ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14892/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Жукова С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
від 27.08.2024
у складі колегії суддів: Поліщука В.Ю. - головуючий, Кропивної Л.В.,
Пантелієнка В.О.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22, зокрема, визнано кредиторами у справі № 910/14892/22 у відношенню до боржника:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в розмірі 49 992 000,00 грн. - вимоги четвертої черги;
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби в розмірі 2 636,53 грн. - вимоги третьої черги;
Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 1 423 573,04 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1 366 284,04 грн. - вимоги шостої черги.
2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/14892/22 апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева"), арбітражного керуючого Шевчука В.В. залишено без задоволення;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22 залишено без змін;
справу № 910/14892/22 повернуто до Господарського суду міста Києва.
3. 13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду звернулась Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з заявою про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої просила суд зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15 000,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у 1-шу чергу, про що повідомити кредитора.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у задоволенні заяви було відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 у цій справі касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ задоволено частково;
ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22 скасовано;
справу № 910/14892/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
6. Зазначена постанова Верховного Суду мотивована, зокрема тим, що:
- заявник просив апеляційний господарський суд визнати витрати на професійну правничу допомогу та зобов`язати розпорядника майна як службову особу товариства-боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, що входить до повноважень такого учасника провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень статті 1, частини третьої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- господарський суд апеляційної інстанції не досліджував зазначені докази та не аналізував обґрунтованість вимог Заявника та їх відповідність положенням статей 126, 129 ГПК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду за результатами нового розгляду
7. Постановою від 27.08.2024 Північний апеляційний господарський суд заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ - адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково;
витрати Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн. поклав на боржника - ТОВ "Фінансова компанія "Женева", шляхом віднесення наведених витрат до першої черги вимог кредиторів боржника як вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
в решті вимог Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ відмовив.
8. Відмовляючи в решті вимог заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, адвоката Орлова О.О., апеляційний господарський суд послався на те, що адвокат, укладаючи Договір про надання правничої допомоги, мав усвідомлювати не тільки сталість судової практики у подібних спорах, а й те, що послуги ним надаються у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (тобто юридичної особи, яка перебуває в особливому статусі - стані неплатоспроможності), значний розмір витрат на правничу допомогу призведе (оскільки ці вимоги входять до першої черги вимог) до зменшення розміру грошових коштів, які мають бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів (наступних черг).
9. Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу на суму 15 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, таким чином їх розмір є необґрунтованими.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
10. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ 11.09.2024 засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/14892/22.
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14892/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2024.
12. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.
ухвалено здійснити перегляд додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/14892/22 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.10.2024;
витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14892/22;
матеріали справи № 910/14892/22 у кількості 4 т надійшли до Верховного Суду 10.10.2024 із супровідним листом від 10.10.2024 № 910/14892/22 від Господарського суду міста Києва.
13. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
14. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/14892/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ)
15. Скаржник, з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 487/4983/20, від 25.05.2023 у справі № 824/41/22, від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20, зазначив, що суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
16. Також скаржник зазначив про неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 126, 129 ГПК України, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/14892/22, від 19.08.2024 у справі № 713/1116/22.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 15 - 16 описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Об`єктом судового розгляду у цій справі є постанова апеляційного суду, якою частково задоволено заяву Азово - Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23915446) про ухвалення додаткового рішення та включення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн. до першої черги вимог кредиторів боржника.
22. Колегія суддів враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
23. Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
24. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
25. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
26. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
27. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
28. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи (такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
29. Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
30. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
31. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
32. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
33. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
34. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
35. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33 - 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
36. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
37. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
38. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
39. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
40. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
41. У контексті наведеного вище та висновків суду апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
42. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
43. Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.