюючи в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до медичного закладу, суд першої інстанції, констатувавши поведінку особи, у такому випадку належним чином у повній мірі не дослідив та не встановив обставин щодо небезпеки останньої для себе та оточуючих, якими зокрема була обґрунтована заява, не надав їм правової оцінки, а отже, не мотивував рішення про її задоволення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку від 08 травня 2024 року № 01.2-24/745, супровідний листок та талон до супровідного листка від 07 травня 2024 року № 1 за формою 114/о, опис огляду ОСОБА_1 лікарем приймального відділення від 07 травня 2024 року, а також заяву ОСОБА_3 - матері ОСОБА_1 і надавши їм правову оцінку, дійшов висновку про те, що станом на день звернення КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1, така заява була обґрунтованою, а госпіталізація в примусовому порядку відповідає положенням Закону України "Про психіатричну допомогу" та вимогам процесуального законодавства, а також інтересам як ОСОБА_1, так і оточуючих.
Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводів
У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Виноградський А. П. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги заяви КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" про примусову госпіталізацію ОСОБА_1, та якими доказами вони підтверджуються. Усі відомості щодо її суспільно-небезпечних та агресивних дій у заяві про госпіталізацію в примусовому порядку зазначені зі слів матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Однак під час розгляду судом заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 її мати ОСОБА_3 не підтримала цю заяву та була проти примусової госпіталізацію її доньки.
Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що матеріали справи не містять звернень, пояснень або листів представників правоохоронних органів, органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та швидкої медичної допомоги.
Підставою касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 127/25395/18 (провадження № 61-2579св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року директор КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" Кучерук С. О. подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких пояснила, що ОСОБА_1 пройшла лікування та 28 червня 2024 року її було виписано із лікарні. Внаслідок проведеного лікування її стан покращився, вона стала в своїй поведінці більш впорядкована, емоції більш стійкі, маячні ідеї знизились, стала привітна з родичами, погоджується приймати підтримуюче лікування вдома та відвідувати лікаря-психіатра амбулаторно.
Таким чином, просила суд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін, як такі, що ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У липні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Виноградському А. П. процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 травня 2024 року о 14 год. 43 хв. ОСОБА_1 доставлено машиною екстреної медичної допомоги у супроводі працівника поліції та працівника муніципальної варти до відділення № 2 КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради", де її було госпіталізовано.
Направлення на госпіталізацію видане черговим лікарем приймального відділення КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" ОСОБА_2 за медичними показниками.
08 травня 2024 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 оглянуто комісією лікарів-психіатрів лікарні, про що складено відповідний висновок від 08 травня 2024 року № 01.2-24/745.
Комісія лікарів-психіатрів у своєму висновку від 08 травня 2024 року № 01.2-24/745 констатувала, що ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді маячного розладу (F22.0), представляє безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, може завдати значної шкоди своєму здоров`ю та здоров`ю оточуючих, не може повністю усвідомлювати свої дії, оскільки знаходиться під впливом хворобливих переживань.
Враховуючи дані анамнезу про неадекватну поведінку, небезпеку для себе та оточуючих (агресивна, погрожує оточуючим, не спить, на зауваження не реагує, дратівлива, конфліктна, перешкоджає роботі лікарів МКЛ № 1, працівниками неодноразово викликалась поліція, негативістична щодо рідних, б`ється з братом), комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 потребує госпіталізації в примусовому порядку без її згоди.
Відповідно до заяви ОСОБА_3, вона просила госпіталізувати її дочку ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 останні місяці стала дратівливою, агресивною, каже, що всі рідні (мати, батько, дядько, брат) в змові проти неї, хочуть зробити з неї "дурну", свариться зі всіма, кричить, б`ється. Також часто відвідує Міську клінічну лікарню № 1, погрожує лікарям скаргами, вимагає щоб її лікували лікарі, яких вона сама обиратиме.
Також суди встановили, що зі слів поліцейських та працівників муніципальної варти ОСОБА_1 07 травня 2024 року неадекватно поводилася в приміщенні Міської клінічної лікарні № 1, зокрема, без дозволу зайшла до ординаторської хірургічного відділення, заважала лікарям, не реагувала на зауваження, вимагала негайного обстеження. Заважала в наданні невідкладної допомоги (хірургічної) військовослужбовцю, а саме заважала везти його до операційної, відштовхувала медиків, поліцейських, котрі намагалися захистити військовослужбовця, вимагала, щоб насамперед зайнялися нею. Здійняла крик, що її ґвалтують, б`ють, вимагала негайного обстеження та огляду "всіх лікарів". У зв`язку з викладеним була доставлена в КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради". Не давала усвідомленої згоди на госпіталізацію, але за медичними показниками була госпіталізована примусово до КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського А. П. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, з урахуванням зміни його мотивів, та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з частиною першою статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я", Закону України "Про психіатричну допомогу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Зазначена гарантія узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 "Визначення психічної хвороби" Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
Статтею 4 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України "Про психіатричну допомогу").
Частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про психіатричну допомогу" встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
особа не може вважатися "психічно хворою" та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Заїченко проти України (№ 2)" ("Zaichenko v. Ukraine (no. 2)"), заява № 45797/09).
Частиною першою статті 339 ЦПК України передбачено, що заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що до заяви про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку до матеріалів справи додані: висновок огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку від 08 травня 2024 року № 01.2-24/745, супровідний листок та талон до супровідного листка від 07 травня 2024 року № 1за формою 114/о, опис огляду ОСОБА_1 лікарем приймального відділення від 07 травня 2024 року, а також заява ОСОБА_3 - матері ОСОБА_1 .
Із висновку комісії лікарів-психіатрів від 08 травня 2024 року слідують анамнестичні дані ОСОБА_1, відомості про неадекватну поведінку та дії останньої, що стали підставою для доставлення її транспортом ЕМД у супроводі поліції та працівника муніципальної варти до КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради".
Цим висновком встановлений психічний статус особи при вступі та у відділенні із детальним описом фізичного та емоційного сприйняття, а також відповідних дій і реакцій: нецензурних висловлювань, агресії, злобності, викрикувань, дратівливості, конфліктності, погроз оточуючим, маячного трактування дій оточуючих, заперечень відповідної власної поведінки.
Після огляду комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді маячного розладу, оскільки є агресивною, погрожує оточуючим, не спить, не реагує на зауваження, дратівлива, конфліктна, погрожує скаргами в різні інстанції, перешкоджає роботі лікарів, негативістична щодо рідних, б`ється з братом, внаслідок чого становить небезпеку для себе та оточуючих.
Таким чином, ОСОБА_1 виявляються реальні наміри вчинити дії та вчиняються дії, що являють собою небезпеку для себе і оточуючих.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що станом на день звернення КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради" із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1, така заява була обґрунтованою, а госпіталізація в примусовому порядку відповідає положенням Закону України "Про психіатричну допомогу" та вимогам процесуального законодавства, а також інтересам як ОСОБА_1, так і оточуючих.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).