ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 761/12292/17
провадження № 61-16766св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник - адвокат Кротюк Олександр Володимирович, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року у складі судді Мальцева Д. О., постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Київська міська рада, про поділ земельної ділянки в натурі.
Позов обґрунтовано тим, що у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, площею 0,1000га, з кадастровим номером 800000000000:88:046:0014 по АДРЕСА_1 у місті Києві (69/100 та 31/100 відповідно).
На вказаній земельній ділянці знаходяться також житлові будинки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто сторони у справі володіють нерухомим майном, яке на даний час являє собою два окремі об`єкти нерухомості з різними номерами (адресами): АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 ).
Земельна ділянка, на якій розташовані належні сторонам будинки, також фактично поділена між ними на дві окремі частини.
У той же час, у правовстановлюючому документі на земельну ділянку зазначена колишня спільна для сторін адреса та номер: АДРЕСА_1 .
Відтак, спірна земельна ділянка фактично формально залишається для сторін спільною, хоча такої адреси як АДРЕСА_1 вже не існує.
У позасудовому порядку вирішити питання про вчинення спільних дій щодо оформлення та отримання нових правовстановлюючих документів відповідно до існуючого порядку користування земельної ділянки та відповідно належних сторонам об`єктів нерухомості (будинків), які знаходяться на спірній земельній ділянці, неможливо, у зв`язку із чим позивачка змушена звертатись до суду з вказаним позовом.
Посилаючись на викладені обставини, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
поділити в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,1000га, кадастровий № 8000000000:58:046:0014, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з відступом від ідеальних часток, згідно варіанту № 2, викладеного у висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41 від 18 березня 2021 року, на дві окремі ізольовані земельні ділянки та виділити позивачці у власність земельну ділянку площею 0, 0697 га за адресою: АДРЕСА_3, обмежену кривою лінією, що складається з відрізків: від точки 1 до точки 2 - 5,85 м; від точки 2 до точки 3-0,68 м; від точки 3 до точки 4 - 13,43 м; від точки 4 до точки 5 - 11,02 м; від точки 5 до точки 6 - 8,19 м; від точки 6 до точки 7- 16,95 м; від точки 7 до точки 8 - 8,66 м; від точки 8 до точки 17- 0,03 м; від точки 17 до точки 18 - 0,40 м; від точки 18 до точки 19 - 3,83 м; від точки 19 до точки 20 - 0,39 м; від точки 20 до точки 21 - 0,40 м; від точки 21 до точки 22- 0,96 м; від точки 22 до точки 23 - 5,87м; від точки 23 до точки 24 - 0,41 м; від точки 24 до точки 25 - 0,10 м; від точки 25 доточки 26- 0,40 м; від точки 26 до точки 27 - 4,44 м; від точки 27 до точки 28- 0,39 м; від точки 28 до точки 29- 2,25 м; від точки 29 до точки 30 - 0,33 м: від точки 30 до точки 13 - 0,10 м; від точки 13 до точки 14 - 19,66 м; від точки 14 до точки 15 - 0,40 м; від точки 15 до точки 16- 4,09 м; від точки 16 до точки 1 - 3,59 м, згідно каталогу координат поворотних точок, їх номерів та промірів між ними, зазначених у Варіанті № 2 розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зазначеного в Додатку № 3 до Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41. Межі земельної ділянки загальною площею 0, 0697 га, яка виділяється ОСОБА_1 в Додатку № 3 до Висновку зображені лініями червоного кольору і заштриховані крапками червоного кольору. Лінія розподілу зображена лінією зеленого кольору. Земельна ділянка обмежена лініями розподілу, згідно Каталогу координат поворотних точок, зазначених в Таблиці № 1 Варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, вказаного у Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41;
виділити відповідачці ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0303 га, за адресою: АДРЕСА_2, обмежені кривою лінією, що складається з відрізків: від точки 30 до точки 29- 0,33 м; від точки 29 до точки 28 - 2,25 м; від точки 28 до точки 27 - 0,39 м; від точки 27 до точки 26 - 4,44 м; від точки 26 до точки 25 - 0,40 м; від точки 25 до точки 24 - 0,10 м; від точки 24 до точки 23 - 0,41 м; від точки 23 до точки 22- 5,87 м; від точки 22 до точки 21 - 0,96 м; від точки 21 до точки 20 - 0,40 м; від точки 20 до точки 19 - 0,39 м; від точки 19 до точки 18 - 3,83 м; від точки 18 до точки 17- 0,40 м; від точки 17 до точки 9 - 15,69 м; від точки 9 до точки 10 - 14,15 м; від точки 10 до точки 11 - 5,13 м; від точки 11 до точки 12 - 3,57 м; від точки 12 до точки 30- 12,15 м, згідно каталогу координат поворотних точок, їх номерів та промірів між ними,зазначених у Варіанті № 2 розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зазначеного в Додатку № 3 до Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41. Meжі земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2 в Додатку № 3 до Висновку зображені лініями синього кольору і заштриховані крапками синього кольору. Лінія розподілу зображена лінією зеленого кольору. Земельна ділянка обмежена лініями розподілу, згідно Каталогу координат поворотних точок, зазначених в Таблиці № 2 Варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, вказаного у Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41;
стягнути на користь відповідачки грошову компенсацію за зменшення площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на 7,0 кв. м в сумі 40 956,83 грн за рахунок коштів, внесених позивачкою на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року позов задоволено.
