ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 904/844/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Кощеєва І. М., Чус О. В., Дарміна М. О.
від 17 вересня 2024 року
у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича
про стягнення 266 670,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2024 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича про стягнення 266 670,00 грн, з яких: 215 257,36 грн - основний борг, 478,15 грн - заборгованість за абонентське обслуговування, 40 677,39 грн - інфляційні втрати, 10 013,65 грн - три відсотки річних та 243,45 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05 листопада 2021 року щодо своєчасної та повної оплати послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04 березня 2024 року прийняв позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до розгляду та відкрив провадження у справі № 904/844/24, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Фізична особа - підприємець Храменок Дмитро Олександрович є власником нежитлового приміщення № 63 загальною площею 209,5 кв.м. у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1 та є співвласником цього багатоквартирного будинку.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, що є публічним договором приєднання (пункт 1 договору), здійснювало постачання теплової енергії до будинку № АДРЕСА_1, зокрема і до нежитлового приміщення № 63 в цьому будинку, що належить на праві власності Фізичній особі - підприємцю Храменок Дмитру Олександровичу, оскільки приміщення вбудоване та не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" виставило Фізичній особі - підприємцю Храменок Дмитру Олександровичу рахунки-фактури на оплату послуг з постачання теплової енергії, наданих за період з 05 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року, та за абонентське обслуговування за індивідуальним договором від 05 жовтня 2021 року.
Однак, Фізична особа-підприємець Храменок Дмитро Олександрович не здійснив оплату послуг з постачання теплової енергії, наданих за період з 05 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року, та за абонентське обслуговування, з огляду на що Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у лютому 2024 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича про стягнення 266 670,00 грн, з яких: 215 257,36 грн - основний борг, 478,15 грн - заборгованість за абонентське обслуговування, 40 677,39 грн - інфляційні втрати, 10 013,65 грн - три відсотки річних та 243,45 грн - пеня.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач у період з 05 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року отримав від позивача послуги з постачання теплової енергії саме на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, однак в порушення умов цього договору та положень чинного законодавства не здійснив оплату цих послуг та не вніс плату за абонентське обслуговування. На підтвердження факту постачання теплової енергії позивач надав суду акти про подачу теплової енергії, акти про припинення подачі теплової енергії, звіти за певний період про використання теплової енергії, акти про фіксування показників приладу.
3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 13 травня 2024 року у справі № 904/844/24 позовні вимоги задовольнив: стягнув з Фізичної особи - підприємця Храменок Дмитра Олександровича на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 215 257,36 грн заборгованості за теплову енергію, 478,15 грн заборгованості за абонентське обслуговування, 243,45 грн пені, 10 013,65 грн три відсотки річних, 40 677,39 грн інфляційних втрат та 3 200,04 грн витрат на сплату судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є арифметично правильними.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17 вересня 2024 року скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року у справі № 904/844/24 та закрив провадження у справі № 904/844/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися судом цивільної юрисдикції.
За висновком суду апеляційної інстанції у спірних правовідносинах, що стосуються надання комунальних послуг, Храменок Д. О. виступає в статусі фізичної особи, оскільки є власником нежитлового приміщення № 63 загальною площею 209,5 кв.м. у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1 і споживачем комунальних послуг саме як фізична особа, а докази використання ним цього нежитлового приміщення саме у підприємницькій діяльності у справі відсутні і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об`єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17 вересня 2024 року у справі № 904/844/24, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року залишити без змін.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга подана Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої та абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися судом цивільної юрисдикції, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази, не навів мотивованого обґрунтування відхилення доводів позивача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо юрисдикційності спору за участі фізичної особи-підприємця, яка виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та визначення цих правовідносин господарськими.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд обговоривши доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20, а також від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21).
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як встановили суди попередніх інстанцій предметом спору у цій справі є вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, а також вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги заявлені до Фізичної особи - підприємця Храменок Д. О., як до власника нежитлового приміщення № 63 загальною площею 209,5 кв.м у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1, до якого позивач поставляв теплову енергію, та як до споживача послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, що є публічним договором приєднання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 зазначила про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, врахував зазначені висновки Верховного Суду та дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Храменок Дмитро Олександрович виступає саме як фізична особа, оскільки зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником нежитлового приміщення № 63 загальною площею 209,5 кв.м у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 саме як фізична особа та в матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем цього майна у підприємницькій діяльності. Проте, Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та без з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо юрисдикції спору у цій справі. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції хоч і врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, однак не з`ясував з достовірністю, в якому статусі у спірних правовідносинах виступає Храменок Дмитро Олександрович .
Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
За змістом статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті (частини друга та четверта зазначеної статті).
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з абзацом другим статті 30 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність фізичної особи визначається як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
У частинах першій та другій статті 50 Цивільного кодексу України передбачене право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною дев`ятою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц; від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц; від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17; від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16; від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18; від 09 жовтня 2019 у справі № 209/1721/14-ц та інших.
Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 263/2359/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 та інших.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником нежилого приміщення № 63, площею 209,5 кв.м, вбудованого в перший поверх житлового будинку АДРЕСА_1, є Храменок Дмитро Олександрович, як фізична особа.
Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до вимог чинного законодавства суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності, як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. З огляду на викладене нерухоме майно має реєструватися саме за фізичною особою. Наведеним спростовуються безпідставні доводи позивача у касаційній скарзі про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Храменок Д. О. як фізична особа помилково зазначений власником нежилого приміщення АДРЕСА_2, а не як фізична особа - підприємець.
Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, правильно встановивши особу та статус власника зазначеного нерухомого майна, залишив поза увагою інші відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: відомості про об`єкт нерухомого майна, не надав цим відомостям належну правову оцінку як окремо, так і у сукупності з іншими доказами. Зокрема суд апеляційної інстанції не надав оцінку відомостям щодо типу та технічного опису майна, залишив поза увагою те, що зазначене нерухоме майно має статус нежилого приміщення, розміщеного на першому поверсі житлового будинку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
Відповідно до пункті 3.24., 5.37. ДБН В 2.2-15:2019 нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. У цокольному, першому, другому, третьому і вище поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення.
Суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведені норми та не надавши належну правову оцінку наявним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостям щодо типу та технічного опису майна - нежилого приміщення № 63, площею 209,5 кв.м, житлового будинку АДРЕСА_1, не встановив з достовірністю обставини щодо мети використання цього майна його власником, не з`ясував, з якою метою Храменок Д. О. набув у власність зазначене нерухоме майно, чи було набуття та подальше використання цього приміщення його власником пов`язане з його господарською діяльністю.
У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Фізичної особи - підприємця Храменок Д. О. станом на 18 січня 2024 року (а.с. 66) та станом на 04 березня 2024 року (а.с. 70), не з`ясував обставин щодо наявності у Храменок Д. О. статусу фізичної особи - підприємця, зокрема не встановив, чи перебував Храменок Д. О. у статусі фізичної особи - підприємця станом на 01 жовтня 2021 року - дату оформлення позивачем у цій справі договірних відносин з надання послуги з постачання теплової енергії зі споживачами житлового будинку АДРЕСА_1 за типовим індивідуальним договором, а також чи перебував Храменок Д. О. у цьому статусі у період з 05 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року, що є спірним заявленим позивачем у цій справі періодом, за який стягується заборгованість.
Відповідно до частини першої статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Верховний Суд також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо видів економічної діяльності Фізичної особи - підприємця Храменок Д. О. та не з`ясував з достовірністю, який вид економічної діяльності за КВЕД здійснювала зазначена особа у спірний період та чи передбачає цей вид господарської діяльності використання нежилого приміщення № 63, площею 209,5 кв.м, житлового будинку АДРЕСА_1 у підприємницьких цілях.
Отже, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, не з`ясував з достовірністю зазначені вище обставини, дійшов передчасного висновку про відсутність в матеріалах справи доказів використання відповідачем нежилого приміщення № 63, площею 209,5 кв.м, житлового будинку АДРЕСА_1 у підприємницькій діяльності.
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства, а має бути вирішеним за правилами цивільного судочинства, є передчасними.
Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що не встановлення зазначених вище обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо юрисдикції даного спору, унеможливлює формування Верховним Судом висновку щодо юрисдикції даного спору, про необхідність формування якого просить позивач у касаційній скарзі.
Однак, Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази, не навів мотивованого обґрунтування відхилення доводів позивача щодо підсудності цієї справи господарському суду, наведених у відзиві на апеляційну скарги, в порушення висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 не встановив з достовірністю статусу Храменок Д. О. у спірних правовідносинах.