Поділено в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, кадастровий № 8000000000:58:046:0014, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з відступом від ідеальних часток, згідно варіанту № 2, викладеного у висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41 від 18 березня 2021 року, на дві окремі ізольовані земельні ділянки.
Виділено ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0, 0697 га за адресою: АДРЕСА_3, обмежену кривою лінією, що складається з відрізків: від точки 1 до точки 2 - 5,85 м; від точки 2 до точки 3 - 0,68 м; від точки 3 до точки 4 - 13,43 м; від точки 4 до точки 5 - 11,02 м; від точки 5 до точки 6 - 8,19 м; від точки 6 до точки 7 - 16,95 м; від точки 7 до точки 8 - 8,66 м; від точки 8 до точки 17 - 0,03 м; від точки 17 до точки 18 - 0,40 м; від точки 18 до точки 19 - 3,83 м; від точки 19 до точки 20 - 0,39 м; від точки 20 до точки 21 - 0,40 м; від точки 21 до точки 22 - 0,96 м; від точки 22 до точки 23 - 5,87м; від точки 23 до точки 24 - 0,41 м; від точки 24 до точки 25 - 0,10 м; від точки 25 доточки 26 - 0,40 м: від точки 26 до точки 27 - 4,44 м; від точки 27 до точки 28 - 0,39 м; від точки 28 до точки 29 - 2,25 м; від точки 29 до точки 30 - 0,33 м; від точки 30 до точки 13 - 0,10 м; від точки 13 до точки 14 - 19,66 м від точки 14 до точки 15 - 0,40 м; від точки 15 до точки 16 - 4,09 м; від точки 16 до точки 1 - 3,59 м, згідно каталогу координат поворотних точок, їх номерів та промірів між ними зазначених у Варіанті № 2 розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зазначеного в Додатку № 3 до Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41.
Межі земельної ділянки загальною площею 0, 0697 га, яка виділяється ОСОБА_1, в Додатку № 3 до Висновку зображені лініями червоного кольору і заштриховані крапками червоного кольору. Лінія розподілу зображена лінією зеленого кольору. Земельна ділянка обмежена лініями розподілу, згідно Каталогу координат поворотних точок, зазначених в Таблиці № 1 Варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, вказаного у Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41.
Виділено ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0303 га за адресою: АДРЕСА_2, обмежені кривою лінією, що складається з відрізків: від точки 30 до точки 29 - 0,33 м; від точки 29 до точки 28 - 2,25 м; від точки 28 до точки 27 - 0,39 м; від точки 27 до точки 26 - 4,44 м; від точки 26 до точки 25 - 0,40 м; від точки 25 до точки 24 - 0,10 м; від точки 24 до точки 23 - 0,41 м; від точки 23 до точки 22 - 5,87 м; від точки 22 до точки 21 - 0,96 м; від точки 21 до точки 20 - 0,40 м; від точки 20 до точки 19 - 0,39м; від точки 19 до точки 18 - 3,83 м; від точки 18 до точки 17 - 0,40 м; від точки 17 до точки 9 - 15,69 м; від точки 9 до точки 10 - 14,15 м; від точки 10 до точки 11 - 5,13 м; від точки 11 до точки 12 - 3,57 м; від точки 12 до точки 30 - 12,15 м, згідно каталогу координат поворотних точок, їх номерів та промірів між ними зазначених у Варіанті № 2 розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зазначеного в Додатку № 3 до Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41.
Meжі земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2, в Додатку № 3 до Висновку зображені лініями синього кольору і заштриховані крапками синього кольору. Лінія розподілу зображена лінією зеленого кольору. Земельна ділянка обмежена лініями розподілу, згідно Каталогу координат поворотних точок, зазначених в Таблиці № 2 Варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, вказаного у Висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на 7,0 кв.м в сумі 40 956,83 грн за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку поділ майна, що є у спільній частковій власності, шляхом виділу обом сторонам відповідних часток в натурі може бути проведений.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині поділу в натурі спірної земельної ділянки між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відступом від ідеальних часток, згідно варіанту № 2 викладеного у висновку № 19254/20-41/10218-10221/21-41 від 18 березня 2021 року на дві окремі ізольовані земельні ділянки.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що такий поділ не порушує права та інтереси сторін, оскільки змінюється лише правовий статус земельної ділянки, який не вимагає вчинення додаткових (фізичних) дій щодо зазначеної земельної ділянки (знесення будь-яких споруд чи їх будівництво, поділ певного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці).
Також вказав, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що визначений у Висновку експерта варіант розподілу спірної ділянки є неможливий, як і не надано доказів невідповідності висновку експерта вимогам чинного законодавства, його необ`єктивності чи неповноти.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції також встановив, що Варіант № 2 поділу спірної земельної ділянки, згідно Висновку експертів КНДІСЕ від 18 березня 2021 року за № 19254/20-41/10218?10221/21-41, передбачає відступ від ідеальних часток в бік зменшення частки, належної відповідачці, на 7 кв.м.
Доказів того, що припинення права спільної часткової власності на 7 кв.м спірної земельної ділянки завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, останньою не надано.
З огляду на зазначене, враховувавши найліпший варіант можливого поділу спірної земельної ділянки між сторонами, частки, які перебувають у користуванні кожної із сторін, суд дійшов висновку, про необхідність виплати грошової компенсації відповідачці у розмірі 40 956,83 грн за рахунок коштів, які були внесені позивачкою на депозитний рахунок суду.
26 квітня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Поліщука С.В. звернулася до суду із заявою, у якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 48 000 грн та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 13 075 грн, оскільки судом не вирішено питання розподілу судових витрат під час ухвалення рішення у справі.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн та з витрат за проведення судової експертизи, у розмірі 13 075 грн.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачкою витрат на оплату послуг адвоката у сумі 48 000 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом зазначених робіт та значенням справи для позивача.
Також суд вказав, що ухвалою від 12 лютого 2019 року у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, оплату за її проведення здійснено позивачкою, у зв`язку із чим з відповідачки на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи у розмірі 13 075 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення такого роду витрат.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову про поділ в натурі спільної земельної ділянки, а також в частині вирішення вимог заяви про стягнення судових витрат за проведення судової експертизи, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішень місцевого суду в цій частині вимог при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом із цим, апеляційний суд вважав помилковими висновки місцевого суду в частині стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн, зазначивши, що при зверненні до суду з позовом, позивачкою не було анонсовано витрати на правничу допомогу, тому, на підставі вимог частини другої статті 134 ЦПК України, у стягненні цих витрат слід відмовити.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просила стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 24 000 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачкою витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, у зв`язку із чим заявлена позивачкою сума підлягає зменшенню з 24 000 грн до 12 000 грн. При цьому, апеляційний суд урахував подані відповідачкою заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23 листопада 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кротюка О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції (окрім частини, якою було відмовлено у відшкодуванні позивачці витрат на правову допомогу) та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді першої інстанції, тазалишити в силі в цій частині додаткове рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова в оскаржуваній частині ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
12 січня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кротюка О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказує про те, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній позивачкою частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
29 січня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить касаційну скаргу відповідачки залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
10 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, площею 0,1000га, з кадастровим номером 800000000000:88:046:0014 по АДРЕСА_1 (69/100 та 31/100 відповідно)
З метою з`ясування технічної можливості виділу у судовому порядку частки нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києвавід 12 лютого 2019 року було призначено у справі проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.
За результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи складено Висновок експертів КНДІСЕ від 18 березня 2021 року № 19254/20-41/10218?10221/21-41, яким, зокрема, визначено технічну можливість розподілу спірної земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 800000000:88:046:0014, по АДРЕСА_1 відповідно до розміру часток ОСОБА_1 (69/100) та ОСОБА_2 (31/100) згідно вимог нормативно-правових актів та запропоновано три варіанти поділу спірної земельної ділянки.
Позивачка просила суд здійснити поділ спірного нерухомого майна відповідно до варіанту № 2 вказаного у Висновку, обґрунтовуючи це тим, що такий варіант ураховує інтереси обох сторін, зокрема порядок користування нерухомим майном, у зв`язку із чим не вимагає знесення будь-яких споруд, наявних на ділянці, чи накладення сервітуту та передбачає поділ спірної земельної ділянки між сторонами з незначним відступом від ідеальних часток зі стягненням на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за зменшення площі земельної ділянки на 7,0 кв.м в сумі 40 956,83 грн за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності та встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Аналіз зазначених вище норм права свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Аналіз положень статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку про те, що у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц (провадження 61-26178св18), від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (№ 61-19073св20).
Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.
Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування цим майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 800000000000:88:046:0014 фактично поділена між сторонами на дві окремі частини (дві земельні ділянки) і на ній знаходяться житлові будинки позивачки та відповідачки, які являють собою два окремих об`єкти нерухомості з різними адресами: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 ).
Також встановлено неможливість у позасудовому порядку здійснити поділ спірної земельної ділянки (на договірних засадах).
З метою з`ясування технічної можливості виділу у судовому порядку частки нерухомого майна в натурі, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.
За результатами проведення експертизи складено Висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 березня 2021 року № 19254/20-41/10218?10221/21-41, яким, зокрема, визначено технічну можливість розподілу спірної земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий № 800000000:88:046:0014 по АДРЕСА_1 відповідно до розміру часток ОСОБА_1 (69/100) та ОСОБА_2 (31/100) згідно вимог нормативно-правових актів та запропоновано три варіанти поділу спірної земельної ділянки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши принципи розумності, пропорційності та справедливості, з огляду на Висновок експертів від 18 березня 2021 року № 19254/20-41/10218?10221/21-41, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням балансу інтересів сторін, виділивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0697 га, кадастровий номер 8000000000:58:046:0014 по АДРЕСА_3, із зміною ідеальних часток відповідно до другого варіанта розподілу, запропонованого експертами.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що вказаний варіант розподілу є найбільш наближеним до розміру часток сторін у праві спільної часткової власності, врахували майнові права та інтереси сторін, сприяючи кожному з них використовувати наявні приміщення за призначенням, що відповідає інтересам як позивачки, так і відповідачки та надає можливість нормального користування житловими приміщеннями і надвірними спорудами.
При цьому суди обґрунтовано відхили посилання ОСОБА_2 на те, що при складанні зазначеного Висновку експертами не враховано протипожежні норми під час визначення можливих варіантів поділу земельної ділянки, правильно вказавши на те, що такий виділ жодним чином не вплине на порушення чи дотримання протипожежних норм, оскільки змінюється лише правовий статус земельної ділянки, який не вимагає вчинення додаткових (фізичних) дій щодо зазначеної земельної ділянки (знесення будь-яких споруд чи їх будівництво, поділ певного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці).
При цьому, установивши, що варіант № 2 поділу спірної земельної ділянки, згідно Висновку експертів від 18 березня 2021 року передбачає незначний відступ від ідеальних часток в бік зменшення частки, належної відповідачці, на 7 кв.м, а доказів того, що припинення права спільної часткової власності на 7 кв.м спірної земельної ділянки завдасть істотної шкоди її інтересам матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про необхідність виплати грошової компенсації ОСОБА_2 у розмірі 40 956, 83 грн за рахунок коштів, попередньовнесених позивачкою на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва.
При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи відповідачки про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявниці з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.